11. .Південна Україна: історія заселення.

Особливості формування Української населення Південної України, куди в даний час входить і Республіка Крим, полягають: * По-перше, у порівняно невеликому проміжку історичного часу, протягом якого йшло формування (в порівнянні з Подніпров'ям, Поліссям); * по-друге, в значній змішаності етнічного складу населення регіону; * по-третє, неоднорідністю самого українського контингенту, Що представляє собою сплав вихідців з різних етнографічних зон.

12.Значення етнографічних районів у формуванні національної території України.

Українську етнічну територію поділяють також на етнографічні райони, населення яких відрізняється, насамперед, мовними діалектами та культурно-побутовими ознаками. Межі етнографічних районів не обов'язково співпадають з історико-географічними регіонами чи краями. Виділяють, зокрема, такі великі етнографічні райони, як Північний (Поліський), Центральний (Середньонаддніпрянський), Слобожанський, Подільський, Південний і Карпатський.

Останній в етнографічному відношенні характеризується найбільшою розмаїтістю й оригінальністю. Надзвичайно цікавими меншими районами в ньому є Гуцульшина, Бойківщина і Лемківщина, як території розселення етнографічних груп українського народу - гуцулів, бойків і лемків. Представники цих етнофафічних груп найкраще серед усього українського населення зберегли свою говірку, духовну і матеріальну культуру, передусім самобутній фольклор і побутові традиції. Гуцульщина займає південно-східну частину гірських Карпат на стику Галичини, Закарпаття й Буковини (у межах Івано-Франківської, Закарпатської й Чернівецької областей України, північних районів Румунії). Гуцули славляться різьбярством, килимарством; вони - добрі лісоруби і пастухи. Визначними центрами Гуцульщини є містечка Верховина, Яремча, Рахів, Путила, села Космач і Криворівня.

Бойківщина охоплює територію передгірних і гірських районів Галичини (у межах Івано-Франківської і Львівської областей) і частину гірського Закарпаття. Бойки здавна займаються скотарством і землеробством, лісовим господарством і торгівлею. Лемківщина - гірська територія, здавна заселена лемками у Польщі (Північна Лемківщина), Словаччині (Пряшівщина) та в Україні (крайній північний захід Закарпатської області). Внаслідок обміну населенням між Україною і Польщею (1945 р.) та виселення українців Польщі з власних етнічних земель (1947 р.) Північна Лемківщина майже обезлюдніла. Частина лемків опинилася в Україні, насамперед, у західних областях, решта була розселена в північних і західних районах Польщі.

Інші етнографічні райони не проявляються так чітко, межі між ними поступово стираються внаслідок втрати місцевим населенням своєї етнографічної індивідуальності.

13.Місце і значення Карпатського туристичного регіону в туристській територіальній структурі України.

Карпатський туристичний регіон займає 56,6 тис. кв. км. Проживає 6,5 млн. чоловік. Займає територію Закарпатської, Івано-Франківської, Львівської, Чернівецької областей. Це один з староосвоєних туристичних регіонів України. Одним із стратегічних напрямків його - пріоритетне освоєння його рекреаційного потенціалу. Основна частина регіону – це Українські Карпати – унікальна гірська екосистема. Тягнеться з п – з на п – с смугою 250 км, завширшки – 100 км; із сходу до гір примикаєПередкарпаття, із заходу – Закарпаття.

Гори є основою як загальноекономічного розвитку регіону, так і туристично-рекреаційної галузі зокрема.

Вигідне географічне положення в центрі Європи на перехресті різноманітних зв’язків, щільна мережа транспортних шляхів, виходи на кордони України з Молдовою, Румунією, Польщею, Угорщиною, Словаччиною (з Євросоюзом) дає можливість потужного розвитку туризму (як зовнішнього, так і внутрішнього).

Мальовничі ландшафти, рельєф, клімат регіону є тією природною основою, що сприяє пріоритетності туристично-рекреаційної сфери в регіоні.

Фактор територіальної забезпеченості суспільних потреб у рекреаційних послугах виражається в тому, що з 3 основних рекреаційних регіонів України (Крим, Карпати, Причорноморський) Карпати є єдиною територією, що може майже без обмежень задовольняти попит населення на туристично-рекреаційні послуги.

Чинниками туристичної привабливості Карпатського регіону є також:

- можливість використання туристичних ресурсів у будь-який сезон.

- велика ємність туристичної території (одноразова ємність – 2,2 млн. чоловік, річна – 8 млн. туристів і відпочиваючих, а також 12 млн. екскурсантів і відпочиваючих вихідного дня і це лише 50% від можливостей Карпатського регіону.

- соціально-економічна специфіка гірських районів, яка полягає в тому, що 20% населення живе на висоті 500 м і вище. Це значить, що велика кількість населення живе в складних природних для життя умовах, важка ситуація в цих районах і в регіоні загалом із зайнятісттю населення. Однак, ці ж проблеми можна ефективно вирішувати, розвиваючи туристсько-рекреаційну галузь.

- високий рівень екологічної безпеки - наслідки Чорнобильської аварії майже не вплинули на природу регіону; тут природа зазнала найменших втрат від її впливу і в багатьох місцях зберегла свій первісний стан. Отже, гостро стоїть проблем збереження природного стану чистої екології.

Отже, вигідне географічне положення, природно-ресурсний потенціал гір і передгір’я, соціально-економічні умови регіону надають надзвичайні можливості і перспективи для розвитку Карпатського туристичного регіону як провідної туртериторії не тільки для України, але і для Західної Європи. Однак, недостатнього рівня туристична інфраструктура заважає цьому. Регіон сьогодні дає лише 22% прибутків від турисько-рекреаційної галузі (Крим дає 42%, Причорномор’я – 17%, Приазов’я – 13%).