- •Змістовий модуль IV: Функції управління у царині екології
- •Тема 10: правове регулювання екологічного інформування
- •49. Поняття екологічної інформації
- •50. Екологічне інформування
- •51. Щорічні доповіді про стан довкілля
- •52. Еколого-правова культура
- •53. Правове регулювання екологічного моніторингу
- •54. Екологічна статистика
- •55. Природоресурсні кадастри
- •56. Екологічна паспортизація
- •57. Правове регулювання державної реєстрації речових прав на нерухомі природні об'єкти
- •58. Система експертиз в екологічній царині
- •59. Поняття екологічної експертизи
- •60. Об'єкти екологічної експертизи
- •62. Громадська екологічна експертиза
- •63. Правове регулювання овнс
- •64. Комплексна державна експертиза
- •Тема 12: правове регулювання екологічного
- •65. Правове регулювання екологічного нормування
- •66. Правове значення нормативів гдк
- •67. Правове значення нормативів гдв, гдс, гдр
- •68. Лімітування та квотування спеціального використання природних ресурсів
- •69. Правове регулювання екологічної стандартизації
- •70. Правове регулювання екологічної сертифікації
- •71. Національний знак відповідності і знак відповідності
- •72. Гігієнічна регламентація небезпечних чинників
- •Тема 13: дозвільна система у царині екології
- •73. Дозвільна система у царині екології
- •Тема 14: господарський механізм у царині
- •74. Господарський механізм у царині екології
- •75. Правове регулювання екологічного страхування
- •76. Правовий режим екологічних фондів
- •77. Правове регулювання вартісної оцїнки природних об'єктів
- •78. Система екологічного оподаткування
- •Тема 15: правове регулювання ресурсоустрою
- •79. Правове регулювання ресурсоустрою
- •Тема 16: правове регулювання екологічного планування та прогнозування
- •80. Правове регулювання екологічного планування
- •81. Правове регулювання екологічного прогнозування
- •Тема 17: правове регулювання розв'язання екологічних суперечок
- •82. Розгляд екологічних суперечок
- •Тема 18: правове регулювання екологічного
- •83. Правове регулювання екологічного контролю
- •Тема 19: правова відповідальність за порушення екологічного законодавства
- •84. Поняття правової відповідальності за екологічні правопорушення
- •86. Види правової відповідальності за порушення екологічного законодавства
- •87. Конституційна відповідальність за екологічні правопорушення
- •88. Карна відповідальність за екологічні злочини
- •89. Адміністративна відповідальність за екологічні провини
- •90. Еколого-правова відповідальність
- •91. Цивільно-правова відповідальність за екологічні делікти
- •92. Дисциплінарна і матеріальна відповідальність за екологічні правопорушення
70. Правове регулювання екологічної сертифікації
Здійснення екологічної сертифікації регулюється:
Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25 червня 1991 року (ст. 49);
Законом України «Про підтвердження відповідності» від 17 травня ь-м 2001 року;
Законом України «Про акредитацію органів з оцінки відповідності»
від 17 травня 2001 року;
Законом України «Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності» від 1 грудня 2005 року;
Декретом Кабінету Міністрів України «Про стандартизацію і сертифікацію» від 10 травня 1993 р.
Сертифікація - це процедура, за допомогою якої визнаний в установленому порядку орган документально засвідчує відповідність продукції, систем якості, систем управління якістю, систем управління довкіллям, персоналу, встановленим законодавством вимогам.
Екологічна сертифікація - це підтвердження відповідності продукції, робіт, послуг, систем екологічного менеджменту екологічним вимогам технічних регламентів чи стандартів з видачею відповідного сертифіката встановленого зразка.
Сертифікат відповідності - це документ, який підтверджує, що продукція, системи якості, системи управління якістю, системи управління довкіллям, персонал відповідає встановленим вимогам конкретного стандарта чи іншого нормативного документа, визначеного законодавством;
Продукція, що пройшла екологічну сертифікацію, маркується національним знаком відповідності або знаком відповідності.
Вітчизняною системою екологічної сертифікації є система УкрСЕПРО. Державним органом, що здійснює управління у цій царині, є Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики.
Екологічна сертифікація здійснюється акредитованими в системі УкрСЕПРО у встановленому законодавством порядку органами із сертифікації будь-якої форми власності. Уповноваженими органами із сертифікації, згідно зі ст. 28 Закону «Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності» можуть бути виключно резиденти України.
Відгалуженням системи екологічної сертифікації України є системи підтвердження якості природних об'єктів чи системи управління природними комплексами. Так, у нашій країні запроваджується екологічна сертифікація ґрунтів і лісова сертифікація. Регулюється це галузевими стандартами:
а) ГСТУ 46.075:2004 Якість ґрунту. Сертифікація земель (ґрунтів) сільськогосподарського призначення. Основні положення;
б) ГСТУ 46.081:2004 Якість ґрунтів. Сертифікація земель (ґрунтів) сільськогосподарського призначення. Вимоги до органів з сертифікації земель та порядок їх акредитації.
Згідно зі ст. 56 Лісового кодексу України у редакції від 8 лютого 2006 року лісова сертифікація — оцінка відповідності системи ведення лісового господарства встановленим міжнародним вимогам щодо управління лісами та лісокористування на засадах сталого розвитку.
71. Національний знак відповідності і знак відповідності
Продукція, що успішно пройшла екологічну сертифікацію, маркується національним знаком відповідності або знаком відповідності.
Національний знак відповідності, згідно зі ст. 33 Закону «Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності» від 1 грудня 2005 року, є спеціальним позначенням, що підтверджує відповідність продукції технічним регламентам. Опис та правила застосування національного знака відповідності затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2001 року № 1599. Вимоги щодо маркування національним знаком відповідності визначені також Технічним регламентом модулів оцінки відповідності та вимог щодо маркування національним знаком відповідності, які застосовуються в технічних регламентах з підтвердження відповідності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 7 жовтня 2003 року № 1585. Маркування продукції, на яку поширюється дія технічних регламентів, національним знаком відповідності є обов'язковим.
Знак відповідності, згідно з п. 1.2 ДСТУ 2296-93 Система сертифікації УкрСЕПРО. Знак відповідності. Форма, розміри, технічні вимоги та правила застосування, призначеній для позначення сертифікованої продукції з метою інформування споживачів про те, що продукція пройшла екологічну сертифікацію в системі УкрСЕПРО.
Різниця між національним знаком відповідності і знаком відповідності у тому, що перший свідчить про відповідність продукції технічним регламентам, а останній - екологічним стандартам.
ДСТУ 2296-93 передбачає два види знаку відповідності:
а) трилисник у колі - для продукції, що відповідає обов'язковим вимогам екологічних стандартів;
б) трилисник у квадраті-для продукції, що відповідає усім вимогам екологічних стандартів, а також для продукції, що не підлягає обов'язковій екологічній сертифікації і сертифікована на добровільних засадах.
Підприємство має право використовувати знак відповідності після одержання зареєстрованого сертифіката відповідності та укладення ліцензійної угоди з органом сертифікації у системі УкрСЕПРО.