- •Тема 1. Предмет і метод мікроекономіки 4
- •1.2. Суб'єкти та об'єкти економічних відносин на мікрорівні
- •1.3. Основні поняття та припущення
- •1.4. Методи мікроекономічних досліджень
- •Тестові завдання до теми 1
- •Контрольні питання до теми 1
- •Розділ 1. Теорія поведінки споживача і виробника. Ринкова рівновага тема 2. Теорія граничної корисності і поведінка споживача
- •2.1. Поняття потреби та економічних благ
- •2.2. Кардиналістська модель оцінки корисності споживача
- •2.3. Оптимізація вибору на основі кардиналістської теорії
- •Тестові завдання до теми 2
- •Контрольні питання до теми 2
- •Тема 3. Ординалістська теорія поведінки споживача
- •3.1. Мета споживача. Ординалістська модель
- •3.2. Бюджетне обмеження споживача
- •3.3. Оптимізація вибору споживача на основі ординалістського підходу
- •Тестові завдання до теми 3
- •Контрольні питання до теми 3
- •Тема 4. Аналіз поведінки споживача
- •4.1. Оптимальний вибір і зміна ціни товару
- •4.2. Оптимальний вибір і зміна доходу споживача
- •4.3. Ефекти доходу та заміни
- •Тестові завдання до теми 4
- •Контрольні питання до теми 4
- •Тема 5. Попит, пропонування та їх взаємодія
- •5.1. Аналіз попиту
- •5.2. Ринковий попит. Поняття споживчого надлишку
- •5.3. Аналіз пропонування
- •5.4. Ринкова рівновага
- •Тестові завдання до теми 5
- •Контрольні питання до теми 5
- •Тема 6. Теорія еластичності
- •6.1. Еластичність попиту та її види
- •6.2. Еластичність пропонування
- •6.3. Часові періоди і пристосування ринку
- •6.4. Практичне застосування теорії еластичності
- •Тестові завдання до теми 6
- •Контрольні питання до теми 6
- •Тема 7. Фірма як мікроекономічний суб’єкт. Мета виробництва
- •7.1. Прибуток як мета діяльності фірми
- •7.2. Теорія виробництва. Поняття виробничої функції
- •7.3. Теорії витрат виробництва і прибутків
- •Тестові завдання до теми 7
- •Контрольні питання до теми 7
- •Тема 8. Варіації факторів виробництва та оптимум товаровиробника
- •8.1. Виробнича функція з одним змінним фактором
- •8.2. Двофакторна виробнича функція
- •8.3. Оптимум виробника
- •8.4. Пропорційна варіація факторів виробництва
- •Тестові завдання до теми 8
- •Контрольні питання до теми 8
- •Тема 9. Витрати виробництва
- •9.1. Короткострокові витрати виробництва
- •9.2. Витрати в довгостроковому періоді. Мінімальний ефективний розмір підприємства
- •Тестові завдання до теми 9
- •Контрольні питання до теми 9
- •Розділ іі. Теорія ринкових структур: ринки продукту і факторів виробництва тема 10. Ринок досконалої конкуренції
- •10.1. Фірма на конкурентному ринку. Загальне правило максимізації прибутку
- •10.2. Реакція конкурентної фірми на зміну ціни
- •10.3. Короткострокова крива пропонування фірми і галузі. Ринкова ціна і надлишок виробника
- •10.4. Вибір фірмою обсягу виробництва і рівновага конкурентного ринку у довгостроковій перспективі
- •Тестові завдання до теми 10
- •Контрольні питання до теми 10
- •Тема 11. Монопольний ринок
- •11.2. Максимізація прибутку. Коротко- та довгострокова рівновага монополії
- •11.3. Соціально-економічні наслідки монополії. Природна монополія
- •11.4. Монопольна влада. Цінова дискримінація
- •Тестові завдання до теми 11
- •Контрольні питання до теми 11
- •Тема 12. Ринок монополістичної конкуренції
- •12.1. Особливості монополістичної конкуренції. Моделі рівноваги монополістичного конкурента
- •12.2. Ефективність монополістичної конкуренції
- •Тестові завдання до теми 12
- •Контрольні питання до теми 12
- •Тема 13. Олігополістична структура ринку
- •13.1. Характерні риси та особливості поведінки фірм в умовах олігополії
- •13.2. Моделі рівноваги олігополії
- •13.3. Моделі олігополістичного ціноутворення
- •13.4. Ефективність олігополії
- •Тестові завдання до теми 13
- •Контрольні питання до теми 13
- •Тема 14. Утворення похідного попиту
- •Тестові завдання до теми 14
- •Контрольні питання до теми 14
- •Тема 15. Ринок праці
- •15.1. Попит на працю та її пропонування в умовах досконало конкурентного ринку ресурсів
- •15.2. Ринок праці з недосконалою конкуренцією
- •15.3. Диференціація ставок заробітної плати
- •Тестові завдання до теми 15
- •Контрольні питання до теми 15
- •Тема 16. Ринки капіталу і землі
- •16.1. Капітал як фактор виробництва
- •16.2. Поняття вибору у часі. Споживання та інвестиції
- •16.3. Аналіз інвестиційних рішень. Поняття дисконтованої величини
- •16.4. Ринок землі
- •Тестові завдання до теми 16
- •Контрольні питання до теми 16
- •Розділ 3. Рівновага та ефективність ринкової системи тема 17. Економічна ефективність та добробут
- •17.1. Ефективність за Парето та соціальний оптимум. Часткова та загальна рівновага
- •17.2. Ефективність обміну і розподілу ресурсів у споживанні та виробництві
- •Тестові завдання до теми 17
- •Контрольні питання до теми 17
- •Тема 18. Держава в мікроекономічній теорії: зовнішні ефекти та суспільні блага
- •18.1. Дефекти сучасного ринку та суспільний вибір
- •18.2. Зовнішні ефекти та ефективність
- •18.3. Методи регулювання зовнішніх ефектів
- •Тестові завдання до теми 18
- •Контрольні питання до теми 18
- •Домашня контрольна робота Методичні вказівки до виконання контрольної роботи
- •Таблиця вибору варіантів контрольної роботи
- •Теоретичні питання до контрольної роботи
- •Варіанти практичних завдань до контрольної роботи
- •Термінологічний словник
- •Список літератури
2.2. Кардиналістська модель оцінки корисності споживача
Кардиналістська модель поведінки споживача виходить з того, що корисність може вимірюватись кількісно за допомогою умовної одиниці – „ютиля” (від англ. utility – корисність). Маючи на меті максимізацію корисності, споживач оцінює споживчу властивість кожного товару в ютилях і вибирає товари з найбільшим числом ютилів. Величина корисності залежить не тільки від властивостей блага, але й від його кількості, тобто, визначається функціонально.
Загальна величина задоволення, яку отримує споживач від всіх спожитих благ, називається сукупною корисністю (ТU). Залежність сукупної корисності від кількості спожитих благ відображає функція: TU = f (X,Y, …), де Х, Y, ... – кількості споживаних благ. Для випадку споживання одного блага (Х) функція сукупної корисності має вигляд: TU = f(X).
Для оцінки зміни сукупної корисності при нарощування споживання блага Х застосовують поняття „гранична корисність”.
Гранична корисність (MU) – це додаткова корисність, отримана від споживання додаткової одиниці блага, або приріст сукупної корисності при зміні кількості блага на одиницю: . Вартість блага визначається граничною корисністю.
Спостереження за поведінкою споживача виявили, що кожна наступна одиниця блага приносить споживачу менше задоволення, ніж попередня. Це дало можливість німецькому економісту Г.Госсену сформулювати закон спадної граничної корисності (перший закон Госсена): величина задоволення від споживання кожної додаткової одиниці благ даного виду зменшується до досягнення нульового значення у точці повного насичення потреби.
Цей закон ілюструють дані таблиці 2.1, на основі яких побудовані криві сукупної та граничної корисності (рис 2.1) для споживача, що нарощує споживання блага Х від 0 до 8 одиниць.
Таблиця 2.1
Одиниці блага Х за порядком, од. |
Сукупна корисність , ютилів |
Гранична корисність , ютилів |
0 |
0 |
– |
1 |
12 |
(12-0) / (1-0) =12 |
2 |
22 |
(22-12)/ (2-1) = 10 |
3 |
30 |
(30-22) / (3-2) = 8 |
4 |
36 |
(36-30) / (4-3) = 6 |
5 |
40 |
(40-36) / (5-4) = 4 |
6 |
42 |
(42-40) / (6-5) = 2 |
7 |
42 |
(42-42) / (7-6) = 0 |
8 |
40 |
(40-42) / (8-7) = -2 |
Крива сукупної корисності (рис. 2.1 а) представляє зростаючу опуклу вгору функцію, що є наслідком дії закону зростаючої сукупної корисності: з нарощуванням споживання будь-якого блага загальна сума корисності зростає, але прирости корисності зменшуються. Графік граничної корисності (рис. 2.1 б) представлений спадною кривою.
Між кривими сукупної та граничної корисності існує геометричний зв’язок:
–сукупна корисність досягає максимального значення, коли гранична корисність стає рівною нулю;
– величину граничної корисності показує кут нахилу кривої сукупної корисності
– за від’ємних значень граничної корисності крива відхиляється донизу, але цей відрізок (пунктир) не включається у функцію корисності.
|
а) |
б) |
Рис. 2.1. Функції сукупної та граничної корисності
Отже, раціональний споживач максимізує корисність від блага Х, якщо припинить його споживання, як тільки гранична корисність останньої спожитої одиниці стане рівною нулю, тобто не додасть більше ніякого задоволення.
Перевага кардиналістської версії полягала у тому, що вона не тільки досить просто пояснювала мотивацію поведінки споживача, але й могла бути застосована до аналізу вибору серед набору благ – двох, трьох і більшої кількості товарів, що в інших моделях зробити важко. Набір товарів, який купує споживач, називається ринковим споживчим кошиком. Сукупна корисність ринкового кошика утворюється додаванням значень граничної корисності кожної одиниці товарів. Функція сукупної корисності визначається присвоєнням числового показника кожному споживчому кошику. Таким чином можна забезпечити кількісне ранжирування споживчих кошиків: раціональний споживач вибере кошик з найбільшою сумою корисності (ютилів).