Антигени та антитіла груп крові системи аво
-
Група крові
(фенотип)
Генотип
Аглютиногени
(в еритроцитах)
Аглютиніни
О
ОО
відсутні
Анти-А (α)
Анти-В (β)
А
ОА або АА
А
Анти-В (β)
В
ОВ або ВВ
В
Анти-А (α)
АВ
АВ
А, В
відсутні
Група АВ відноситься генотипу ІАІВ
Група А відноситься генотипу ІАІ0 або ІАІА
Група В відноситься генотипу ІВІ0 або ІВІВ
Група 0 відноситься генотипу ІІ (тобто І0І0)
Ці принципи успадкування дозволяють отримати деяку інформацію про батьків, коли відома група крові дитини.
Переливання крові. У наш час вважають припустимим переливання лише сумісної за системою АВО крові. При цьому обов’язково враховується резус-фактор. Кров донора І групи можна переливати реципієнту І групи, кров донора ІІ – реципієнту ІІ тощо. В екстрених випадках можливе застосування правила Оттенберга, яке широко використовувалося у 60 - 80 роках (рис. 38). Людина з І групою крові – універсальний донор, кров цієї групи можна переливати всім групам, а людина з IV групою – універсальний реципієнт, що дає змогу їй отримувати кров будь-якої з 4-ох груп, але в цих випадках порція крові, що вводиться, обмежується 200 мл.
II (A)
I (O) IV (AB)
III (B)
Рис. 38. Правило переливання крові (за Оттенбергом)
Переливання несумісної крові може викликати гемотрансфузійний шок, який нерідко призводить до смерті. Одним з механізмів розвитку цього стану є те, що під час руйнування склеєних еритроцитів виділяються їх фактори зсідання, в тому числі тромбопластин. Він викликає внутрішньо судинне зсідання крові і блокаду мікроциркуляторних судин усіх органів і тканин, утвореними фібриновими і тромбоцитарними тромбами. У багатьох випадках під час переливання використовують кровозамінники (рідини, що замінюють кров).
Кровозамінники (рідини, що замінюють кров) - призначені для різних цілей: дезінтоксикаційної дії (гемодез, полідез, неогемодез); для нормалізації циркулюючої крові (поліглюкін, реополіглюкін, декстрин, поліферд тощо); для білкового пренатального живлення (амінопептид, амінокровін, гідролізін тощо); для регуляції водно-солевого обміну або електролітні розчини (ізоменічний розчин хлористого натрію, розчин Рінгера-Локка, розчин Гартмана, лактосол).
Зсідання крові (гемостаз). Перші механізми зсідання крові були запропоновані більше 100 років тому А.А. Шмідтом. Гемостаз – зупинка кровотечі під час пошкодження стінки судини, що є результатом спазму кровоносних судин і формування кров’яного згустку. Гемостаз є одним із найважливіших механізмів, спрямованих на підтримку цілісності судинної стінки, попередження й зупинку кровотечі. Кров, яка витікає з рани, починає зсідатися через 3-4 хвилини, а через 5-6 хвилин повністю перетворюється на студенистий згусток. Якщо від нього відмити еритроцити, то можна побачити нитки фібрину світло-жовтого кольору, які є пластичними. Кров, яка не має фібрину, називається дефібринованною. Вона складається з формених елементів і сиворотки та не може зсідатися. Сиворотка – це плазма без фібрину. Система зсідання крові включає формені елементи – тромбоцити, судинну стінку, плазменні та тромбоцитарні фактори зсідання і протизсідання (табл. 12).
Таблиця 12