- •1.2.3 Визначення термінів: фізична культура, фізкультурний рух, фізкультурна освіта, фізичне виховання, фізична підготовка, спорт; фізичні реабілітація, рекреація, релаксація
- •4, 5 Тмфв як наука та навчальна дисципліна
- •6 Джерела та зв’язок тмфв з іншими науками і дисциплінами
- •7 Методологія наукових досліджень
- •8 Поняття системи та значення тмфв в системі підготовки спеціалістів в галузі фізичного виховання і спорту
- •11 Мета та завдання фізичного виховання
- •12 Ідейні засади фв
- •13 Принципи фізичного виховання. Основні
- •14 Принципи фізичного виховання. Загальні
- •15 Фізичні вправи – основний засіб фізичного виховання
- •16 Класифікація вправ
- •17 Техніка виконання фізичних вправ
- •18 Оздоровчі сили природи та гігієнічні чинники
- •19 Методи фізичного виховання
- •20 Основні сторони методики фізичного виховання та їх взаємозв’язок
- •21 Методичні принципи та принципи побудови занять
- •Свідомості та активності
- •Наочності
- •Доступності
- •22 Рухові дії як предмет навчання
- •23 Теорія перенесення рухових навичок
- •24 Структура процесу вивчення рухів
- •26 Особливості контролю та оцінки
- •28 Сила як фізична якість; види силових здібностей
- •29 Виховання силових здібностей
- •30 Швидкість як фізична якість
- •31 Методика виховання швидкості
- •Таблиця. Показники простої моторної реакції у спортсменів та не спортсменів
- •32 Спритність та методика виховання
- •33 Шляхи направленої дії на координаційні здібності
- •Поділ рухових дій на два види визначає основні напрями у вихованні спритності:
- •Виховання здібності оволодівати координаційно складними діями;
- •Виховання здібності перебудовувати рухову діяльність в залежності від раптової зміни умов.
- •34 Витривалість як фізична якість; види витривалості
- •35 Втомлюваність та показники витривалості
- •36 Гнучкість як фізична якість
- •39, 40, 41, 42, 43 Формування особистості в процесі фізичного виховання. Основні аспекти морального, розумового, естетичного та трудового виховання
- •Моральне виховання
- •Інтелектуальне(розумове) виховання
- •Естетичне виховання
- •Трудове виховання
- •44 Форми побудови занять у фізичному вихованні. Основи структури занять
- •45 Урочні форми занять
- •51 Урочні форми занять
- •53 Методика регулювання навантаження
- •54 Різноманітність урочних форм занять
- •55 Методика організації учнів
- •58 Педагогічна оцінка уроку
30 Швидкість як фізична якість
Характеристика швидкості
Швидкість - це фізична якість людини, що об’єднує комплекс її функціональних властивостей, забезпечуючих виконання рухових дій в мінімальний час (Л.П.Матвеєв и А.Д. Новиков, 1976). |
Бистрота – це здатність людини до термінового реагування на подразники і до високої швидкості рухів, що виконуються за відсутністю значного зовнішнього опору (М.М.Булатова, М.М.Линець, В.М.Платонов, 2008). |
Фактори, що обумовлюють прояви швидкості:
Динамічність нервових процесів;
Потужність і ємність креатин фосфатного джерела енергії та буферних систем організму;
Рівень розвитку швидкісної і вибухової сили;
Степінь розвитку гнучкості;
Концентрація вольових зусиль.
Вікова динаміка природного розвитку швидкості:
7 - 12 років - найбільш сприятливий період для розвитку швидкості рухових реакцій і частоти рухів;
14-15 років - у дівчат прогресують всі види швидкісних здібностей;
15-16 років - у юнаків прогресують всі види швидкісних здібностей;
У більшості рухах, які виконуються з максимальною швидкістю, розрізняють 2 фази: 1) розгону (збільшення швидкості); 2) відносної стабілізації
Ці фази незалежні одна від одної. Можна мати хорошу стартову швидкість і погану дистанційну, або навпаки.
Види швидкісних здібностей
Швидкість як фізична якість складається з окремих швидкісних здібностей. До швидкісних здібностей людини належать:
латентний час моторної реакції;
швидкість одинарного руху;
частота рухів;
комплексні форми швидкісних здібностей.
Перші три види швидкісних здібностей мають відносну самостійність так, як мало впливають один на одного. В той же час вони можуть об’єднуватися єдиною вправою, при якій проявляються комплексні форми швидкісних здібностей (приклад, біг на 100 м).
Кожен з чотирьох видів швидкісних здібностей має свою координаційну спеціалізованість (приклад, штовхання ядра і стрибок у довжину).
Перенесення швидкісних здібностей, набутих в одній швидкісній вправі на іншу тим краще, чим нижчим є рівень підготовленості спортсмена, а також, чим ближчими за структурними параметрами є рухи.
В основі трьох основних видів швидкісних здібностей закладені власні фізіологічні механізми. Так 1-й вид швидкісних здібностей, "латентний час реакції", з точки зору фізіології включає 5 складових:
поява збудження у рецепторі;
передача збудження до ЦНС;
формування ефекторного сигналу;
передача сигналу від ЦНС до м’язи;
збудження м’язи та поява в ній механічної активності.
Другий вид швидкісних здібностей, "швидкість одинарного руху", має таку фізіологічну закономірність, яка проявляється у погіршенні сенсорно-координаційних характеристик в зв’язку із зростанням швидкості руху (Н.А.Бернштейн). З цим пов’язані труднощі у спортсменів виконувати точні рухи на великих швидкостях.
У третьому виді швидкісних здібностей, "частота рухів", швидкість залежить від комплексу нервово-координаційних процесів, які відповідають за швидкість зміни їх збудження та гальмування, в першу чергу, від ЦНС.
У другому та третьому видах швидкісних здібностей м’язи виконують найбільш активну роботу у крайніх точках амплітуди рухів з чергуванням напруження м’язів-сениргістів та м’язів-антагоністів. При цьому активність м’язу настільки коротка, що вона не встигає розслабитися. Фактично м’яза працює в ізометричному режимі, в першу чергу, у початківців.