- •1.Визначення психології як науки.
- •2.Предмет психології та завдання
- •3.Природа і сутість психіки
- •4.Сучасна психологія, її місце в системі наук
- •5.Головні напрямки сучасної психології
- •6. Загальні галузі психології
- •7. Поняття методології ї методу психологічних досліджень.
- •8. Основні етапи психологічного дослідження
- •9. Вимоги до проведення психологічного дослідження
- •10. Головні методи психології
- •11. Додаткові методи психології
- •12. Будова і діяльність нервової системи
- •13. Поняття про аналізатор, його структура
- •14. Роль кори головного мозку і підкіркових структур в управлінні психічними процесами і станами
- •15. Основні закономірності вищої нервової діяльності
- •16. Етапи розвитку нервової системи
- •17. Поняття про психіку, її функції
- •18. Етапи розвитку психіки
- •19. Особливості психічного відображення
- •20.Розвиток психіки тварин
- •21. Відмінності психіки людини від психіки тварин
- •22. Біологічні передумови виникнення людської свідомості
- •23. Свідомість. Структура свідомості
- •Структура свідомості
- •24. Несвідоме,його прояв у психічних процесах,властивостях та станах людини
- •Несвідоме у вченні Зигмунда Фрейда
- •Несвідоме у вченні Карла Юнга
- •Несвідоме у вченні Жака Лакана
- •Несвідоме у дослідженнях радянських психологів
- •25. Самосвідомість особистості. Я-концепція, я-образ
- •26. Поняття особистості
- •Поняття особистості в психології
- •Комплекс стійких компонентів особистості
- •Особистість, індивід та індивідуальність
- •27. Підходи до визначення особистості
- •28. Типи особистості
- •29. Індивід, особистість, індивідуальність. Індивідуальні та особистісні якості людини
- •30. Основні параметри особистості:сталість,єдність та активність. Спрямованість особистості.
- •31. Установки та прагнення . Ідеали, переконання , світогляд особистості
- •32. Структура особистості
- •33. Соціалізація особистості, основні її механізми.
- •34. Поняття про діяльність
- •35. Структура діяльності.
- •37. Основні види діяльності.
- •38. Поняття про спілкування. Зміст спілкування.
- •39. Засоби спілкування
- •40. Поняття про мову та її функції
- •41. Структура мови
- •44. Рівні спілкування
- •45. Види спілкування
- •46. Сторони спілкування
- •47. Механізм сприйняття людини людиною: індетифікація,рефлексія,стереотипізація.
- •48. Методи вивчення спілкування
- •49. Поняття про групи та їх різновиди
- •50. Поняття про колектив у психології
- •51. Міжособові стосунки в групах і колективах
- •52. Психологічна сумісність і конфлікт у міжособових стосунках.
- •53. Поняття про здібності .
- •54. Структура здібностей.
- •55. Види здібностей
- •56. Умови розвитку здібностей
- •57. Поняття обдарованості
- •58. Індивідуальні відмінності у здібностях людей
- •59. Поняття про темперамент
- •60. Фізіологічні основи темпераменту.
- •61. Психологічна характеристика темпераменту
- •62. Типологія темпераментів
- •63. Зв'язок темпераменту та індивідуального стилю діяльності.
- •64. Поняття про характер
- •65. Природа характеру
- •66. Структура характеру
- •67. Риси характеру та закономірні зв’язки між ними
- •68. Типологія характерів
- •69. Зв'язок характеру з темпераментом,волею,мотивацією поведінки
- •70.Поняття про увагу
- •71.Фізіологічні основи уваги
- •72.Види і форми уваги
- •73.Властивості уваги
- •74.Методи вивчення уваги
- •75.Поняття про відчуття
- •76.Фізіологічні основи відчуттів
- •77.Види відчуттів і їх класифікація
- •78.Властивості відчуттів
- •79.Зв’язок відчуттів із діяльністю
- •80.Поняття про сприймання
- •81.Фізіологічні основи сприймання
- •82.Види сприймань
- •83.Властивості сприймань
- •84.Поняття про пам'ять
- •85.Види пам’яті
- •86.Характеристика процесів пам’яті
- •87.Індивідуальні особливості пам’яті
- •88.Умови мимовільного,довільного запам’ятовування
- •89.Уявлення пам’яті,їх характерні особливості
- •90.Поняття про мислення
- •91.Розумові дії та мислительні операції
- •92.Форми мислення
- •93.Види мислення
- •94. Індивідуальні особливості мислення.
- •95. Поняття про уяву.
- •96. Фізіологічні основи уяви.
- •97. Процес створення образів уяви.
- •98. Види уяви.
- •99. Роль фантазії в ігровій діяльності дитини і творчій діяльності дорослого.
- •100. Поняття про емоції та почуття.
- •101. Фізіологічні основи почуттів.
- •102. Функції емоцій.
- •103. Теорії емоцій
- •104. Форми переживання почуттів
- •105. Вищі почуття та їх види
- •106. Поняття про волю
- •107. Підходи і тенденції розвитку уявлень про волю
- •108. Структура і види вольових дій
- •109. Функції волі
- •110. Різновиди вольвих дій
- •111. Характеристика і види вольового зусилля
- •112. Вольові якості особистості і умови та шляхи їх розвитку
68. Типологія характерів
Зв'язок між темпераментом і характером визначається їх спільною фізіологічною основою - типом нервової системи. Від властивостей темпераменту залежать динамічні (швидкість, сила, інтенсивність) особливості рис характеру. Властивості темпераменту можуть сприяти або протидіяти розвитку певних рис характеру (холерику легше стати хоробрим, ніж меланхоліку). Тип темпераменту певним чином обумовлює недоліки характеру при послабленні виховання. У такому випадку сангвінік недостатньо зосереджений, поверховий, легковажний. Холерик - нестриманий, конфліктний, агресивний, Флегматик - млявий, байдужий, консервативний. Меланхолік вразливий, замкнутий. Отже, тип темпераменту - одна із найважливіших умов походження індивідуально - своєрідних рис характеру.
Тип характеру - це наявність в індивідуальному характері людини сукупності рис, спільних для певної групи людей. Типовими рисами називають психологічні особливості, що є спільними для певної групи людей і водночас є показовими, дозволяють виділити цю групу людей серед інших.
Проблема типології характерів досі не вирішена, хоча низка типологій набула поширення. Слід зазначити, що створення типологій характеру не завжди ґрунтується на наукових методах. Однією з найпривабливіших для широкого загалу є типологія характерів на основі дати народження людини, знаків зодіаку. Різноманітні способи визначення психологічної суті людини та побудова передбачень щодо подальшої долі отримали назву гороскопів. Тривалий час дослідження характерів відбувалися в контексті фізіогвоміки (вчення про встановлення відповідності між зовнішнім виглядом людини та її особистістю). Найвідомішою фізіогномічною системою стало вчення І. Лафатера, який переконував, що основним методом з'ясування
характеру має бути вивчення форми голови, ліній черепу, аналіз міміки. Набула поширення і система уявлень про можливості передбачення рис людини та її долі за рельєфом долонь. У науковій психології відкидають як хіромантію, так і фізіогноміку. Однак, психологи продовжують наполягати, що в тому, як людина стоїть, поводиться, ходить, в якому положенні спить, розкривається суть характеру людини.
Для всіх типологій характерів спільними є такі ідеї.
1. Характер формується в онтогенезі відносно рано і впродовж подальшого життя проявляє себе як більш-менш стале особистісне утворення.
2. Сукупність рис, що утворюють характер, закономірно пов'язані одна з одною.
3. На основі визначення основних ряс характеру можна розподілити людей на певні групи.
Найвідоміші типології
Конституційні типології характеру пов'язують характер з особливостями зовнішності людини, будовою тіла (Кречмер, Шел-дон).
Акцентуальні типології пояснюють особливості характеру виявленням окремих рис та їх сукупностей, що становлять крайні варіанти психічної норми та межують з психопатіями (Леонгард, Лічко)
Соціальні типології визначають характер на основі ставлення людини до суспільства та моральних цінностей (Фромм, Шостром).
69. Зв'язок характеру з темпераментом,волею,мотивацією поведінки
Взаємозв'язок темпераменту і характеру протягом багатьох років вивчалися різними вченими. У результаті з'явилося 4 основних думки щодо співвідношення цих двох понять: - Темперамент ототожнюється з характером. - Темперамент протиставляється характером. - Темперамент визнаний елементом характеру. - Темперамент вважається основною природою характеру. Якщо розглядати наукове тлумачення понять, то відмітні ознаки темпераменту від характеру стають більш помітні: Темперамент – це сукупність властивостей психіки, які впливають на поведінку людини і його діяльність. Пам'ять, швидкість мислення, ступінь зосередженості і ритм діяльності – за все це відповідає нервова система людини, яку прийнято вважати основоположним чинником формування одного з видів темпераменту. Всього їх 4: -холеричний – для людей цього типу характерна рухливість нервової системи. Такі люди часто неврівноважені. Вони миттєво виходять із себе і також швидко стають спокійними; -сангвінічний – володарі цього типу темпераменту відкриті і товариські, але їх ставлення до світу поверхово. Вони швидко прив'язуються і також швидко стають байдужими до всього, що їх оточує; -флегматичний – людям з цим типом темпераменту присвоєно звання найбільш спокійних і незворушних. Вони старанні в справах, неспішні і незворушні; -меланхолійний – до цього типу належать ранимі і часто замкнуті особистості. Вони постійно схильні до страхів і нерішучості. Характер – на відміну від темпераменту він є сукупністю якостей, які проявляються по відношенню до об'єктів і предметів навколишнього світу. Характер теж обумовлений роботою психіки, але на відміну від темпераменту, який дано людині від природи, він формується і видозмінюється протягом життя. На характер людини впливають такі фактори як соціум, виховання, професія і т.п. Дати будь-яку точну класифікацію характером намагалися багато психологів. Проте зв'язок темпераменту і характеру не дозволила зробити характеристику чистою, і тепер такі типи характеру як вольовий, розумовий і емоційний безперервно пов'язані не тільки з впливом соціуму, а й з вродженими природними особливостями особистості. Крім того, характер можна класифікувати по наявності в ньому різних рис: -ставлення до самого себе (егоїзм, гордість, приниження); -ставлення до оточуючих людей (толерантність, грубість, чуйність тощо); -ставлення до діяльності (енергійність, посидючість, лінь); -ставлення до оточуючих речей (скупість, акуратність). Таким чином, особливості темпераменту і характеру полягають в тому, що їх часто плутають, називаючи вроджені якості особистості проявами психіки і навпаки, характеризуючи придбані в соціумі риси, як індивідуальні властивості нервової системи. Диференціювати ці два поняття можна досить просто. Співвідношення темпераменту і характеру можна представити таким чином: -характер – це сукупність придбаних якостей, а темперамент – вроджених; -характер може змінюватися під впливом життєвих обставин, а темперамент залишається незмінним; п-оняття характеру досі не змогли класифікувати, на відміну від темпераменту; -характер і його окремі риси можна піддати оцінці, а темперамент їй не піддається. Темперамент і характер завжди будуть плутати між собою. Проте в тандемі вони створюють цілісну особистість, яку завжди можна оцінити з боку. І головне, щоб її вроджені якості завжди знаходилися в гармонії з набутими.
Воля-це психічний процес свідомої та цілеспрямованої регуляції людиною своєї діяльності та поведінки з метою досягнення поставлених цілей
Воля як основний системотвірний компонент характеру виявляється в диференційованій системі довільної регуляції, пов'язаної з емоційними патернами і рівнем розвитку здібностей. Наполегливість у досягненні мети помітніше виражена в структурі характеру людей з високим рівнем інтелекту й освіти.