32. Програма психологічного вивчення дітей

Психолого-педагогічна характеристика учня:

Загальні відомості: прізвище, ім'я, по батькові; дата народження; загальний фізичний розвиток; стан здоров'я; сімейні умови, характеристика батьків, склад сім'ї, місце роботи батьків, їхній культурний рівень, режим життя дитини, спілкування поза школою.

Загальний розвиток: особливості мислення, рівень абстрактного мислення (аналіз, синтез, виявлення причинних зв'язків, здійснення висновків абощо); спрямованість, інтереси, потреби, схильності; особливості характеру, індивідуальні реакції на події; особливості пам'яті та процесу запам'ятовування; тип інтелекту та професійні можливості;вольові якості, здатність до довготривалих трудових зусиль.

Ставлення до навчання, праці: успішність ; організованість і старанність у навчальній роботі, вміння працювати самостійно; інтерес до знань ; ставлення до елементів праці в школі.

Дисциплінованість та навички культури поведінки: загальна характеристика поведінки ; виконання шкільного режиму; виконання вимог і розпоряджень учителів ; чемність у спілкуванні з учителями, будь-якими дорослими; володіння навичками культури поведінки .

Громадська спрямованість та активність: ставлення до громадського життя колективу; інтерес до громадського життя країни ; чи виконує громадські доручення, бере участь у діяльності органів самоуправління; чи виступає на зборах колективу, громадських організацій з пропозиціями, з критикою недоліків, чи здатний висловлювати власну думку;активний чи байдужий у громадсько-корисній діяльності.

Стосунки з товаришами: становище в колективі; чи задоволений своїм становищем у колективі та яке становище хотів би зайняти; ставлення до товаришів по класу; яку роль відіграє в житті класу

33.----

34. Відчуття та сприймання Порушення слуху руйнують його між аналізаторні зв*язки, що призводить до асинхронії.

Відчуття - це відображення властивостей предметів об'єктивного світу, що виникає при їх впливі на рецептори. Сприйняття - відображення предметів, ситуацій і подій, що виникає при безпосередньому впливі фізичних подразників на рецепторні поверхні органів почуттів в сукупності їх властивостей, їх цілісності. Сприйняття має активний саморегулюючий характер.

У розвитку всіх видів відчуттів і сприймань у дітей з вадами слуху є специфічні особливості.

Велике значення для компенсації порушень слуху набуває зорове сприйняття. Розвиток зорового сприйняття слід розглядати відповідно до етапів його формування у дитячому віці

Для дитини з порушенням слуху зорове сприйняття - це і головне джерело уявлень про навколишній світ, і канал, що забезпечує можливості спілкування з іншими людьми, сприйняття зверненої до нього мови. У процесі навчання і виховання у цих дітей вдосконалюється тонкість і диференційованість зорового сприйняття, в тому числі міміки, рухів губ, обличчя та жестів партнерів по спілкуванню, змін положення пальців при дактілірованіі.

Таким чином, зорове сприйняття дітей з вадами слуху розвивається за тими ж законами, що й сприйняття чуючих, але специфіка порушення призводить до несвоєчасного формування міжфункціональних взаємодій (між сприйняттям і промовою), а це, в свою чергу, негативно впливає на розвиток одного з найбільш складних властивостей сприйняття - осмисленості. Аналогічні порушення можна виявити при аналізі інших видів сприймань.

Втрата слуху створює складні умови для розвитку рухової чутливості. Слуховий контроль допомагає виробленню чітких, плавних і розмірених рухів, його відсутність призводить до труднощів у їх формуванні. У дітей з порушеннями слуху компенсація відсутнього слухового контролю може відбуватися за рахунок збільшення ролі зорового, тактильно-вібраційного і рухового сприймань. Для її досягнення потрібно дбати про розвиток у таких дітей рухового контролю за якістю своїх рухів. Розвиток вібраційної чутливості має велике значення для оволодіння усним мовленням, її сприйняття і вимови. Деякі з вібрацій, що виникають при проголошенні слів, уловлюються глухим дитиною при прикладанні долоні до шиї мовця, при піднесенні долоні до рота, при використанні спеціальних технічних засобів, що включають вібратор. При цьому глухі учні краще сприймають такі компоненти мови, як темп, ритм і наголос. Вібраційні відчуття допомагають глухому здійснювати контроль за власною вимовою.

35. Програма вивчення учнів школи для глухих (за Хватцевим, Шабаліним)

1. ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ :ПІБ, вік, заг. Стан здоров’я, стан слуху, причини і час виникнення вади, умови сімейного виховання, історія розвитку до вступу до школи.

2.ПОВЕДІНКА НА УРОКАХ І УСПІШНІСТЬ

1.Заг. успішність – дисциплінованість, культура поведінки в класі і поза ним.

2. Активність і особливості мисл ення.

3.Особливості стану мовлення – вимова, стан словникового запасу, х-ка усного і письмового мовл. Щодо граматичної правильності , використання дактильного і жестового мовлення, читання з губ.

4.Особливості пам*яті.

5. Виковання дом.завд. – ставлення,акуратність і систематичність,затрачений час,вміння організувати свою роботу,навички самообслуговування, забруднення при виконанні,характер їх подолання.

3. КОЛО ІНТЕРЕСІВ І ЗДІБНОСТЕЙ – навчальні інтереси, схильність і підготованість до фізичної і виробничої праці, читацькі інтереси, інт.до спорту,техніки , с.госп., участь в гуртках,наявність центрального інтересу, його активність,стійкісьб і глибина.

4. СУСПІЛЬНА АКТИВНІСТЬ І СПРЯМОВАНІСТЬ

Участь в сусп..житті, ставлення до суп.доручень і роботи, мотивація, почуття відповідальності, ставлення до вчителя,його вказівок.

5. ІНД,_ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ

Якості характеру,що виявляються в навч.роботі і трудовій підготовці, психологічна готовність до суспільно-корисної праці, здібності і ступінь їх вираженості, вимогливість і самооцінка, пануючий настрій,причина його змін, негативні якості особистості.

6.ВИСНОВОК

1. Коротка характеристика – типові риси,особливості характеру і поведінки вцілому.

2. Педагогічні висновки – погляди на подальшу навч.-вих. Роботу і інд. Підходу до нього.

36.Характеристика роботи: Психология глухих детей.Соловйов.

Книга написана за матеріалами радянських і зарубіжних досліджень з психології глухих дітей. У ній характеризується психічний розвиток глухих дітей: пізнавальні процеси (сприйняття, пам'ять, уява мислення) розвиток мови, деякі особливості діяльності та особистості.Книга призначена для сурдопедагогів і психологів і може бути викокористана студентами дефектологічних факультетів педагогічних інститутів і психологічних факультетів університетів. За прийнятою зараз термінологією, до категорії глухих дітей відносять тих, хто народився з глибокими порушеннями слуху або втратив слух в ранньому дитинстві до оволодіння мовою. В результаті глуха дитина опановує мову лише в умовах спеціального навчання .У книзі не розглядаються питання, що відносяться до характеристики психіки слабочуючих і пізнооглохлих дітей (які втратили слух після оволодіння мовленням). Книга містить такі розділи: "Сприйняття», «Пам'ять», «Уява», «Мислення», «Мова», «Діяльність» і «Деякі психологочні особливості особистості»-містять в собі глави, які соновані на експериментальних дослідженнях з кожного розглянутого питання. Автори розкривають те загальне та специфічне, що характеризує різні сторони психіки глухих дітей у порівнянні з чуючими дітьми. У книзі показано, як під впливом спеціального навчання досягається компенсаторний розвиток психіки глухих дітей.

37. Методологічною основою СП є загально психологічні принципи,що мають певну специфіку відповідно до ДВС. СП виходить з позиції, що особливості розвитку психіки ДВС обумовлені не органічним ураженням кори гол.мозку, а особливостями мовного і мовленнєвого спілкування у зв. З втратою слуху.

Осн. Є п-п детермінізму(детермінантами(причинами) психічного розвитку є біологічні і соціальні фактори. При вадах слуху до них додається аномальний фактор(ступінь та якість зниження слуху,характер захворювання)

П-п порівняльного дослідження – специфіка ДВС визначається в порівнянні із нормою розвитку.

П-п комплексного підходу – вивч. Взаємодії всіх факторів(біо., соц.., аном.), психічної діяльності різних вікових категорій за допомогою дослідницьких методів

П-п особистісного підходу – розглядає особистість як цілісну систему,враховуючи її інд.особливості (значущі та стійкі пс.риси, притаманні тій чи іншій особистості : інтереси, нахили ,здібності, темперамент, характер)

П-п розвитку психіки і діяльності – дитина вивчається у динаміці і не є сталою системою.