3.1. Сутність і структура економічної системи суспільства

Економіка – це сукупність галузей національного господарства,яка забезпечує суспільство необхідними товарами та послугами.

Економічна система – це взаємозв’язок всіх елементів економіки, їх взаємообумовленість.

Оскільки економіка кожної країни має унікальні риси, властивості, механізми розвитку, економічна система країни – це скупність всіх економічних процесів,що функціонують в суспільстві на основі притаманних йому організаційно-правових норм. Отже, економічна система являє собою сукупність конкретних форм господарювання, факторів виробництва, а також методів управління економічною діяльністю, яка склалась в країні історично та забезпечує її господарську самобутність.

Будь яка економічна система характеризується ієрархічністю, прагне до набуття цілісності і органічності.

Структура економічної системи:

• сфера виробництва(всі галузі промисловості,рибальство,

лісне господарство,будівництво);

• невиробнича сфера (установи державної безпеки,армія,судові

і юридичні органи, митниця, релігійні установи,міністерства,відомства);

• інфраструктура- галузі,які обслуговують виробництва

і домогосподарства(зв’язок, транспорт, торгівля, медицина, освіта).

Економічна система складається з трьох основних ланок:

1. продуктивних сил;

2. економічних відносин;

3. механізму господарювання.

1.Продуктивні сили – це сукупність матеріально-речовинних та особистісних факторів виробництва, які в процесі суспільного поділу праці створюють блага для задоволення потреб людини і суспільства.

Продуктивні сили суспільства утворюють сукупність засобів виробництва, працівників з їх фізичними, розумовими здібностями, науки, технологій інформації, методів організації та управління виробництвом, що забезпечують створення матеріальних та духовних благ для задоволення потреб людини.

В процесі історичного розвитку продуктивної сили як в цілому, так і їх конкретні елементи постійно оновлюються, збагачуються.

Продуктивні сили становлять матеріально-речовий зміст екологічної систем, є найважливішим показником і критерієм досягнутого ними рівня науково-технологічного процесу і продуктивності суспільної праці.

Основні елементи продуктивних сил виробництва:

• праця як цілеспрямована діяльність людини;

• предмети праці;

• засоби праці.

Виробництво – це процес створення необхідних людині матеріальних благ (основа функціонування економічної системи).

Людина здійснює виробництво задля задоволення своїх потреб, а виробництво, створюючи нові товари і послуги, стимулює розвиток потреб.

Праця – це свідома, доцільна діяльність людини, спрямована на перетворення природних ресурсів на необхідний продукт для задоволення своїх потреб.

Предмет праці(ПП) – те,на що спрямована праця людини.

Засоби праці(ЗП) – те,чим людина впливає на засоби праці, створюючи готовий продукт:

-знаряддя праці (машини устаткування);

- споруди;

-земля;

-інформаційні системи, ЕОМ.

Робоча сила – сукупність фізичних,нервових, розумових сил, які дають людині можливість створювати необхідні блага.

Засоби виробництва (ЗВ)– це сукупність предметів праці і засобів праці які завжди взаємопов’язані і відповідають одне одному.

ЗВ=ПП+ЗП

Продуктивні сили (виробничі) = засоби виробництва + люди,які приводять в дію засоби виробництва

Суспільний спосіб виробництва = продуктивні сили +виробничі відносини

Суспільний спосіб виробництва – це економічній базис суспільно економічної формації.

Суспільно економічна формація – це спосіб виробництва + надбудова

Надбудова – міжекономічні відносини притаманні суспільству (сімейні,політичні, ідеологічні, релігійні інститути)

2.Економічні (виробничі відносини) – це відносини між людьми з приводу виробництва, розподілу, обміну і споживання матеріальних і нематеріальних благ.

Кожному ступеню розвитку продуктивних (виробничих) сил відповідають певні економічні (виробничі) відносини.

Якщо ступінь розвитку виробничих сил не відповідає виробничим відносинам, спостерігаються кризові явища в економіці, що є сигналом для необхідності корегування виробничих відносин.

Система економічних (виробничих) відносин включає:

• техніко-економічні відносини відображають технологію, матеріально- речовий зміст суспільного виробництва;

• організаційно-економічні відносини-це відносини між людьми з приводу застосування способів і методів організації та управління суспільним виробництвом;

• соціальноекономічні відносини відображають відносини власності і зумолюють історичну специфіку економічної системи, її соціальну структуру, систему влади.

3.Господарський механізм є структурним елементом економічної системи, що складається із сукупності форм і методів регулювання економічних процесів господарюючих суб’єктів на основі:

- економічних законів;

- економічних важелів;

- правових норм;

- інституційних утворень.

Найважливіша функція господарського механізму – забезпечення ефективного розвитку суспільного виробництва на основі динамічної рівноваги між виробництвом та споживанням, попитом і пропозицією.

Основні елементи господарського механізму:

- ринкове саморегулювання;

- державне регулювання;

- наднаціональне регулювання.