25. Етіологія та клініко-епізоотологічні особливості туляремії.

Туляремія (Tularaemia) — природно-осередкове захворювання диких гризунів, хутрових звірів, сільськогосподарських і свійських тварин, що супроводжується геморагічною септицемією та паралічами умолодняку, абортами у дорослих тварин. На туляремію хворіють люди.

Збудник- Francisella нерухома по­ліморфна грамнегативна бактерія, яка часто набуває кокоподібної форми. + капсулу, спор -. Забарвлюється усіма аніліновими фарбами, а також за Роман. . Культивують францісели тільки на елективних живильних середовищах — середовищі Мак-Коя, Френ- сіса, м'ясо-пептонному агарі з цистином та кров'ю, на яєчно-жовтко­вому середовищі.Стійкий у зов.серед.

Епізоо.У природних умовах найсприйнятливіші до туляремії дикі гризуни — зайці, кролі, польові миші, польові щу­ри, ондатри, бобри.С/г малочутливі.Джерело- хвороби для свійських тварин є хворі, пере­хворілі та загиблі гризуни, що контамінують франціселами пасо­вища, водопої, фураж. Зараження в природних осередках відбува­ється внаслідок випасання тварин на заражених територіях або на­пування з неблагополучних водойм. Збудника хвороби можуть пе­реносити жалкі комахи та кліщі.У свійських тварин у вигляді спорадичних випадків або невеликих ензоотій.

Клінічні. У дорослих безсимптомний, у молодняку — гострий. У ЯГНЯТ на початку гарячка,прискор.пульс дих.стоять з опущеною головою. Через 2 — 3 доби Т зниж., судоми, парези й паралічі задніх кінцівок. Слизові оболонки анемічні,лімф. вузли збільшені. Іноді туляре­мія катаральнний кон'юнктивіту, риніту, профузного проносу й сильного виснаження. Хворі ягнята здебіль­шого гинуть у перші 3 — 7 діб.У ВРХ перебіг хвороби латентний виявляється лише під час серологічних досліджень. Іноді с збільшення поверхневих лімф. вузлів, мастити, паралічі задніх кінц. У свиней. Серед відлучених поросят гарячка, при­гнічення, втрата апетиту, кашель. У коней перебіг латент­ний, іноді аборти. У кролів ознаками риніту, утворенням абсцесів у підшкірних лімфатич­них вузлах. У котів виснаження- апетиту, пригніченість, блювання, розлад травлення. У хутрових злоякісний, летальність може досягати 50 %.

26. Етіологія та патогенез віспи тварин.

Віспа (Variola) — гостре контагіозне вірусне захворювання різних видів тварин і птиці, що харак.розв. на шкірі та слиз.обол. специфічного папульозно-пустульозного висипу, який послідовно проходить стадії формування від розеул до струпів і кірочок. До віспи сприйнятлива людина.

Збудник. родини Poxviridae.складний тип симетрії,великий. Скупчення віріо- нів дістало назву «елементарних тілець», або тілець Пашена. Добре фарб. сріблення за Морозовим і Романовського — Гімза. Вірус віспи культивують у первинних культурах та субкультурах клітин нирок і тестикул ягнят, телят, козенят, де вони через 48 — 96 год зумовлюють ЦПД. . Вірус віспи курей вдається культивувати в 10 — 12-денних курячих ембріонах при зараженні на ХАО. З лабораторних тварин до вірусу віспи сприйнятливі кролі. Вірус віспи досить стійкий проти впливу факторів зовнішнього середовища.

Патогенез.Після проникнення в орган. репродукується в чутливих клітинах епітелію дихальних шляхів, потім проникає в кров, викликає вірусемію, розноситься кров'ю по всьому організму, осідає в епітеліальних клітинах слизових оболонок та шкіри, де й спричинює характерну для віспи екзантему. При верусемії: гарячка, пригнічення, озноб. Характер перебігу патологічного процесу при віспі залежить від вірулентності збудника, а також стану опірності організму, виду, віку й породи тварини. При типовій віспяної екзантеми на слизових оболонках та безшерстих ніжних ділянках шкіри, впродовж 12 — 18 діб. У перші 1 — 2 доби виникають розеоли (червоні плями), які впродовж наступних 1 — 3 діб ---- папули з серозною рідиною----- везикулами. В цей період температура тіла знижується, стан здоров'я тварини поліпшується. везикули 3 діб ---- на пустули..На місці яких через 2 — 3 доби з'являються струпи (крустозна стадія). Через 5 — 6 діб струпи відпадають, патологічний процес ек- зантемоутворення припиняється, настає видужування.

В ускладнених випадках пустули зливаються між собою і утворюють широкі осередки нагноєння, так звану «зливну віспу». Іноді всередині пустул з'являються множинні крововиливи, розвивається геморагічна, або чорна, віспа. Шкірні ураження вірусом віспи можуть обмежуватися утворенням лише вузликів, тоді спостерігається кам'яна віспа. У свиней, овець та кіз стадії везикул і пустул минють непомітно.