- •Модуль і змістовий модуль і. Категорії особливо небезпечних інфекцій. Ознаки. Збудники. Історія вивчення, правила роботи Тема 1. Категорії особливо небезпечних інфекцій
- •Ентерококи
- •Клостридії
- •Бактерії групи Proteus
- •Патогенні стафілококи
- •Патогенні стрептококи
- •Термофільні організми в патогенезі захворювань людини
- •Збудники бактеріальних кишкових інфекцій
- •Збудники харчових інфекційних хвороб людини
- •Збудники черевного тифу та паратифів
- •Збудники дизентерії
- •Класифікація бактерій роду Shigella
- •Збудник холери
- •Диференціація холерних вібріонів
- •Збудники харчових токсикоінфекцій
- •Збудники гострих сальмонельозних гастроентеритів
- •Збудники ешеріхіозів
- •Бактерії роду Proteus
- •Бактерії виду Bacillus cereus
- •Бактерії виду Clostridium perfringens
- •Збудник ботулізму
- •Ентерококи
- •Бактерії родів Citrobacter, Hafnia, Klebsiella, Serratia, Providencia та інших родів родини Enterobacteriaceae
- •Змістовий модуль 2. Мікробіологія особливо небезпечних інфекцій Тема 1. Мікробіологія чуми і псевдотуберкульозу та кишкового ієрсініозу
- •Тема 2. Збудники бруцельозу
- •Тема 3. Мікробіологія туляремії
- •Тема 4. Мікробіологія сапу та меліоідозу
- •Тема 5. Мікробіологія сибірської виразки
- •Тема 6. Патогенні лістерії та хвороби, які вони викликають
- •Морфологічні, культуральні та фізіолого-біохімічні властивості. L. Monocytogenes відноситься до роду Listeria. Рід названо на честь шотландського хірурга Лістера.
- •Тема 7. Патогенні спірохети
- •Морфологічні, культуральні та фізіолого-біохімічні властивості. Збудник лептоспірозу Leptospira interrogans відноситься до роду Leptospira.
- •Модуль іі змістовий модуль і. Внутрішньоклітинні паразити – рикетсії та хламідії Тема 1. Рикетсії та хвороби, які вони викликають
- •Тема 2. Патогенні хламідії та захворювання, які вони викликають
- •Змістовий модуль іі. Патогенні гриби Тема 1. Патогенні гриби та захворювання, які вони викликають
- •Тема 2. Поверхневі мікози
- •Тема 3. Мікози, які викликаються умовно-патогенними грибами
Диференціація холерних вібріонів
Тест |
Vibrio cholerae biovar cholerae |
Vibrio cholerae biovar eltor |
Не О1 (вібріони, що не аглютинуються) |
Аглютинація холерною сироваткою О1 |
+ |
+ |
– |
Аглютинація сироватками Огава чи Інаба |
+ |
+ |
– |
Лізис фагами фаг С (фаг IV) |
+ |
– |
± |
фаг Ель-Тор ІІ |
– |
+ |
± |
Ріст на середовищі з поліміксином |
– |
+ |
± |
Аглютинація курячих еритроцитів |
– |
+ |
± |
Реакція Фогеса-Проскауера |
– |
+ |
– |
Гемоліз еритроцитів барана |
– |
± |
± |
Збудники харчових токсикоінфекцій
Харчові токсикоінфекції – гострі кишкові захворювання, які спостерігаються в результаті вживання продуктів, інфікованих великою кількістю живих бактерій. У шлунково-кишковому тракті, а також у крові відбувається руйнування мікроорганізмів, результом чого є утворення великої кількості ендотоксину. Захворювання характеризується симптомами гастроентериту та порушенням водно-сольового обміну.
Збудниками харчових токсикоінфекцій є представники родини Enterobacteriaceae – бактерії родів Salmonella, Escherichia, Proteus, Кlebsiella, Vibrio (V. parahaemolyticus), а також представники родів Bacillus (B. cereus), Clostridium (C. perfringens), деякі ентерококи тощо.
Незалежно від виду збудника, харчові токсикоінфекції мають ряд загальних ознак:
-
захворювання спричиняється вживанням в їжу продукту, який містить велику кількість живих мікробних клітин;
-
протягом декількох годин симптоми захворювання проявляються у значної кількості людей, які вживали інфіковані продукти;
-
короткий інкубаційний період – декілька годин, рідко – понад добу;
-
хвороба виникає раптово, супроводжується блювотою та гострою діареєю;
-
летальність менше 1% (смерть наступає у осіб, які мають послаблене здоров'я, головним чином, у літніх людей та дітей);
-
хворі безпечні для оточуючих, контактне зараження неможливе, оскільки збудник виділяється з блювотою та випорожненнями короткий час і є малопатогенним.
Поряд з цим можуть проявлятися також індивідуальні особливості захворювання, що викликаються різною природою збудника. Тривалість інкубаційного періоду може залежати від багатьох факторів: дози збудника, яка потрапила до організму, ступеню його патогенності, стійкості макроорганізму тощо.
Харчові токсикоінфекції спостерігаються в тих випадках, коли живі мікроорганізми внаслідок різних санітарних та технологічних порушень при приготуванні, зберіганні та реалізації харчових продуктів потрапляють до них, починають інтенсивно розмножуватися і при вживанні їжі надходять в організм людини у великій кількості.
Збудники харчових токсикоінфекцій продукують як ендо-, так і екзотоксини. Ендотоксини здійснюють ентеротропну та нейротропну дію, підвищують температуру тіла, викликають головний біль, нездужання та інші симптоми загальної інтоксикації. Екзотоксини здійснюють ентеротоксичну та цитотоксичну дію. У результаті дії ентеротоксину підсилюється секреція рідини та солей у просвіт кишечнику, розвивається діарея, з чим пов'язують порушення водно-сольового обміну. Цитотоксичний ефект полягає у пошкодженні клітин епітелію слизової оболонки травного тракту, в якій відбуваються запальні зміни. Патогенність збудників харчових токсикоінфекцій також пов'язана з наявністю капсули, пілей, синтезом ферментів агресії.
Резистентність. Збудники харчових токсикоінфекцій досить стійкі до дії різних факторів зовнішнього середовища і можуть тривалий час зберігатися в різних харчових продуктах. Для знищення мікроорганізмів потрібна тривала термічна обробка. Дуже високою резистентністю характеризуються спороутворюючі бактерії – представники родів Bacillus та Clostridium.
Епідеміологія. Гострі харчові токсикоінфекції – широко розповсюджені захворювання. Хворіють ними люди різного віку. Сприйнятливість різна і залежить від дози збудника, імунного статусу людини, до організму якої потрапили інфіковані продукти. Рівень захворюваності збільшується в теплий період року. Джерелом інфекції можуть бути тварини і люди, які виділяють більшість збудників харчових токсикоінфекцій з випорожненнями. Через поширення збудників у грунті, воді, на різних предметах джерело інфекції майже завжди встановити важко.
Механізм передачі – фекально-оральний, шлях передачі – харчовий. Вживання будь-яких продуктів може привести до розвитку харчової токсикоінфекції чи інтоксикації. У м'ясі, рибі можуть міститися, наприклад, протеї, в молочних продуктах – стафілококи та інші мікроорганізми. Продукти, інфіковані мікроорганізмами, зовні можуть здаватися незміненими.
Лабораторна діагностика. Матеріалом для дослідження є блювотні маси, промивні води шлунку, випорожнення, залишки їжі. Для діагностики використовують бактеріологічний метод.
Лікування. При гострих харчових токсикоінфекціях, перш за все, призначають неспецифічне лікування – промивання шлунку. Застосування хіміопрепаратів недоцільне.
Профілактика. Дотримання санітарно-гігієнічних норм при приготуванні та зберіганні їжі.