4. Які особливості сторін або учасників конфлікту у внутрішньоособистісному конфлікті?

Внутрішньособистісний конфлікт визначається дослідниками як «зіткнення у особистості приблизно рівних за силою, але проти­лежно спрямованих (амбівалентних) інтересів, прагнень, мотивів та потреб, більшість з яких особистістю не усвідомлюється».

Внутрішньособистісний конфлікт — це конфлікт, що відбува­ється в психічному світі особистості.

Особистості, які переживають внутрішньособистісний конф­лікт, своєю поведінкою, відношеннями і стосунками провокують вникнення інших конфліктів.

Саме тому для вирішення внутрішньособистісних конфліктів важливо:

• по-перше, встановити факт самого внутрішньособистісного конфлікту;

• по-друге, визначити тип конфлікту та його причину;

• по-третє, застосувати відповідний та конструктивний в даному ви­падку засіб вирішення або розв'язання конфліктної ситуації.

При цьому надзвичайно важливо пам'ятати, що найчастіше для розв'я­зання внутрішньоособистісних конфліктів їх носії потребують психологічної, а найчастіше й психотерапевтичної допомоги. Важливим є і те, що перед тим, як аналізувати думки і аргумен­ти опонентів конфлікту, які є причинами їх конфліктної протидії, перед тим, як починати процедуру експертизи та розв'язання конф­лікту, необхідно детально проаналузвати та вивчити психологічні особливості самих учасників (опонентів) конфлікту, тому що над­звичайно висока вірогідність наявності у них внутрішньособистіс­них конфліктів. В цьому випадку фахівці відзначають специфічні відмінності поведінки та вирішення конфлікту.

У визначенні способів розв'язання внутрішньособистісних конф­ліктів, треба враховувати, яку функцію вирішує внутрішній конфлікт. Саме тому особливу увагу повинні займати дезінтегруючі неконструк­тивні конфлікти, які не тільки дезінтегрують особистість, але й призво­дять до виникнення довготривалих негативних психічних станів: стре­сів, переживань, формування негативних стереотипів поведінки тощо.

Внутрішньоособистісний конфлікт зумовлюється самою психі­кою людини, її розвитком і змінами, а також наявністю взаємозв'яз­ку внутрішнього світу людини і зовнішнього середовища, в якому вона реалізує свої потреби. Вирішення внутрішньоособистісного конфлікту можливе різними способами на основі психоаналізу за­лежно від змісту конфлікту.

5. Визначте види внутрішньоособистісних конфліктів

      Подібно до того, як існує багато класифікацій конфліктів, є різні підходи до класифікації видів внутрішньоособистісних конфліктів.

Класифікація внутрішньособистісних конфліктів за К. Левіном

Тип конфлікту	Причина	Модель вирішення
Еквівалентний (набли-ження-наближення)	Вибір двох або більше в рівній мірі при­вабливих і взаємовиключаючих об'єктів	Компроміс
Вітальний (уникання-уникання)	Вибір між двома в рівній мірі неприваб­ливими об'єктами	Компроміс
Амбівалентний (на-ближення-уникання)	Вибір об'єкту, в котрому водночас при­сутні приваблива і неприваблива сто­рони	Примірення

Внутрішньоособистісний конфлікт, за К. Хорні, виявляється у:

• стосунках любові, прихильності і ставлень людини (як до ін­ших людей, так і з їх боку);

• ставленнях, пов'язаних із оцінкою «Я»;

• ставленнях, пов'язаних із самоствердженням;

• ставленнях, пов'язаних із агресією;

• ставленнях, що пов'язані з сексуальністю.

К. Хорні визначає три основні моделі поведінки як результат вирішення внутрішньоособистісних конфліктів:

• прагнення до людей — прагнення до єднання з іншими людьми, причетність до групи, до суспільства — таким чином особис­тість намагається забезпечити себе (модель сумісної діяльності, взаємодії, інтенсивного спілкування);

• прагнення від людей — прагнення бігти від людей, від спілку­вання з ними, відходити від суспільства, при цьому бажання створювати свій власний (можливо, ілюзорний) світ (модель відходу від спілкування та взаємодії);

• прагнення проти людей — прагнення руйнувати світ, боротися проти нього (модель боротьби та руйнування).

Моделям поведінки, що виділені К. Хорні, відповідають і типи конфліктних особистостей: стійкий; запобігаючий; деструк­тивний.

К. Хорні розглядала внутрішньоосо-бистісний конфлікт як результат впливу на особистість різних соці­альних чинників. Особливу увагу автор надає проблемі задоволення потреб особистості, а також тенденції все зростаючої суперечливос­ті особистості й розриву між стимулюванням потреб і можливостя­ми їх реального задоволення.

Вивчаючи проблематику внутрішньоособистісних конфлік­тів, дослідник багато уваги приділяє питанням взаємозв'язку по­треб і ступеня їх задоволення. Перетворення, що відбуваються в суспільстві, яке змінюється, зумовили не тільки змінення проце­су пошуку та отримання індивідом ідентичності, але і сам зміст цієї ідентичності як однієї з першорядних і життєвих людських потреб.

      Більш повна класифікація внутрішньоособистісних конфліктів подана в роботах А. Анцупова та А. Шипилова, які запропонували взяти за основу класифікації ціннісно-мотиваційну сферу особистості. В залежності від того, які сторони внутрішнього світу особи вступають в конфлікт, вони виділяють наступні види конфліктів:       1) Мотиваційний конфлікт. Це конфлікт між несвідомими прагненнями, між прагненнями до оволодіння і безпекою, між двома позитивними тенденціями (ситуація буриданового віслюка – віслюк, який знаходиться між двома рівними копицями сіна і помирає з голоду).

      2) Моральний конфлікт. Конфлікт між бажанням і обов’язком, між моральними принципами і особистісними прив’язаностями.       3) Конфлікт нереалізованого бажання, або комплексу неповноцінності. Це конфлікт між бажаннями особистості і дійсністю, яка блокує їх задоволення. Інколи його називають як конфлікт між „хочу бути таким, як вони” і неможливістю це бажання реалізувати. Він може виникнути в результаті фізичної неможливості людини здійснити своє бажання.       4) Рольовий конфлікт. Він виражається в переживаннях, які пов’язані із неможливістю одночасно реалізувати декілька ролей (міжрольовий внутрішній конфлікт), а також з різним розумінням вимог, які висуває сама особистість до виконання однієї ролі (внутрішньо рольовий конфлікт). Прикладом міжрольового внутрішньоособистісного конфлікту може бути такий: як працівник співробітник повинен виконувати свою роботу добре і тому затримується на роботі допізна, а як батько має виконувати його роль і тому повинен приходити до дому швидко. Приклад внутрішньо рольового конфлікту: віруюча людина повинна виконувати обов’язок по захисті батьківщини і взяти в руки зброю, якою необхідно вбивати.

      5) Адаптаційний конфлікт. В широкому розумінні –це конфлікт, який виник на основі порушення рівноваги між суб’єктом і оточуючим середовищем, в вузькому – як такий, що виникає при порушенні процесу соціальної чи професійної адаптації. Це конфлікт між вимогами, які висувають до особи дійсність і можливостями самої людини (професійними, фізичними, психологічними).       6) Конфлікт неадекватної самооцінки. Він виникає через розходження між претензіями особистості і оцінкою своїх можливостей. Результатом цього є підвищена тривожність, емоційна напруга і зриви.       7) Невротичний конфлікт. Це результат внутрішньоособистісного конфлікту, який тривалий проміжок часу проходить в середині психічного світу особи. Його характеризує висока напруга, протистояння внутрішніх сил і мотивів.       Названі види конфліктів не вичерпують повністю їх класифікацію. Існують ще деякі класифікації конфліктів. Зокрема:       1) конфлікт між мораллю і совістю, між потрібним і необхідним, між моральним ідеалом і дійсністю (Ф.Достоєвський);       2) конфлікт між людськими емоціями, біологічними потребами і соціальними нормами, який носить біологічний і біосоціальний характер (З.Фрейд);       3) конфлікт, зумовлений необхідністю вибору між силами рівної величини, які діють на особу (К. Левін);       4) конфлікт між „Я-концепцією” і ідеальним Я (К. Роджерс);       5) конфлікт між прагненням до самореалізації і реальним результатом (А. Маслоу);       6) конфлікт між елементами внутрішньої структури особистості, між її мотивами (А.Леонтьєв).