Банк_тестів_Імунологія_укр

А. Генетичні дефекти.

В. Вплив радіації.

С. Дія токсичних речовин.

D. Вплив медикаментів.

Е. TORCH-інфекції.

До клінічних ознак імунодефіцитів не належать:

А. Тривала гіпертермія.

В. Тривала діарея.

С. Швидке загоєння ран.

D. Наявність збільшених лімфовузлів при пальпації.

Е. Передчасне старіння.

Хвора, вчителька 36 років, скаржиться на підвищену втомлюваність, майже постійний головний біль, зниження працездатності, субфебрильну температуру протягом кількох місяців. Невропатологом призначено комп’ютерну томографію, РЕГ судин головного мозку. Патології не виявлено. Направлена до імунолога. Які об’єктивні діагностичні критерії не зможуть свідчити про наявність синдрому хронічної втоми?

А. Відсутність іншої соматичної патології.

В. Імуноглобуліни M до вірусу Епштейн-Барр 1:16.

С. Імуноглобуліни G до вірусу простого герпесу 1:320.

D. Лімфоаденопатія.

Е. Катаральний фарингіт.

Хворий страждає ГРВІ до 7 разів на рік, переніс важку форму грипу, що була обтяжена пневмонією. Порушення якої ланки імунітету необхідно запідозрити у даному випадку?

А. Гуморальної.

В. Клітинної.

С. Фагоцитарної.

D. Системи комплементу.

Е. Еозинофілів.

Жінка 25 років, авіадиспетчер, скаржиться на виснаженість, дратівливість, головні болі, безсоння, високу схильність до ГРВІ (хворіє 4-5 разів на рік), тривалий субфебрилітет. Специфічні та пухлинні процеси обстеженням не встановлені. При імунологічному дослідженні виразних змін показників не зафіксовано. Який найбільш вірогідний діагноз?

А. Імунодефіцит.

В. Туберкульоз.

С. Невроз.

D. Синдром підвищеної втомлюваності.

Е. Важка міастенія.

Юнак 18 років скаржиться на стійкий субфебрилітет, збільшення шийних та аксілярних лімфовузлів, артралгію, схуднення, знижену працездатність. Два роки тому переніс інфекційний мононуклеоз. При УЗД обстеженні виявлено дещо збільшену печінку, селезінку. Про яку вірусну патологію йдеться?

А. Герпетична інфекція І-го типу, рецидив.

В. Герпетична інфекція ІІ-го типу, рецидив.

С. Вірус гепатиту В, рецидив.

D. Хронічна ВЕБ інфекція, рецидив.

Е. ВІЛ-інфекція.

Жінка 35 років лікується з приводу часторецидивуючого кандидозного вагініту. Етіотропне лікування приносить короткочасний нестійкий ефект. Дефект якої ланки імунітету у пацієнтки?

A. Дефект клітинного імунітету.

B. Дефект гуморального імунітету.

C. Дефектів роботи імунної системи немає.

D. Дефект системи місцевого імунітету.

Е. Дефект системи комплементу.

До інфекційних ознак імунодефіцитів не належать:

А. Підвищена частота інфекційних захворювань.

В. Знижена частота інфекційних захворювань.

С. Атиповий перебіг захворювань.

D. Системні мікози.

Е. Генералізовані фурункульози.

Який вид клітин переважно руйнує ВІЛ-інфекція?

А. В-лімфоцити.

В. Т-хелпери.

С. Цитотоксичні Т-лімфоцити.

D. Регуляторні Т-лімфоцити.

Е. Макрофаги.

Найбільш частою пухлиною при СНІДу є:

А. Пухлина Вільмса.

В. Лімфома Ходжкіна.

С. Саркома Капоші.

D. Лейоміома Дженнера.

Е. Пухлина Вірхова.

При ВІЛ-інфекції безсимптомний період виникає перед:

А. Інкубаційним періодом.

В. Стадією СНІДу.

С. Стадією пре-СНІДу.

D. Стадією гострої ВІЛ-інфекції.

Е. Стадією хронічної ВІЛ-інфекції.

Характеристика ВІЛ-інфекції:

А. Належить до родини ретровірусів.

В. Належить до родини реовірусів.

С. Належить до родини аденовірусів.

D. Належить до родини риновірусів.

Е. Це є ДНК-вмісний вірус.

Хворій провели хірургічне втручання з приводу флегмонозного холециститу. Скарги на болі в правому підребер’ї, підвищення температури тіла до 39,2°С, загальну слабість. Об'єктивно: загальний стан важкий. Шкірні покриви бліді, субіктеричні. Периферичні л/в не збільшені. В легенях – везикулярне дихання, ЧД-27/хв. Серце – тони ритмічні, звучні. ЧСС-92/хв. Живіт – дещо напружений у правому підребер'ї при пальпації. Печінка - +3 см. С-м Пастернацького слабопозитивний з обох боків. Встановіть діагноз та призначте лікування.

А. Синдром системної запальної імунної відповіді. Антибіотикотерапія.

B. Синдром системної запальної імунної відповіді. Д/в введення імуноглобулінів, дезінтоксикаційна терапія.

C. Поліорганна недостатність. Проведення хроніодіалізу.

D. Гостра печінкова недостатність. Дезінтоксикаційна терапія.

E. Пісялопераційний абсцес. Антибіотикотерапія, д/в введення імуноглобулінів, дезінтоксикаційна терапія.

У школі в одному класі захворіло 7 учнів на вірусний гепатит А (ВГА), останнього госпіталізовано 3 доби тому. У класі ще 18 учнів віком 15-16 років, за якими встановлено медичне спостереження, проведено дезінфекційні заходи. Який із вказаних наступних кроків є найбільш доцільним для учнів, які не хворіли на ВГА?

1. Негайно провести активну імунізацію рекомбінантною вакциною “HAVRIX”.

2. Негайно ввести альфа-інтерферон.

3. Негайно ввести донорський антиHAV імуноглобулін.

4. Негайно розпочати курс одним із імуномодуляторів.

5. Нічого не вводити.

Пацієнтка Ш., 39 років, пред’являє скарги на загальну слабкість, пітливість, роздратованість, зниження працездатності, рецидивуючі бактеріальні інфекції. За останні 2 роки перенесла отит, гайморит, двічі пневмонію, неодноразово гострі респіраторні інфекції. При вивченні імунологічних показників виявлено зниження IgA, фагоцитарної активності нейтрофілів і макрофагів. Який з препаратів рекомендується хворій для стимулювання протимікробного імунітету?

1. Циклофосфамід.

2. Рибомуніл.

3. Преднізолон.

4. Декаріс.

5. Дексаметазон.

Хворий М., 38 років, звернувся в поліклініку зі скаргами на болі в правій підщелепній ділянці, підвищення температури тіла до 37,8°С. При пальпації пальпується лімфовузол – розміром близько 1,5-2,0 см, еластичний, болючий при пальпації. Інші групи л/в не збільшені. Встановіть попередній діагноз та призначте лікування.

А. Лімфогрануломатоз, хіміотерапія.

B. Неходжкінська лімфома, хіміотерапія.

C. Інфекційний мононуклеоз, противірусна терапія.

D. Цитомегаловірусна інфекція, противірусна терапія.

E. Реактивний лімфаденіт, антибіотикотерапія.

На приймальне відділення прибув пацієнт С., 49 років, зі скаргами на біль у лівій половині грудної клітки, гарячку. При огляді: температура тіла 37,9°С, за ходом XI–XII міжреберних проміжків на гіперемійовано-набряклому тлі згруповані дрібні пухирці, заповнені прозорим вмістом. Препарат вибору для лікування цього хворого?

1. Супрастін.

2. Преднізолон.

3. Лаферон.

4. Бісептол.

5. Цефазолін.

Для профілактики грипу основним є:

1. Постійно мити руки.

2. Пити відвари лікарських рослин.

3. Утеплювати приміщення.

4. Профілактичний прийом ремантадину.

5. Полоскання ротової порожнини.

Пацієнтка Р., 35 років, з приводу ГРВІ прийняла аспірин і бісептол (по 2 таб.). Через 3 години раптово стан погіршився: посилився озноб, виникли болі у горлі, загальна слабкість, а через 9 годин збільшилися шийні та аксілярні лімфовузли, склери стали іктеричними, шкіра тулуба та кінцівок вкрилася папульозно-макульозним висипом, далі розвинулися жовтяниця та ангіна з некрозами та виразками на слизовій оболонці ротової порожнини. Який попередній діагноз є найбільш вірогідним?

1. Імунний (гаптеновий) агранулоцитоз.

2. Сепсис.

3. Гостра мієлобластна лейкемія.

4. Аутоімунний гепатит.

5. Вірусний гепатит А.

У хворої Д., 19 років, яка перебуває на стаціонарному лікуванні з приводу затяжної пневмонії, проведено дослідження імунного статусу. Імунограма: IgA - 0,7 г/л, IgG - 4,1 г/л, IgM - 0,2 г/л. Діагностовано загальний варіабельний імунодефіцит (первинний). Найбільш доцільним у лікуванні є призначення:

A. Біовену-моно.

B. Левамізолу.

C. Циклоферону.

D. Тималіну.

E. Молграмостіму.

У хворого на ВІЛ-інфекцію зареєстровано зменшення рівня Т-хелперів у крові до 250 клітин в 1 мкл. В терапії слід призначити:

1. Ацикловір.

2. Інтерферони.

3. Ганцикловір.

4. Глюкокортикоїди.

5. Ламівудин.

Пацієнтка, яка контактувала з хворими на дифтерію, 30 років, скаржиться на болі в горлі. При огляді зіву на мигдаликах плівчаті нашарування білуватого кольору, які важко знімалися шпателем, поверхня під ними кровоточила. Які лікувальні заходи є першочерговими?

1. Призначення нестероїдних протизапальних препаратів.

2. Введення антибіотиків.

3. Призначення імуномодуляторів.

4. Введення протидифтерійної сироватки.

5. Інфузійна дезінтоксикаційна терапія.

У новонародженого з гемолітичною хворобою за Rh-фактором група крові 0(I) Rh(+), у матері А(ІІ) Rh(-). Яку кров необхідно переливати при операції замінного переливання крові?

A. A(II) Rh(-).

B. A(II) Rh(+).

C. О(I) Rh(-).

D. В(III) Rh(-).

E. O(I) Rh(+).

Чи обов’язковою є сумісність донора та реципієнта за системою АВО при трансплантації нирки?

A. При пересадці нирки групи крові донора та реципієнта на визначають.

B. Можлива О(І) група для всіх реципієнтів.

C. Можлива АВ(ІV) група для всіх реципієнтів.

D. Обов'язкова.

E. Не обов'язкова.

Циклоспорин гальмує відторгнення трансплантату шляхом:

A. Блокування рецепторів антигенпрезентуючих клітин.

B. Пригнічення активності макрофагів.

C. Комплементзалежної цитолітичної дії на Т-лімфоцити реципієнта.

D. Блокування антигенів трансплантату.

E. Блокування продукції ІЛ-2 Т-хелперами.

Дитина з групою крові 0(І) Rh(+) народилася від матері, група крові якої 0(І) Rh(-). Що необхідно ввести матері для профілактики резус-конфлікту у майбутньому?

A. Глюкокортикостероїди.

B. Замінне переливання крові.

C. Мембранстабілізуючі препарати.

D. Антирезус-антитіла.

E. Цитостатики.

У новонародженої дівчинки виникла жовтяниця у перший день після народження. Загальний білірубін сироватки крові - 153 мкмоль/л, непрямий білірубін - 127 мкмоль/л. Проба Кумбса позитивна. Дитина від першої вагітності. Мати має ґрупу крові - 0(I) Rh(-). Найімовірніша причина жовтяниці?

A. АВ0-несумісність.

B. Резус-несумісність.

C. Фізіологічна жовтяниця.

D. Атрезія жовчевих шляхів.

E. Фетальний гепатит.

Хворий Ч., 52 років, через три тижні після трансплантації нирки скаржиться на біль у попереку, олігурію, субфебрилітет та загальну слабкість. Встановлено підвищення вмісту креатиніну та сечовини, а також збільшення ІРІ за рахунок CD4+. Що необхідно призначити пацієнту?

А. Зменшення дози імуносупресантів.

В. Збільшення дози імуносупресантів.

С. Ентеросорбенти.

D. Вітаміни С та Е.

Е. Дієта зі збідненим вмістом солі та білків.

Пацієнтка А., 49 років, тривало хворіє на остеомієліт плечевої кістки. За останній місяць з’явились і поступово наросли набряки нижніх кінцівок. У сечі протеїнурія – 9,9 г/л, у крові диспротеїнемія у вигляді гіпоальбумінемії, підвищення α₂- і γ-глобулінів, ШОЕ - 47 мм/год. Який найбільш вірогідний діагноз?

A. Гострий гломерулонефрит.

B. Вторинний амілоїдоз нирок.

C. Мієломна хвороба.

D. Серцево-судинна недостатність.

E. Системний червоний вовчак.

Ліквідатор аварії на ЧАЕС скаржиться на загальну слабкість, часті носові кровотечі, ”синці” на тілі, серцебиття, задишку. Часто хворіє респіраторними захворюваннями. В загальному аналізі крові: ер. – 1,4х10¹²/л, Нв – 48 г/л, лейк. – 1,2х10⁹/л, е. – 0%, п. – 0%, с. – 68%, л. – 25%, м. – 7%, ШОЕ – 47 мм/год, тромб. – 26х10⁹/л. Найбільш доцільне лікування в даному випадку:

A. Пересадка кісткового мозку.

B. Переливання тромбоцитарної маси.

C. Переливання цільної крові.

D. Переливання еритроцитарної маси.

E. Антилімфоцитарний імуноглобулін.

Основним фактором природної толерантності організму жінки до сперматозоїдів та бластоцисти є:

A. Високий рівень естрогенів.

B. Збільшення кількості Т-хелперів.

C. Відсутність молекул ГКГ на гаметах.

D. Зниження активності фагоцитозу.

E. Синтез матір'ю анти-ГКГ-антитіл до гаплотипу батька.

Дитина народилася здоровою з масою 3700 г, довжиною 49 см, оцінка за Апгар - 9 балів. У жінки перша необтяжена вагітність, пологи в строк. Мати 0(І) Rh(-), батько А(ІІ) Rh(+), дитина 0(І) Rh(+). Яке ускладнення може виникнути?

A. Анти-Rh-імуноглобуліни у дитини.

B. Антиспермальний імунний конфлікт.

C. Конфлікт за системою АВ0 між матір’ю та дитиною.

D. Анти-Rh-імуноглобуліни у матері.

E. Жодного ускладнення.

У пацієнта, 39 років, виразковий коліт, гостра форма, важкий перебіг, тотальне ураження кишківника, активність ІІІ ступеня, токсична дилятація товстого кишківника. Що необхідно призначити у випадку значного підвищення гама-глобулінів?

A. Глюкокортикоїди.

B. Цитостатики.

C. Анаболічні гормони.

D. Нестероїдні протизапальні середники.

E. Вітаміни групи В.

Хлопчик, 14 років, хворіє до 1 року, вперше відзначив прояви артриту лівого колінного суглобу, через 2 міс такі ж зміни виникли в гомілково-ступневих суглобах, кілька днів тому в процес втягнувся правий променево-зап'ястний суглоб. Періодично спостерігається субфебрилітет. В загальному аналізі крові: ШОЕ – 31 мм/год, реакція Ваалера-Роузе - 1:64. Встановлено діагноз ревматоїдного артриту. Що із перелічених засобів є найбільш придатним для лікування?

A. Делагіл.

B. Вольтарен.

C. Кризанол.

D. Метотрексат.

E. Преднізолон.

Дослідження пухлинно-специфічних антигенів дає можливість:

A. Встановити зміну антигенної структури пухлини.

B. Виключити діагноз онкопатології.

C. Оцінити активність імунної відповіді.

D. Виявити порушення специфічної імунної відповіді.

E. Виявити рецидив чи метастазування пухлини.

Хвора, 42 років, скаржиться на біль у колінних, променевозап’ясних, дрібних суглобах кистей рук, ранкову скутість у суглобах тривалістю до 1,5 год., підвищену втому. Захворіла 4 роки тому. При огляді: припухлість, дефігурація, болючість при пальпації та рухах у перерахованих суглобах. На рентгенограмі кистей: епіфізарний остеопороз, звуження суглобової щілини, одиничні узури. Який механізм розвитку захворювання є провідним?

A. Вплив бактеріального агента.

B. Зв’язок з HLA B27 антигеном.

C. Зниження вмісту протеогліканів хрящової тканини.

D. Генетично-детерміновані аутоімунні процеси.

E. Відкладення мікрокристалів уратів.

Пацієнтка, 33 р., скаржиться на задишку при фізичному навантаженні, сухий кашель, біль у дрібних суглобах рук і ніг, підвищення температури тіла до 37,9⁰С, схуднення, випадіння волосся, висипку на обличчі червоного кольору. Об’єктивно: стан хворої важкий, гіперемія обличчя, спинки носа, зміна форми проксимальних міжфалангових суглобів. АТ-110/80 мм рт.ст. Пульс 96 за хв., ритмічний. Межі серця зміщені вліво, тони серця ослаблені, систолічний шум на верхівці. При рентгеноскопії органів грудної клітки виявлено потовщення міждольової плеври, збільшення лівого шлуночка. Ан. крові: еритр. - 2,4*10¹²/л, Hb - 89г/л, лейк. - 3,7*10⁹/л, ШОЕ - 55 мм/год. Ан. сечі: білок – 3,3 г/л, еритр. – 12-14 в п/з, гіалінові циліндри – 2-3 в п/з. Про яке захворювання можна думати в даному випадку?

A. Ревматичний ендокардит.

B. Інфекційний ендокардит.

C. Інфекційно-алергічний міокардит.

D. Системна склеродермія.

E. Системний червоний вовчак.

Хворий, 50 років, скаржиться на біль у суглобах, м’язах, слабість у м'язах, першіння в горлі при їжі. Хворіє біля 2 років. Лікування НПЗП без ефекту, стан хворого поступово погіршувався. При огляді: самостійні рухи тулуба та кінцівок утруднені, в параорбітальній ділянці та на грудині – темна еритема. Пальпація скелетних м'язів болюча. Ліва межа серця поширена вліво на 1,5 см, тони серця ослаблені, систолічний шум над верхівкою. Який найбільш імовірний основний патогенетичний механізм розвитку цього захворювання?

A. Синтез антимікросомальних антитіл.

B. Синтез міозин-специфічних антитіл.

C. Утворення антитіл до РНК.

D. Утворення антитіл до нативної ДНК.

E. Утворення антинуклеарних антитіл.

Пацієнтка Г., 37 років, через 2 місяці після терапії (сульфаніламідами й ампіциліном) з’явилася загальна слабкість, біль у суглобах, температура підвищилась до 38,4⁰С. При обстеженні виявлено збільшення лімфатичних вузлів, печінки, селезінки, папульозний висип з ліхеніфікацією шкіри. В аналізі крові: помірна анемія, лейкопенія, ШОЕ - 51 мм/год. Вкажіть найважливіший метод обстеження в диференціальній діагностиці медикаментозної алергії з ураженням багатьох органів від системного червоного вовчака.

A. Клінічний аналіз крові.

B. Ревмопроби.

C. Титр реакції Ваалера-Роузе.

D. Визначення LE-клітин в крові.

E. Визначення антитіл до нативної ДНК.

СА-125 – онкомаркер, специфічний для:

A. Раку підшлункової залози.

B. Раку молочної залози.

C. Раку яйників.

D. Раку легень.

E. Раку прямої кишки.

Пацієнт, 57 років, скаржиться на відсутність апетиту, важкість в епігастрію, нудоту, загальну слабкість. Хворіє близько 3 місяців. Периферичні лімфовузли не збільшені. Язик сухий, обкладений білим налетом. Черевна стінка резистентна, болюча в епігастрію. В калі позитивна реакція на приховану кров. Ваш діагноз?

A. Хронічний гастрит.

B. Виразкова хвороба шлунка.

C. Хронічний холецистит.

D. Рак шлунка.

E. Рак кишечника.

Виявлення злоякісних клітин у регіональних лімфовузлах свідчить про:

А. Активацію клітинної імунної відповіді.

B. Ймовірність метастазування.

C. Відсутність імунної відповіді.

D. Адекватну імунну відповідь.

Е. Гіперреактивність організму.

Жінка, 35 років, скаржиться на появу виділень з носа та свербіж його кінчика після вживання насіння соняшника або нерафінованої олії з нього. Дані прояви швидко нівелюються при застосуванні супрастину. Яке дослідження є найбільш вірогідним щодо встановлення алергічного характеру процесу?

А. Збір анамнестичних даних.

B. Елімінаційна дієта.

C. Скарифікаційна проба під час загострення.

D. Скарифікаційна проба під час ремісії.

E. Імунограма І-го рівня.

17-річна дівчина протягом 3-х років при відвідуванні бабусі у сільській місцевості в травні помічає явища “застуди”: головний біль, напади чхання із рясними прозорими виділеннями, свербіж повік та кінчика носа. Відвідування даного села в інші періоди року подібними ознаками не супроводжуються. Які алергени з найбільшою вірогідністю є винуватцями загострень?

А. Епідермальні.

B. Алергени домашнього пилу.

C. Інсектні.

D. Пилкові.

E. Інфекційні.

До місцевих десенсибілізуючих засобів належать:

А. Акривастин.

В. Гідрокортизон.

С. Алергодил.

D. Супрастин.

Е. Феністил.

Які препарати не включені в стандарти лікування сезонного алергійного риніту легкого перебігу?

А. Системні антигістамінні препарати.

В. Препарати кромоглікату натрію.

С. Топічні глюкокортикостероїди.

D. Топічні антигістамінні препарати.

Е. Все вище перелічене.

В якiй фазi захворювання можна проводити алергологiчнi шкiрнi проби?

А. Значного загострення.

В. Незначного загострення.

С. Стiйкої ремiсiї.

D. Згасаючого загострення.

Е. В жоднiй iз фаз перебiгу захворювання.

Пацієнт, 32 років, скаржиться на приступи задишки в нічний час, кашель з харкотинням слизистого характеру, яке важко виділяється. Стан важкий. Дистанційні сухі хрипи. ЧД – 28/хв, пульс – 96/хв. АТ – 150/95 мм рт. ст. Грудна клітка емфізематозна. Вислуховуються на фоні подовженого видиху сухі розсіяні хрипи. В патогенезі даного стану у хворого провідна роль належить:

А. Зниженню активності холінергічних рецепторів.

В. Зниженню синтезу простагландинів.

С. Підвищенню рівня Т-регуляторно-супресорних лімфоцитів.

D. Запаленню бронхів, спричиненого IgE.

Е. Зниженню синтезу гістаміну.

У пацієнтки, 35 років, яка страждає на хронічний синуїт, розвинулась гостра форма артриту. Лікар призначив ацетилсаліцилову кислоту. В анамнезі: схильності до алергічних реакцій не було. Раптово після вживання препарату у хворої розвинувся бронхоспазм. Найбільш імовірним патогенетичним механізмом бронхоконстрикції є:

А. Адренергічний дисбаланс.

В. Інфекційно-залежний.

С. Первинно-змінена реактивність бронхів.

D. Атопічний.

Е. Холінергічний дисбаланс.

Які десенсибілізуючі препарати належать до І-го покоління?

А. Фексофенадин.

В. Лоратадин.

С. Цетиризин.

D. Дезлоратадин.

Е. Фенкарол.

Недоліками десенсибілізуючих препаратів І-го покоління є:

А. Здатність проникати через гематоенцефалічний бар’єр.

В. Седативний ефект.

С. Знижують здатність до навчання.

D. Все вище перелічене.

Е. Нічого з переліченого.

Покази для призначення антигістамінних препаратів:

А. Поліноз.

В. Цілорічний алергічний риніт.

С. Кропивниця.

D. Атопічний дерматит.

Е. Все вище перелічене.

Хворий, 34 років, скаржиться на гострий біль у правій половині грудної клітки, задишку, яка посилюється при будь-яких рухах. Хворіє на бронхіальну астму, вищевказані скарги виникли під час нападу ядухи, яка супроводжувалася тривалим кашлем. При обстеженні помірний ціаноз обличчя, права половина грудної клітки відстає в акті дихання. Перкуторно: справа тимпаніт, ослаблене дихання. ЧД – 32/хв. Тони серця ослаблені. ЧСС – 104/хв. Яке обстеження найбільш доцільне?

А. УЗД.

В. Пікфлоуметрія.

С. ЕКГ.

D. Комп’ютерна томографія легень.

Е. Спірографія.

Пацієнт К., 42 років, із дитинства відзначає задишку, інтенсивність якої наростає; приєднався сухий кашель. У мами і діда також відзначаються задишка, кашель. Не курить. Об’єктивно: дихання “шумне”, 32/хв. Грудна клітка емфізематозна, коробковий перкуторний звук. Дихання і тони серця ослаблені. Rtg-графія: збільшена прозорість легеневих полів, діафрагма розміщена низько. В розвитку захворювання провідну роль відіграє:

А. Куріння.

В. Інфекція бронхолегеневої системи.

С. Професійні шкідливості.

D. Кардіогенна пневмопатія.

Е. Дефіцит α₁-антитрипсину.

Поширеність алергійного риніту в розвинутих країнах:

А. Менше 10%.

В. Більше 30%.

С. 10-20%.

D. 20-25%.

Е. 25-30%.

Пацієнтка В., 33 роки, поступила у лікарню зі скаргами на напади ядухи до 5-6 разів на добу, кашель з виділенням густого прозорого харкотиння, задишку. При огляді: ціаноз губ, грудна клітка бочкоподібної форми, набряклі шийні вени, тахікардія (98 за хвилину). Тони серця ослаблені. Перкуторно: над легенями коробковий звук. Дихання ослаблене, видох подовжений. З обох сторін маса сухих свистячих хрипів. Який діагноз можна поставити?

А. Серцева астма.

В. Бронхіальна астма.

С. Хронічний необструктивний бронхіт.

D. Істерична астма.

Е. Спонтанний пневмоторакс.

Причиною розвитку астматичного статусу є:

А. Контакт з алергеном.

В. Загострення хронiчного або розвиток гострого iнфекцiйного процесу.

С. Вiдмiна глюкокортикостероїдiв у гормонозалежного хворого.

D. Передозування симпатомiметикiв.

E. Все вище перечислене.

Пацієнтку Р., 27 років, протягом місяця турбує кашель, підвищення температури до 38,6⁰С. В анамнезі – аскаридоз. На Rtg-грамі виявлено гомогенний окремий інфільтрат без чітких контурів. В аналізі крові: еозинофіли до 47%. Який найбільш вірогідний діагноз?

А. Туберкульоз легень.

В. Вогнищева пневмонія.

С. Хронічний бронхіт, загострення.

D. Еозинофільний інфільтрат (синдром Лефлера).

Е. Пухлина легень.

Пацієнт Д., 63 років, відзначає кашель з виділенням слизистого харкотиння в осінньо-зимовий період протягом 5 років. При рентгенологічному обстеженні органів грудної клітки патології не виявлено. Серед етіологічних факторів даного захворювання перше місце по значенню відводять:

А. Інгаляцій тютюнового диму.

В. Бактеріальній інфекції.

С. Вірусній інфекції.

D. Летючим полютантам промислового характеру.

Е. Вродженому дефіциту α₁-антитрипсину.

При невiдкладній терапiї астматичного статусу препаратами першого вибору є:

А. Н₂-гістаміноблокатори.

В. Вазоактивнi засоби.

С. Глюкокортикостероїди.

D. Серцевi глікозиди.

Е. Симпатомiметики.

Пацієнтка Н., 29 років, яка хворіє на БА, напади якої ліквідуються β-адреноміметиками, раптово відчула нестачу повітря, температура тіла підвищилась до 38,7С, з’явився кашель з в’язким темним харкотинням. Об’єктивно: сухі хрипи, у верхній частині правої легені – дрібно-пухирцеві вологі хрипи. Яке з наведених досліджень допоможе встановити кінцевий діагноз?

А. Клінічний аналіз крові.

В. Рентгенографія ОГК.

С. Дослідження функції зовнішнього дихання.

D. Аналіз харкотиння.

Е. Пікфлоуметрія.

Основною системою, що реагує, при анафiлактичному шоку є:

А. Дихальна система.

В. Серцево-судинна система.

С. Травна система.

D. Сечо-статева система.

Е. Нервова система.

Які невідкладні заходи виправдані при алергійному набряку гортані?

А. В/в введення глюкокортикостероїдів.

В. Парентеральне введення адреналіну.

С. Парентеральне введення лазіксу.

D. Все вище викладене.

Е. Нічого з вище викладеного.

Достовірні методи in vivo та in vitro діагностики медикаментозної алергії:

А. Сублінгвальний тест.

В. Шкірний аплікаційний тест.

С. Лізис лімфоцитів.

D. Все вище викладене.

Е. Нічого з вище викладеного.

До імуномодуляторів бактеріального походження належать:

А. Імунофан.

В. ІРС-19.

С. Галавіт.

D. Лісобакт.

Е. Поліоксидоній.

Антиген – це речовина, яка володіє наступними властивостями:

А. Специфічність.

В. Антигенність.

С. Імуногенність.

D. Чужорідність.

Е. Все вище перераховане.

Антитіла продукуються:

А. Т-хелперами.

В. Плазматичними клітинами.

С. Епітеліальними клітинами.

D. В-клітинами.

Е. Клітинами селезінки.

Які класи імуноглобулінів володіють можливістю фіксувати комплемент?

А. IgD.

В. IgE.

С. IgA.

D. IgG.

Е. Усі володіють.

Основними імуноглобулінами в секреті дихальних шляхів у здорової людини є:

А. IgA.

В. IgG.

С. IgM.

D. IgE.

Е. IgD.

Клінічними проявами загального варіабельного імунодефіциту є:

А. Жовтяниця.

В. Закрепи.

С. Абдомінальний синдром.

D. Гнійні синусити.

Е. Приступи задишки.

Про наявність алергійного набряку гортані можуть свідчити:

А. Охриплість голосу.

В. „Гавкаючий” кашель.

С. Стридорозне дихання.

D. Експіраторна задишка.

Е. Все вище перечислене.

До препаратів імуноглобуліну для парентерального введення належать:

А. Пентаглобін.

В. Октагам.

С. Біовен-моно.

D. Все вище викладене.

Е. Нічого з вище викладеного.