Информация по реабилитации 2 / Словник

Реабілітація - це відновлення здоров'я, функціонального стану і працездатності, порушених хворобами, травмами або фізичними, хімічними і соціальними чинниками. Термін реабілітація походить від латинського слова habilis - «здатність», rehabilis - «відновлення здатності». Реабілітація - багатогранний процес відновлення здоров'я людини та реінтеграції його в трудову і соціальне життя.

Фізична реабілітація - це застосування фізичних вправ і природних чинників з профілактичною та лікувальною метою у комплексному процесі відновлення здоров'я, фізичного стану та працездатності хворих і інвалідів. Вона є невід'ємною частиною медичної реабілітації та застосовується на усіх її періодах і етапах.

Лікувальна фізична культура - науково-практична, медико-педагогічна дисципліна, що вивчає теоретичні основи і методи використання засобів фізичної культури для лікування та реабілітації хворих та інвалідів, а також для профілактики різних захворювань.

Масаж являє собою активний лікувальний метод, сутність якого зводиться до нанесення дозованих механічних подразнень на оголене тіло хворого різними, методично проведеними спеціальними прийомами, виконуваними рукою масажиста або за допомогою спеціальних апаратів.

Масаж являє собою систему прийомів, за допомогою яких надають дозований вплив на поверхню тіла з лікувальною або профілактичною метою. Ці дії здійснюються у вигляді погладжувань, розтирань, разминаний, потряхиваний, струшувань, вібрацій руками масажиста або спеціальними апаратами. В даний час масаж є одним з методів неспецифічної патогенетичної терапії.

Найбільш поширеним методом є класичний масаж - основний метод у лікувальному масажі, оскільки має різноманітні прийоми, дозволяє широко варіювати дозування, візуально і осязательно контролювати точність виконання прийомів і оцінювати їх результати і т.д. Ручний масаж має перевагу перед апаратною, ножним і комбінованим, так як він може бути використаний не тільки в палаті, масажному кабінеті, але і вдома, в лазні, ванні і т.д., а також у вигляді самомасажу.

Фізіотерапія - застосування фізичних факторів з лікувально-профілактичною метою, складається з загальної та приватної фізіотерапії. Завданням загальної фізіотерапії є вивчення особливостей фізичних факторів і механізму їх дії на організм в нормі і при патологічних станах. Використання фізичних факторів при конкретних патологічних станах , захворюваннях становить предмет приватної , або клінічної , фізіотерапії. Фізіотерапія - це лікування силами природи , найдавніший спосіб боротьби людини з хворобами. Фізичні фактори можуть надавати місцеву дію на організм через шкіру , слизову оболонку , різні тканини і органи , але навіть у цих випадках завдяки нервово - рефлекторним впливам надають і загальний вплив . Деякі ж з фізичних фактор можуть діяти і безпосередньо на центральну нервову систему , реактивність організму. Поряд з неспецифічними реакціями, подібними багатьом фізичним факторам, кожен з них володіє і специфічними, тільки йому властивими особливими діями на організм.

Застосування їх зазвичай не викликає больових відчуттів. Фізичні фактори мають заспокійливу, болезаспокійливу, тонізуючу, протизапальну, антиспазматичною дією, сприяють підвищенню природного і специфічного імунітету , утворенню в організмі деяких біологічно активних речовин. За допомогою фізичних факторів можна впливати на перебіг патологічних процесів, цілеспрямовано їх змінюючи. По спрямованості дії фізіотерапія - це лікування і патогенетичне і симптоматичне. Фізичні фактори застосовуються або у вигляді самостійного засобу лікування, або (частіше) в комплексі з іншими лікувальними засобами.

Три види реабілітації (медична, трудова, соціальна) відповідають трьом класам наслідків хвороб:

1. Медико-біологічні наслідки хвороб, які полягають у відхиленнях від нормального морфофункціонального статусу;

2. Зниження працездатності або працездатності в широкому сенсі слова;

3. Соціальна дезадаптація, тобто порушення зв'язків з сім’єю і суспільством.

Головним завданням фізичної реабілітації є:

1. Функціональне відновлення (повне або компенсація при недостатньому чи відсутності відновлення);

2. Пристосування до повсякденного життя і праці;

3. Залучення до трудового процесу;

4. Диспансерний нагляд за реабілітованим.

Принципи фізичної реабілітації:

1. Ранній початок реабілітаційних заходів. Це допомагає швидше відновити функції організму, попередити ускладнення і у випадку розвитку інвалідності - боротися з нею на перших етапах лікування;

2. Безперервність реабілітаційних заходів. Цей принцип є основою ефективності реабілітації, тому що тільки безперервність та поетапна черговість реабілітаційних заходів - запорука скорочення часу на лікування, зниження інвалідності і витрат на відновне лікування;

3. Комплексність реабілітаційних заходів. Під керівництвом лікаря, реабілітація проводиться й іншими фахівцями: соціологом, психологом, педагогом, юристом та ін.;

4. Індивідуальність реабілітаційних заходів. Реабілітаційні програми складають індивідуально для кожного хворого чи інваліда з урахуванням загального стану, особливостей перебігу хвороби, вихідного рівня фізичного стану, особистості хворого, віку, статі, професії тощо.

5. Необхідність реабілітації у колективі. Фізична реабілітація розглядає людину у взаємозв'язку з навколишнім середовищем (і живим, і неживим), тому бажано, щоб пацієнт проходив реабілітацію або ж у звичному тренувальному середовищі, або ж у середовищі пацієнтів, які мають такі ж рухові дисфункції.

6. Повернення хворого чи інваліда до активної праці.