робота в графматеріалі
.pdfТЕХНІКИ АВТОРСЬКОГО ДРУКУ ОФОРТ ЛІТОГРАФІЯ ДЕРЕВОРИТ ЛІНОРИТ ШОВКОТРАФАРЕТНИЙ ДРУК |
101 |
|
|
розробці ескізу слід зосередитися на компо зиційному вирішенню проблем відкритого та глибокого простору, його тональній та рітмічній розбудові. Для цього завдання вико ритовують літографський олівець або туш у поєднанні з продряпуванням.
Композиція з учатю звірів або домашніх тварин.
Завдання виконується на основі зібраного натурного матеріалу у Харківському зопар ку або у Музеї природи Харківського універ ситету. При виконанні завдання слід зверну ти увагу на вирішення проблеми співвідно шення форм живих і неживих, викоритання для цього різних прийомів та фактур, певної міри «основ психології», особливотей ком позиційної будови естампа.
Кольорова літографія.
Натюрморт з предметів побуту у 2 – 3 кольо ра, або пейзаж.При виконанні цього завдан ня слід зосередити увагу студентів на виборі теми, предметів та певного композиційного рішення.
Роль кольору велика як у чуттєвму, так і раціоннальноому ссприйннят ті змісту графічноого твору. А творчи можливоссті безмежні.
Слід пам'ятати про активне втручання кольру у рішення об'єму предметів та про стру композиції, про можливості накладу кольорів з утворенням нового кольру. Ескіз виконується за допомогою пателі з виконан ням усіх вимог кольрової літораіфї.
Найкраще працювати відразу на декількох каменях відповідно до задуму. Малюнок переводиться на усі камні, проставляються запобіжні позначки (необхідні у друку хрес тики, крапки та інше).
Виконання цього завдання дає змогу здобути уявлення про кольровий друк, роз ширити власні творчі можливості та засоби виразності. Якщо авторові вдалося отримати з друку задовільні відбитки, їх треба належ ним чином оформити для будь якої екпо зиції.
По перше, слід пам'ятати, що голо вне – це охайність. Поле відбитку повинно бути якісним і читим з обох боків, мати
Серія творчих робіт виконнана в техніці кольорової літографії у дві фарби «дуатонн».Всі роботи рисоовані тушю і олівцем на одноому великомукаменні. Після друку першої фарби камінь було «відпуще ноо» для малюнку під другу фарбу.
ТЕХНІКИ АВТОРСЬКОГО ДРУКУ ОФОРТ ЛІТОГРАФІЯ ДЕРЕВОРИТ ЛІНОРИТ ШОВКОТРАФАРЕТНИЙ ДРУК |
103 |
|
|
розміри не менше 5х5х5х7 см. Це відношен ня має нижній кордон, але воно залежить від пропорцій відбитку, його сприйняття. Якщо автор застосовує такі засоби виразності, як «білий» конгрев, то поле відраховується від нього.
Авторська сигнатура робиться по ниж ньму краю за загальними правилами.
ЗБЕРІГАННЯ КАМЕНІВ
Щоб зберігти камні для повторних тиражів від впливу агресивного середовища та механічних ушкожень слід форму закри ти розчином диксрину, або крохмалю, який захитить малюнок від вопадкового зажирю вання та можливих подряпин. При повторно му тиражуванні клей слід доре вимити, щоб його залишки не псували папір.
ТЕХНІКИ АВТОРСЬКОГО ДРУКУ ОФОРТ ЛІТОГРАФІЯ ДЕРЕВОРИТ ЛІНОРИТ ШОВКОТРАФАРЕТНИЙ ДРУК |
104 |
|
|
ОФОРТ ТА ІНШІ ВИДИ
ГЛИБОКОГО ДРУКУ
ТЕХНІКИ АВТОРСЬКОГО ДРУКУ
Альбрехт Дюрер, “Велика гармата”,1518 рік. Один з пер ших відомих офортів. Проййшло тільки всього декілька років з ча су виннайденння офорту. Ще попереду творчі доссягненнння Сегерса та Рембрандта, Жака Калло, Т'єполо та Піранеезі, Гоййї та Манее, Андресса Цорна та Кете Кольвіц, Тараса Шевченнко та Валеннтинна Серова і багатьох багатьох інших.
106
ОФОРТ ТА ІНШІ ВИДИ ГЛИБОКОГО ДРУКУ
Усі техніки офорту започатковуються від різцевої гравюри на меді, або мідьориту, що розповсюдилася у містах по річці. Рейн що у Німетчині десь у 30 х роках п’ятналцятого століття. ( перший вітбиток датовано 1446 роком) Там же було винайдено і друкарсь кий верстат для цієї техніки.
Першими граверами стали золотих справ майстри та зброярі висока професійна майстерність яких доповнювалася художнім смаком. Одним з етапів їх роботи була перевірка награвірованого на виробі малюнку за допомогою відбитку з нього на папері. Ці перші вітбитки привернули до себе увагу художників, і головних замовників: можновладців і церков. «Май стер гральних карт» та майстер «E.S.» відомі за клеймими-монограмами, які вони проставляли на своїх вітбиткахтеж були, срібних діл майстрами, ювелірами. Мабуть тому перші альбоми гравюр слу гували популяризації та розповсюженню ювелірного митецтва. Також були надру ковані навчальні посібники та зразки для скульпторів та живописців, альбоми орна ментів, шрифтів, зразків прикрас – своєрідні пращури сучасних періодичних видань з пи тань митецтва та товарних каталогів.
Десь з 1470 року гравюрою починають займатися живописці.. Мартін Шонгаер
|
|
107 |
|
ОФОРТ ТА ІНШІ ВИДИ ГЛИБОКОГО ДРУКУ |
|
|
|
|
За 500 років відтоді, |
коли у 1501 |
році Хопфер Ауссбург |
||
у Германії надрукував зі сталевої дошки |
перший відомий н |
нам |
||
офорт, осноновні техноологічні |
приннципи о офорту |
майже н е е |
змі |
|
ниилисся. Вони и полягають у тому, що по перше, |
металева дошка |
|||
у розігрітому сстані покривається шаром кисслотосстікого лаку, |
який |
|||
для посииленння витривалоссті до |
хімічниих сполук та зручноссті траці, |
|||
закопчується сажею. |
|
|
|
|
успадкував техніку гравірування від бать ка ювеліра і став займатися гравюрою вже мачи досвід живописця. Гравюра почала набувати рис нового виду мистецтва. Сюжетний ряд становиться більш широким. вітська тематика розширюється. Це вже не тільки лицарство з його культом зброї та турнірами, ай сади кохання з галантними сценами мирного романтичного життя. Гравюра опановує релігійну тематику і стає найтільш масовим популізатором сакральних сюжетів. Нове митецтво охо че засвовєта відоражає нові ідеї Відро дження, воно шукалє людину у драматизмі подій, підносило її особистість. Копіювання сюжетів живопису та скульптури поступово заміщується власно графічними сюжетними та композиційними пошуками. Основними виразними засобами стають лінія, тон, як сукупність ліній і площина.
У другій половині 15 століття у Німетчині розпочинаються суспільні зрушення, які поступово приводять до Реформації та Селянської війни. Релігійна тематика стає ще більш значущою і домінуючою у мистецтві. Нові суспільні ідеї засвоюються середньовічним містом, вони потребують нового комунікативного засобу, яким стає друкарство. Тому тиражна техніка була необхідна і потребувалась суспільством. «Несення великого хрета» (1474р.) Мартіна Шонгаура є вже твором нового митецтва. У той же час італійці винайли техніку «ніело» (від «NIGELLUM» – суміш стертої на порох сірки та інших компонентів що єю затиралися гравюри для чорніння). Винайден ня техніки приписують, за стверженням Джоржо Вазарі, Мозо Фінігвера з Фло ренції у 1460 р.. Видатні метці Відрожен ня поважали та віддавали данину новому виду митецтва. Ботічеллі віддавав свої малюнки граверам, Палайло та Мантенья іноді гравірували самі. Гравюра Палайло «Битва десяти оголених» є першою підпи саною гравюрою. Авторська сигнатура та гравіровані клейма-монограми пізніше стало традицією у графіці. особливе місце
ТЕХНІКИ АВТОРСЬКОГО ДРУКУ |
108 |
|
|
По друге, по лаку голками гравірується малюнок, який потім про травлюється вглиб за допомогою різниих травлячих розчиннів. Від концентрації розчина та часу травленя залежить глибина штриха та, взагалі, сила тону всієї гравюри.
По третє, протравлений й малюнок на дошці забивається спеціальною офортною фарбою з доданням оліфи та зеленого мила і друкується на вологийй, слабко проелеєний й папір на спеціаль ному оофортному верстаті. Офортний верстат – це два вали, між якими під тиском за допомогою механічноої передачі, прокочується дошка з покладениим на нееї папером. При цьому фарба з заглиб леннь у дошці переходе нна папір.
Добрий інсструменнт – велика частинна усспіху в роботі. Як є улюбленні техніки, так є і улюбленні інсструменнти, які слухаються руки, почуттів та розуму. Вони с самі, їх форма, їх вага повиннні подобатисся граве ру. Чуттєвє сприйнняття процесу у роботи починнається зі сприйнняття інсструменнту як речі утілітарнооїі, як речі есстетичноої. Якість матеріа лу з якого вони с створенні повиннна надавати впевненність у тому, що інсструменнт не зрадить ні в якому разі. Інсструменнти у процессі трорчої праці проходять певну сесегрегацію, виживають найякіснніші, найзручніші, найуулюбленніші.Є багато зразків, різниих за формою, осообливосстями застосууванння, ергоноомікою, але доссвід та праця підкажуть правильний й вибір.Часто доводиться виготовляти інсстру меннти власнооруч і, що нназивається, до руки.
у розвитку гравюри належить Альбрехту дюреру. Живописець і гравер, він відкрив нову сторінку як в історії німецького мистецтва, так і в історії гравюти.
Про А. Дюрера Еразм Ротердамский ска зав у 1528 р. «… чого тільки не може він відоразити в одному кольорі, тобто чорним штрихом. Тінь, світ, витупи та заглиблення. Зважачи на це кожна річ стає перед зором не тільки одним своїм боком... Що тільки не зоражує він, навіть те, що й неможливо зоразити – вогонь, проміння, грім, спалахи, бликавку, туман, всі відчуття та, наприкінці, саму душу людини, виявлячи у її рухах мало не самий її голос. Все це з таким мис тецтвом передано чорним штрихом, що мож но образити творіння, як що внести до нього колір...» До речі батько Дюрера був золотих та срібних справ майстром. У 1504 – 1514 рр. з'являються його «Адам та Єва», «Мелан холія», «Святий Ієронім» неперевершені зраз ки гравюри різцем. У цей період з'являється і травлення як допоміжна техніка у гравіру ванні. Злугка протравлені штрихи потім поглиблювалися та урізноманитнювалися за допомогою різця. Практика допоміжного попереднього травлення прискоряла роботу над гравюрою. Та метці не оставили поза увагою і власні можливості травлення. Так власне і з’явився травлений штрих. тобто офорт
Та вже у 1501 1507 роках Хопер з Аубур га друкує перші офорти, а у 1515 1518рр. Дюрер друкує шість офортів, серед них «Велику гармату». У Італії франчеко Парміджаніно у 1524р. Друкує «Святу Тріаду». Сталь погано піддавалася травленню і до тогож була важкою в обробці. мідь була більш пластичною і легкою в обробці, легко травилася кріпким оцтом.Відтоді мідь стає основним матеріалом офорту, поки аж у ХІХ столітті її не потіснив ще більше пластичний матеріал цінк .
Гравюра виносила ідеї Ренесансу з пала цо та віл у широкий світ, А. Караччі, Ф. Рай монді, Дж. Б. Тьєполо присвятили їй чатину своєї творчості. Цікаво, що кожен зліт у ми
|
109 |
ОФОРТ ТА ІНШІ ВИДИ ГЛИБОКОГО ДРУКУ |
|
|
|
Офортні голки. Важкі,з металевим тілом для сухої голки, легкіші для офорту. Голки з багатьма вістрями дадуть змогу швидше досяг ти тональної насиченоссті. Є голки, зібрані в пучок для роботи крапкою, зубчасті ролики для пункктирного штриха. Загострення буває найчастіше трьох видів: звичайнее, на три грані та на скіс. Загострення на три грані добре для сухої голки, а на скіс для штрихового оофорту. Ці голки зроблять штрих живим, напружениим, справді каліграфічниим.
Шабери – інсструменнти, що застосоовуються для виправленння та видаленння зайвих штрихів. Трьохграннні шабери застосоовуються найчастіше для видаленння або осслабленння штрихів, плосскі шабе ри – для обробки фасеет та великих площин поверхні металу. Шабери повиннні бути добре ннагосстренні, а їх леза ще і відполіро вані, щоб при ообробці дошки нна ній не е залишалоссь зайвих подря пинн.Слід пам'ятати, що шабером слід працювати вздовж штриха, а не впоперек.
стецтві графіки співпадає з періодом зламу у суспільнму житті, психології світоприйнят тя, економічних відносин, а розквіт живо пису та скульптури відчутен напередодні буренних подій. Як приклад– XVII століття. У Європі поширюються ідеї Гуманізму, Просвітництва, нового соціального усрою, і графіка, як найбільш соціально мобільне митецтво, першою засвоює нові ідеї.
УГолландії перші офорти з'являються у1520 р. у Луки Лейденського після подорожі його до А. Дюрера у Антверпен. Голандські митці застосовують офорт як репродукційну техніку, популяризучи твори живопису та скульптури.
Француз Абрам Бос гравірує у 1642 р. офорт «У майстерні графіка». У 1660 р. спеціальним едиктом до Французької Королівської Академії Митецтв почали приймати і граверів. То було офіційне виз нання. Офорт підхопив майже розгублені гравюрою на металі творчій потенціал, демо кратизм, народність.
УЄвропи вирує Тридцятирічна війна.І Жак Калло гравірує свої «Великі лиха війни»
|
110 |
ТЕХНІКИ АВТОРСЬКОГО ДРУКУ |
|
|
|
Різці, адо штихелі для гравіруванння металу робляться з загарто ваноої сталі найвищого гатуннку. Клиноок насаджується на круглу дерев'яну ручку зі зрізаниим ниижнім краєм, щоб дає можливість змінюнати ннахил та положенння інсстуменнту відносно но металу під час різбленння. Різці розподіляються за формою клиннка та характером гравіруємої лінії на:
грабштихелі |
|
|
|
|
|
месерштихелі |
шпицьштихелі |
|
|
|
|
|
фладенштихелі |
|
|
|
|
|
||
|
|
|
|
|
||
больрштихелі |
|
|
|
|
|
репштихелі |
|
|
|
|
|
||
|
|
|
|
|
||
|
|
|
|
|
||
|
|
|
|
|
|
|
Качалка для мецо тиннто має вигляд лопатки с зкруглениим та загосс
трениим на скіс до |
300 з тильноої сторони и робочим краєм. Робиться |
|
з інссруменнтальноої |
сталі, на лицеву с сторону у якої нафрезеровані |
|
борозди завширшки |
0,3 мм. Качалку тримають лицевою стороноою |
|
вперед і, наклониивши |
її від сеебе. Качаючи її з боку нна бік, рівноомір |
но зернять дошку. Для зерненнння неевеликих площинн, або посииленння
лінії у |
мецо тиннто можна застосоовувати різні зубчасті ролики, які |
раніш |
застосоовувалисся у нинині зовсім архаїчній о олівцевій манеері. |
Після зерненнння дошки у дію вступають шабери та гладилки. Вони и чорне зноову зроблять білим.
(1663р.), серії «Капрічі», «Ниці» та «Дворян ство». Він же почав застосовувати твердий офортний лак, удосконаливши лак, який до того застосовували меблярі з Флоренції і це дало змогу працювати на дошках більш тривало, збагатити малюнок тонально, більш його деталізувати.
Усі досягнення попередників у техніці офорту бликуче розвив у своїй творчості Ремрандт Ван Рейн. Ремрандт підніс мис тецтво офорту на такий високий шабель, що воно стало у своїх досягненнях на рівні з митецтвом живопису. Митецька спад щина Ремрандта налічує близько двохсот офортів. Деякі з них ми можемо спотеріга ти навіть у часовому вимірі, відслідковучи авторські правки та доробки дощок. Він зробив митецтво офорту людяним у всіх вимірах, відтворивши по новому біблійні образи, створивши галерею порретів своїх сучасників від можновладців до злидарів.
Офорти Ремрандта є й досі неперевер шеними по своєму емоційному наванта женню та техніці гравірування. Він досяг неймовірних успіхів у техніці почасового травлення(від темного), починаючи роботу з тих частин малюнлу, що будуть травитися найдовше і станутьнайтемнішими, і закінчуючи, найсвітлішими. Сміливо
поєднуючи техніку офорту з «сухою голкою», (на той час теж допоміжною технікою, якою колись був офорт) Рембрандт досях особливого оксамитового тону, якийнадає
його естампам ще більшої виразності. Серед видатних офортистів слід відзна
чити А. Караччі, Д. Б. Кастільоне, званого Ель Греко, Д. Б. Тьєполо. Джовані Батіста Піронезі відомий своїми архітектурними фантазіями та серією «Карчери» (Тюрми), 1745р, серією «Види Рима», 1748 – 1778рр.
У Франції у XVIII столітті до офорту звер талися А. Ватто, Ф. Буше, О. Фрагонар.
Активного розповсюження набули техніки репродукційного офорту – пунк тирна та олівцева манери. У ціх манерах дошкагравірувалася за допомогою спеціальних роликів та гранильників. Ці тежніки сприли популяризаціїї митецтва