Хід заняття: і. Організаційна частина (5 хв.)

Викладач заходить в аудиторію, вітається із студентами, перевіряє відсутніх та з’ясовує причини їх відсутності, перевіряє готовність студентів до заняття (Слайд 1,2,3).

Іі. Основна частина (70 хв.) План лекції:

1. Економіко – географічне положення

(Слайд 4,5,6)Китай розміщений у регіоні Східної Азії. Протяжність території із заходу на схід — 5 тис. км, із півночі на південь — 4 тис. км. Китай омивається водами морів Тихого океану. Китаю належать ряд островів, найбільші серед них — Хайнань і Тайвань. Щоправда Тайвань де-факто є суверенною невизнаною світовою спільнотою китайською державою. Наприкінці 1990-х рр. до складу території КНР в якості спеціальних адміністративних районів увійшли колишні британська колонія Гонконг (Сянган) і португальська Макао (Аоминь).

(Слайд 7) На півночі КНР межує з Казахстаном, Монголією, Російською Федерацією, на північному сході — з КНДР, На півдні — з В'єтнамом, Лаосом, М'янмою, Бутаном, Непалом, на заході — з Індією, Афганістаном, Таджикистаном і Киргизстаном. Державний кордон Китаю проходить переважно природними кордонами, які особливо важкодоступні на південному заході і півдні країни, де височіють хребти Каракоруму, Гімалаїв і Бірманських гір. Більш доступними є південний кордон з В'єтнамом. Вигідним є близькість Китаю до економічно високорозвинених Японії і Південної Кореї.

В умовах сучасного динамічного розвитку китайської економіки власних паливно-енергетичних ресурсів не вистачає, тому важливе значення має сусідство держави з багатими на паливні, мінеральні та лісові ресурси регіонами Росії (Західний та Східний Сибір), Казахстаном. Морським шляхом Китай має змогу імпортувати нафтопродукти з багатих на нафту Індонезії, Малайзії та Брунею, мінеральну сировину — з Австралії (Слайд 8-13).

Особливістю економіко-географічного положення Китаю є те, що через його територію пролягають найкоротші наземні шляхи від берегів Тихого океану до країн Європи.

2. Адміністративно – територіальний устрій

(Слайд 14) За формою територіально-політичного устрою КНР - унітарна держава з автономними утвореннями. Адміністративний розподіл: 23 провінції (без Тайваню), 5 автономних районів і 4 міста центрального підпорядкування - Пекін, Шанхай, Чунцин і Тяньцзінь. Крім автономних районів в КНР 30 автономних областей, автономних повіту 124, а також понад тисячу автономних волостей.

3. Природно – ресурсний потенціал

КНР багата на мінеральні ресурси. Вона має значні запаси практично усіх видів природних ресурсів. Перше місце у світі Китай займає за запасами вольфраму, олова, сурми, титану, цинку, магнезиту, літію, бури, рідко земельних елементів; друге — за запасами бокситів, фосфору, нікелю, ртуті, марганцевих руд, молібдену, ніобію; третє — за запасами вугілля, залізної руди. Є значні родовища нафти, сланців, сірки, солі, гіпсу, міді. (Слайд 15)

Родовища вугілля розміщені по всій території; найбільші з них на півночі в провінції Шаньсі.

Гідроенергоресурси КНР найбільші у світі, але використовуються лише на 3-5%.

Запаси горючих сланців оцінюють у 7 млрд.т (пров.Ляонин і Південний Китай).

Запаси залізної руди (50 млрд.т) в основному зосереджені у Північно-Східному Китаї (60%). Ресурси марганцю становлять 1/10 частки світових запасів. За запасами молібденових руд (пров.Ляонин) КНР поступається лише США. Є значні родовища нікелю, хрому. Боксити промислового значення становлять 400 млн.т (біля 30% зосереджено у провінції Шансі), міді — 50 млн.т. Ресурси олова — 15% світових запасів (половина з них в родовищі Гецзю в провінція Юньань). Сурма (75% світових ресурсів) знаходиться в основному в провінції Хунань; ртутні руди (450 тис.т) — провінція Гуйчжоу. Запаси свинцю і цинку (9 і 12 млн.т) зосереджені на північному сході та у центральному Китаї. Запаси титану становлять 20% світових, вольфраму — понад 90% (Даюйське родовище у провінції Цзянсі — найбільше у світі ).

За запасами золота КНР посідає четверте місце у світі (40% — провінція Шаньдунь). Ресурси рідко-земельних елементів /Внутрішня Монголія/ у 5 разів перевищують рівень усіх інших країн світу, разом узятих.

Є у Китаї значні родовища металічних корисних копалин (залізного піриту, магнезиту, фосфору, азбесту, графіту, плавикового шпату). Таким чином, найбагатші запаси корисних копалин сприяють економічному розвитку країни, хоч не всі вони використовуються у повній мірі."

КНР це розвинута держава і тому запаси мінеральних ресурсів дуже важливі для розвитку провідних галузей економіки.

4. Населення

Населення КНР складає понад 1,3 мільярди чоловік. Це одна п'ята частина усього населення Землі.

Як і для багатьох країн з великими розмірами території для Китаю дуже характерні значні контрасти розселення.

Населення нерівномірно розподілено по території країни: на схід від умовної лінії від міста Хейхена до міста Тенчун на Юнані, на площі не набагато більше 1/3 території країни зосереджено близько 90% всього населення, а середня щільність населення тут перевищує 170 чол/км.кв.

На решті території, у західній частині країни на квадратний кілометр приходиться лише кілька людей. Особливо щільно заселені рівнини у середній і нижній течії ріки Янцзи, низинна смуга Південно-східного узбережжя, де місцями щільність населення досягає 600-800 чол./км2.

(Слайд 16,17)

5. Промисловість

(Слайд 18) Сьогодні в Китаї щорічно видобувається близько 5 млн. т бокситів, 2 млн. т глинозему, 20 млн. т кухонної солі, понад 1 млрд. т вугілля, 15 млрд. м3 природного газу, виплавлялось близько 1 млн. т алюмінію, 0,5 млн. т міді, 0,2 млн. т залізної руди, виробляється понад 12 млн. т сірчаної кислоти, 200 млн. т цементу. Суттєво зріс випуск товарів народного споживання, а саме: телевізорів, радіоприймачів, холодильників, велосипедів.

Магматичні та метаморфічні породи потрібно шукати в горах з слідами вулканічних процесів, а також у кристалічних щитах, де близько до поверхні залягають давні магматичні та метаморфізовані породи. Формуються їхні родовища, як правило, на стиках літосферних плит. Наприклад, на континентах у місцях розвитку рифтових зон утворюються родовища марганцю, заліза та міді. У зоні зіткнення материкових літосферних плит виникають поклади міді, сірки, урану.

(Слайд 19)

ВНП КНР складає 4624 доларів США на душу населення, у 1990 р. - 750 дол. США. На промисловість і будівництво припадає 53 % виробництва ВНП, на сільське господарство, включаючи лісове господарство і рибальство - 14 %, на інші галузі та сферу послуг - 33 %.

(Слайд 20)

Промисловість Китаю - багатогалузева. За чисельністю промислових підприємств і кількістю працівників країна займає перше місце у світі. Для галузевої структури промисловості характерні певні диспропорції: між видобувними і сировинними, сировинними і обробними галузями.

(Слайд 21)

Найвищими темпами розвивається легка промисловість Китаю, особливо її найважливіша галузь - текстильна. Виробництво і переробка текстильної сировини має територіальні особливості: на півночі країни - це шерсть, льон, коноплі, на півдні - шовк, джут тощо. КНР вийшла на перше місце в світі за сумарним випуском тканин, але за виробництвом їх на душу населення вона займає лише третє місце. Розвинені також швейна, трикотажна, шкіряна, взуттєва галузі.

На другому місці - харчова промисловість, яка об'єднує борошномельно-круп'яну, масло-жирову, рибну, м'ясну, консервну, соляну, тютюнову, чайну, виноробну та ін.

Машинобудування практично повністю забезпечує потреби в обладнанні для доменного, мартенівського, коксохімічного виробництва, в залізничному транспорті (за винятком електровозів і тепловозів найновіших конструкцій), металорізальних станках і ковальсько-пресовому обладнанні, багатьох видах двигунів, обладнанні для дрібних і середніх електростанцій тощо.

Найбільшим центром машинобудування є Шанхай, в якому виробляється понад 20 % продукції галузі.

Важливими центрами виробництва машинотехнічної продукції є Тяньцзінь, Харбін, Пекін, Лоян, Далянь та ін.

Найбільш розвинена галузь машинобудування - верстатобудівна. За їх парком Китай займає друге місце у світі. Основними центрами важкого машинобудування, включаючи нафтове хімічне, є Ланьчжоу, Шанхай, Гуанчжоу (Кантон).

Найбільшими центрами транспортного машинобудування є Пекін, Далянь, Ціцікара, Чанчун, Шеньян, Датуй, Ціндао, Чанша.

У Китаї випускають кораблі переважно в морських і річкових портах - Шанхай, Далянь, Гуанчжоу, Ціндао, Теньцзін, Ухань, Чунцін, Харбін.

Швидко нарощується випуск автомобілів.

Значна увага в Китаї приділяється розвитку електронної і приладобудівної промисловості. Тепер щорічно випускалось близько 30 млн. телевізорів. Розвиток в КНР космічної техніки, особливо ракетобудування, сприяв створенню підприємств, що випускають ПЕОМ, найсучасніші засоби зв'язку, електронні контрольно-вимірювальні прилади.

Центри найновіших галузей тяжіють до приморських районів, які краще забезпечені трудовими ресурсами, мають вигідне економіко-географічне положення, більш розвинену виробничу і соціальну інфраструктуру. Налагоджено випуск обладнання для легкої промисловості (текстильної швейної, трикотажної).

Паливно-енергетична галузь розвивається на основі місцевої сировини. Щорічний видобуток вугілля становить понад 1 млрд. т (потенційні запаси - 3.2 трлн. т, розвідані - 0,9 трлн. т). Родовища вугілля є практично в усіх провінціях і автономних районах КНР, але за об'ємами запасів і видобутком виділяється Північний Китай.

Нафтова промисловість - відносно молода галузь. Китай посідає 5-те місце в світі за видобутком нафти, 4-те місце - за виробництвом електроенергії. При цьому в останні роки найвища концентрація нафтовидобутку мала місце в Північно-Східному Китаї. Перспективи розвитку нафтової промисловості пов'язані з освоєнням континентального шельфу (Бохайська і Ляодунська затоки).

Теплоелектростанції, які працюють в основному на вугіллі, виробляють 3/4 електроенергії. Найбільші з них розташовані у вугільних басейнах Північно-Східного Китаю.

Першу геотермічну електростанцію збудовано у Лхасі (Тибет). Ведеться будівництво атомних електростанцій в провінціях Гуандун і Цзянсу при технічній співпраці з Францією, Бразилією й іншими країнами.

Металургійна промисловість базується на залізорудній сировині (третє-друге місця у світі). Найбільші запаси - в Аньшаньському басейні. Представлені всі стадії металургійного циклу. Найбільші підприємства розташовані в районах видобутку руди і кам'яного вугілля. Країна вийшла на перше місце в світі за видобутком залізної руди, виробництвом чавуну і сталі.

Основні центри кольорової металургії - міста в провінціях Ляонін, Юньнань, Хуайнань, Ганьсу. Китай експортує понад 50 видів кольорових металів (олово, цинк, сурма, ртуть, молібден та ін.).

Велика увага приділяється розвиткові хімічної промисловості, яка розглядається як важливий засіб інтенсифікації сільського господарства. В останні роки інтенсивно розвивається виробництво смол і пластмас. Найважливішими центрами випуску хімволокна є Шанхай, Ляон, Баолін.

У КНР розвинена промисловість будівельних матеріалів. За виробництвом цементу (0,2 млрд. т на рік) Китай займає перше місце в світі.

6. Сільське господарство

(Слайд 22) Провідною галуззю сільського господарства Китаю є рослинництво. Воно виробляє 60 % валової продукції сільського господарства. За різноманітністю сільськогосподарської продукції КНР займає перше місце у світі. Займає також перше місце за врожаями пшениці, рису, тютюну, арахісу, 2-е місце - бавовни, 3-є - цитрусових. Найбільші поголів'я свиней і овець у світі, а за поголів'ям ВРХ займає 2-е місце. Всі сільськогосподарські угіддя Китаю становлять 52 % площі країни, в т.ч. рілля - 10%, пасовища - 41,7%. Більше третини орних земель потребують зрошення. (Слайд 23)

Рис - основна продовольча культура. Його умови вирощування неоднакові на поливній (Південний Китай) і суходільній (Північний Китай) частині Китаю. На півдні Китаю збирають по два врожаї на рік.

Пшениця - друга за значенням культура. В Китаї вирощується як озима, так і яра пшениця. Райони вирощування озимої пшениці розташовані в басейні р. Хуанхе.

Серед інших зернових важливе місце займають кукурудза, просо, гаолян, ячмінь. Зернові становлять в Китаї 3/4 харчового раціону.

Вирощують такі олійні культури, як арахіс та кунжут.

У Китаї вирощують зелений і чорний чай. КНР належить перше місце світі за виробництвом шовку. Вирощують також цукрову тростину, цукровий буряк, джут, тютюн, фрукти. (Слайд 24)

У Китаї традиційно склалося два типи тваринництва. Перший пов'язаний із землеробством і має підсобний характер: в землеробських рівнинних районах розводять переважно свиней, тяглову рогату худобу, птицю В західних районах поширене екстенсивне кочове чи напівкочове скотарство. Близько 90 % виробництва м'яса припадає на свинарство. (Слайд 25,26,27)

КНР займає третє місце в світі за виловом риби й виробництвом рибопродуктів, розвинене бджільництво. (Слайд 28, 29)

Значне місце в сільському господарстві КНР займають підсобні промисли (плетіння циновок, кошиків, збирання лікарських рослин), якими займаються, як правило, у вільний від польових робіт час.

7. Транспорт

У Китаї налічується близько 80 тис. підприємств транспорту і зв'язку, на яких працює майже 9 млн. осіб. Більше 90% перевезень припадає на підприємства державного сектора.

Структура вантажних перевезень має такий вигляд: 48% припадає на залізничний транспорт, 28% — на автомобільний, 19% — на водний, більше 5% — на трубопровідний. Основний обсяг вантажопотоків зосереджений у східній частині Китаю.

Довжина залізничних колій — понад 60 тис. км, автомобільних шляхів — 965 тис. км, водних шляхів — 110 тис. км. На 1 тис. км2 припадає 6 км залізничних доріг (66-й показник у світі). Залізничний транспорт продовжує відігравати головну роль у перевезенні вантажів на далекі відстані усередині країни. Незважаючи на значну протяжність залізничних колій (близько 70 тис. км), густота мережі набагато менша, ніж у таких великих країнах, як США та Індія. Основні вантажопотоки (60% перевезень) припадають на магістралі (20% довжини мережі). У структурі вантажів, що перевозяться, головно вирізняється вугілля, дещо менше значення мають будівельні матеріали, набирають ваги нафта, нафтопродукти, в основному – це експорт із Росії. Особливо інтенсивно використовуються дороги в східній частині країни: Пекін - Шеньян, Тяньцзінь - Шанхай, Пекін - Гуанчжоу, які забезпечують 34% вантажних і 30% пасажирських перевезень Китаю.

Як і раніше, 80% протяжності залізниць припадає на одноколійні лінії. Довжина електрифікованих ділянок — 4,4 тис. км. Близько 70% локомотивного парку — паровози, причому третина їх випущена понад 30 років тому. Паровозною тягою здійснюється майже 60% перевезень.

Пасажирський залізничний транспорт працює з величезним перевантаженням.

Розвиток морського транспорту відображає швидкий ріст китайського торгового флоту та морських перевезень. Понад 40 ліній забезпечують сполучення з майже 500 портами країн світу.

Велика частка вантажів перевозиться внутрішніми судноплавними шляхами, довжина яких 110 тис. км. Щорічний вантажооборот китайських портів перевищує 370 млн т. У країні 116 морських портів, найбільшими з яких є: Шанхай, Далянь, Гуанчжоу, Тяньцзінь, Ціндао, Ціньхуандао, Нінбо та ін.

Винятково важливе значення має автомобільний транспорт, особливо у віддалених районах країни, де немає інших видів транспорту. У Китаї 10% населених пунктів не мають дорожнього сполучення. Протяжність автодоріг перевищує 965 тис. км, у т. ч. магістральних державного значення — 110 тис. км. На 1 тис. км2 протяжність автодоріг в КНР в 5 разів нижча, ніж в Індії, і в 13 разів нижча, ніж в Японії.

Довжина авіаліній — 324 тис. км. Літаки китайської авіації здійснюють рейси за 300 маршрутами. Протяжність 33 міжнародних авіаліній — 108 тис. км.

Міський громадський транспорт розвинений слабо. В країні налічується 45 тис. автобусів, 4,5 тис. тролейбусів, в чотирьох містах є трамваї, в Пекіні і Тяньцзіні — метро (47 км). Послугами таксі можуть користуватись жителі 160 міст.

60% пасажирських перевезень здійснюється за допомогою велосипедів. Тільки в Пекіні понад 4 млн. велосипедів.

8. Зовнішньо – економічні зв’язки

Зовнішньоекономічні зв'язки. КНР підтримує торговельно-економічні відносини із понад 180 країнами світу. Її основні партнери - Японія, США та західноєвропейські країни, на які припадає 55 % зовнішньоекономічного товарообігу.

На зовнішній ринок вивозиться 20 % валової продукції промисловості і сільського господарства країни. Близько 40 % імпорту Китаю припадає на машини, обладнання і транспортні засоби. Важливу роль відіграють Спеціальні Економічні Зони, на які припадає чверть іноземних інвестицій в економіку країни. (Слайд 31,32,33)