3. Доходи та видатки домогосподарств

Для визначення економічного становища домогосподарства найчастіше застосовують такі поняття як дохід і майно (багатство) (табл. 6.1). Дохід домогосподарства — це загальна сума грошей, яку отримала особа або родина протягом певного періоду (як правило, за рік).

До основних доходів домогосподарств належать доходи від заробітної плати, продажу власного капіталу, землі, про­дукції підсобних господарств, доходи, одержані від здачі в оренду майна, відсотки на капітал, вкладений у банківські де­позити, цінні папери, доходи, одержані від трансфертних платежів, зокрема, соціальної допомоги малозабезпеченим або допомоги у зв'язку з безробіттям тощо.

Таблиця 6.1

Дохід і майно домогосподарства

Дохід	Майно (активи)
Трудові доходи: заробітна плата та виплати інші трудові доходи дохід самостійно зайнятих	Матеріальні об'єкти: власний будинок майно, що приносить ренту автомобілі інше нерухоме майно
Дохід від власності:
рента	Фінансові:
дивіденди	готівка
проценти	поточні рахунки
Трансфертні платежі: соціальна допомога малозабезпеченим	ощадні рахунки акції та взаємні фонди
допомога у зв'язку з безробіттям	участь у партнерстві

Майно — це чиста вартість активів, якими домогосподарство володіє на певний момент часу. Майно — це нагромадження грошей, а дохід — це потік грошей упродовж певного періоду. До майна домогосподарства належать матеріальні об'єкти — будинки, автомобілі, інші споживчі блага тривалого користування, земля, а також фінансові ресурси — готівка, ощадні рахунки, акції, облігації тощо. Складові майна називають активами, а зобов'язання, тобто борги, — пасивами. Різниця між сумою активів і сумою пасивів на певний момент часу називається власним капіталом або майном на певний період часу.

Дохід домогосподарства розглядається у цьому разі через теорію цін. Заробітна плата є ціною праці, рента — ціною землі, процент — ціною капіталу, дивіденд – ціною цінних паперів. Для більшості населення розвинених країн заробітна плата є основним джерелом існування і становить, як правило, від 2/3 до 3/4 національного доходу.

Заробітна плата — це сума грошей, що сплачується найманому працівнику за використання його праці. Основним фактором, що впливає на рівень заробітної плати, є ефективність використання трудових ресурсів, яка вимірюється показником “продуктивність праці” (або трудомісткістю).

Процент — це дохід, який отримує домогосподарство за рахунок використання грошей іншою особою (або за позику). Що процент вищий, то більшою буде схильність до заощадження у домогосподарства.

Джерелом доходів домогосподарства також є рента, отримувана в результаті існування приватної власності на землю.

Рента — це плата за використання землі та інших природних ресурсів, пропозиція яких обмежена. Всі власники землі, незалежно від її якості, отримують абсолютну ренту. На кращих за родючістю землях власники також мають диференціальну ренту. Насправді рента становить лише частину суми, що орендар сплачує землевласнику.

Ще одним із видів доходу від власності є дивіденди.

Дивіденди — це дохід, який отримує власник акцій. Іншими словами – це частина прибутку акціонерного товариства, яку щороку розподіляють між акціонерами за їх акціями і яка залежить від величини чистого прибутку і кількості акцій. Постійне вдосконалення акціонерних форм виробництва, активне сприяння цим процесам з боку держави дали змогу істотно розширити коло осіб, що володіють акціями. У країнах Заходу кожен третій дорослий громадянин є акціонером. В Україні ця форма власності ще не набула такого поширення, але процеси трансформації власності, приватизація сприяють формуванню ринку цінних паперів у нашій країні.

Дохід домогосподарства зростає також за рахунок трансфертних платежів.

Трансфертні платежі— це виплати урядом або фірмами грошей (або надання товарів чи послуг), за які платник не отримує безпосередньо товари або послуги. Ці кошти не є результатом праці. Трансфертні платежі складаються з виплат на страхування від нещасних випадків, допомоги у зв'язку з безробіттям, пенсій, виплат ветеранам, субсидій на освіту, допомоги у зв'язку з непрацездатністю, приватних пенсій тощо.

Важливим джерелом формування доходів домогосподарства є:

- особисте допоміжне господарство. Його ведуть трудящі за умови, що заробітна плата за основним місцем роботи є недостатньою для існування сім'ї. В структурі доходів домогосподарств України питома вага доходів від особистого допоміжного господарства в кінці 90-х років становила 5-10%, що втричі більше у порівнянні з кінцем 80-х років;

- надходження від індивідуальної трудової діяльності,

- виплати за паєм членам кооперативів;

- дивіденди, якщо в сім'ї є члени акціонерних товариств. Основним джерелом доходів власників промислового, торгового, позичкового і земельного капіталу є відповідно промисловий прибуток, торговий прибуток, позичковий процент і земельна рента;

- виплати і пільги суспільних фондів споживання. В даному випадку лише уточнимо, що грошові виплати із суспільних фондів споживання (пенсії, стипендії, дотації, допомоги і т.п.) використовуються населенням так само, як і заробітна плата. В той час, як пільги, що їх одержує населення за рахунок суспільних фондів споживання, не мають грошової форми. Їх одержують у вигляді безплатного медичного обслуговування, безплатної освіти, дотування витрат на житло і т.п. В структурі доходів домогосподарств нашої країни виплати і пільги із суспільних фондів споживання становлять 10-15%.

Бюджет домогосподарства є засобом задоволення потреб населення. Видатки домогосподарств також значно диверсифіковані й розрізняються за низкою ознак. Наприклад, за роллю, яку вони відіграють, вирізняють видатки:

— виробничі (у звичайне або розширене відтворення осо­бистого виробництва, промислів, творчості);

— споживчі (придбання товарів і послуг);

— інвестиційні (у кредитну систему або фондовий ринок).

Велике значення має величина видатків, їхня структура та динаміка окремих статей. У зв'язку з цим привертають увагу постійні та змінні за величиною видатки, фіксовані (постійні або умовно постійні), видатки, що зменшуються та знижуються.

Розрізняють також видатки і за такими ознаками:

—на життєзабезпечення (харчування, одяг, житло та ін.);

• на забезпечення простого відтворення в особистих госпо­дарствах (сировина, матеріали, ремонт устаткування);

• професійний розвиток (навчання, освіта);

• поліпшення умов життя (меблі, машини, дачі);

• захист від ризиків (страхування, технічний захист та ін.).

Можливо також виокремлення видатків:

- періодичних;

- ра­зових;

- випадкових;

- циклічних;

- сезонних;

- присвячених до конкретних дат;

- із урахуванням різних факторів як загального (клімат, природні умови, національні традиції, по­літичний устрій, економічний розвиток країни), так і особис­того (вік, релігія, спосіб життя) характеру.

По мірі зростання бюджету не тільки більш повно задовольняються потреби сім'ї, але й істотно міняється сама система потреб. Відповідно міняється й структура витрат бюджету домогосподарства.

Як свідчить досвід індустріально розвинутих країн, у зміні структури витрат бюджету домогосподарства спостерігаються такі основні тенденції:

- скорочення частки коштів, що використовуються на харчування;

- зростання питомої ваги витрат на купівлю промислових товарів, оплату соціально-культурних і побутових послуг;

- зростання питомої ваги коштів, що їх заощаджує населення;

- істотне збільшення частки доходів, що використовуються на сплату податків та платежів.

Ці тенденції, за винятком останньої, є позитивними. Вони свідчать про підвищення життєвого рівня населення.

Домогосподарства можуть використати весь отриманий дохід на споживання, а можуть заощадити частину коштів:

де — дохід домогосподарства;

— поточне споживання;

— заощадження.

Заощадження — це частина грошових доходів населення, що формується за рахунок вільних грошових коштів, які утво­рюються внаслідок зменшення поточного особистого спожи­вання, і призначена для того, щоб забезпечити потреби у май­бутньому. Це різниця між сукупним доходом домогосподарств та усіми обов'язковими виплатами, необхідни­ми і запланованими витратами, на які вже накопичені кошти.

Заощадження скорочує поточне споживання на величину майбутнього споживання. Тобто індивід, заощаджуючи, відмовляється від поточного споживання з метою збільшення його в майбутньому для себе або прийдешніх поколінь.

На заощадження впливають такі чинники як:

- дохід споживача

- інфляційні очікування

- процент на капітал.

Одним з основних факторів, що визначає обсяг споживання, є величина доходу – що він більший, то більше заощаджень зробить індивід. Інфляційні очікування негативно впливають на заощадження – що вищою очікується інфляція, то менше домогосподарства схильні заощаджувати.

Слід зазначити, що заощадження домогосподарств у краї­нах із розвиненою ринковою економікою — важливий ресурс для здійснення кредитних та інвестиційних операцій у бан­ківській діяльності, розвитку фінансового ринку.

Розрізняють мотивовані та немотивовані заощадження. Останні у домогосподарств виникають у зв'язку із переви­щенням платоспроможності над рівнем потреб. Це можливо, якщо:

рівень доходів досить великий, тобто можна задовольни­ти потреби, які є на сьогодні;

рівень пропозиції та якість пропонованих товарів або послуг не може задовольнити попит споживачів;

політика держави спрямовується на підвищення рівня заощаджень шляхом зменшення витрат домогосподарств.

Вирізняють багато мотивів для заощадження, які можна об'єднати в такі групи:

придбання дорогих товарів;

непередбачувані витрати;

витрати майбутніх періодів (весілля, освіта та ін.);

звичка заощаджувати кошти;

заощадження з метою отримання прибутку.

За характером мобілізації заощадження домогосподарств поділяють на організовані та неорганізовані.

Організовані заощадження — такі заощадження населен­ня, мобілізацію та розміщення яких здійснює банківська сис­тема або небанківські фінансово-кредитні установи.

Неорганізовані грошові заощадження населення зберіга­ються безпосередньо у населення готівкою у національній та іноземній валютах. До неорганізованих заощаджень належать також зберігання коштів у вигляді коштовностей, дорогоцін­них металів, дорогих товарів тривалого користування тощо. Перед населенням постійно постає запитання, в якому вигляді доцільніше зберігати кошти з огляду на різноманітні мотиви.

У фінансових відносинах дотримується правило, згідно з яким доходи визначають видатки. У загальному вигляді це можна віднести й до фінансів домогосподарств. Але при цьому важливо враховувати, що в межах цих фінансів формується рі­вень життя населення, а деякі видатки обов'язково мають забезпечуватися за рахунок держави та державних фінансів: забезпечення прожиткового мінімуму, надання безкоштовної середньої освіти, медичного обслуговування й інших соціаль­них виплат, гарантованих державою.

Бюджет домогосподарства не повинен бути нижчим за прожитковий мінімум. Прожитковий мінімум — це вартісна величина набору продуктів харчування, достатнього для забезпечення нормаль­ного функціонування організму людини, збереження його здо­ров'я, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення ос­новних соціальних і культурних потреб особистості.

Прийнято розрізняти фізіологічний прожитковий мінімум і соціальний прожитковий мінімум. Соціальний прожитковий мінімум, крім мінімального задоволення фізичних потреб, включає і витрати на мінімальні духовний та соціальні запити. Соціальний прожитковий мінімум є нижньою межею бідності, малозабезпеченості.

Соціальний прожитковий мінімум має враховуватися при встановленні мінімального рівня доходів домогосподарства та мінімальних розмірів заробітної плати, пенсій, стипендій та інших виплат і пільг. В більшості країн соціальний прожитковий мінімум гарантується державою шляхом встановлення мінімальної заробітної плати, пенсії, допомоги тощо. В нашій країні офіційно затверджений рівень мінімальної заробітної плати, пенсії, стипендії та деяких інших виплат і допомагає набагато нижчим не тільки за соціальний, але й за фізіологічний прожитковий мінімум.

Верхньою межею бідності є фізіологічний прожитковий мінімум. Він виражає в грошовій і натуральній формах той обсяг споживання життєвих благ, який є мінімально достатнім для фізичного та розумового розвитку людини й забезпечення простого відтворення її життя і працездатності. Цей показник визначається у середньому на душу населення на підставі системи “споживчий кошик”.

Бюджет домогосподарства та його структура зазнають впливу державного регулювання. Цей вплив здійснюється передусім шляхом регулювання особистих доходів населення, оскільки держава в процесі діяльності здійснює наступні заходи:

- встановлює мінімальну заробітну плату, пенсію, стипендію та інші допомоги і виплати;

- здійснює індексацію доходів населення;

- встановлює ставки податків та платежів, прямо чи опосередковано регулює ціни на предмети споживання.

Всі ці заходи, якщо вони здійснюються в інтересах населення, становлять собою соціальний захист. Іншими словами, соціальний захист включає в себе комплекс соціально-економічних заходів держави, підприємств, організацій, місцевих органів влади, спрямованих на захист населення від безробіття, зростання цін, знецінення трудових заощаджень та інших негативних наслідків ринкової трансформації економіки.

Питання для самоконтролю

Яку роль відіграють домогосподарства у ринковій економіці?

Розкрийте суть поняття “домогосподарство”.

Які є функції домогосподарств?

Що таке дохід домогосподарства?

Що належить до основних доходів домогосподарств?

Яка різниця між майном і доходом домогосподарств?

Що відносять до видатків домогосподарств?

Дайте визначення поняття “заощадження домогосподарств”

Які є види заощаджень?

Що таке прожитковий мінімум?

Які Ви знаєте види прожиткового мінімуму?

9