4.1. Операції в системі зовнішньоекономічних зв'язків.

Будь-який вид зовнішньоекономічної діяльності супроводжується здійсненням комерційної операції. Ці операції обслуговують обмін матеріальними цінностями та послугами. Для здійснення обміну необхідно провести певні взаємозалежні дії:

• знайти покупця;

• укласти з ним угоду-договір (контракт), у якому зазначити всі умови: товар, його кількість, якість, ціну, терміни постачання тощо;

• виконати договір: підготувати товар до постачання, доставити товар покупцю, здійснити розрахунки за поставлений товар.

Зовнішньоекономічна комерційна операція — це комплекс дій контрагентів різної державної приналежності з підготовки, укладення і виконання міжнародної торгової, науково-виробничої, інвестиційної або іншої угоди економічного характеру.

Об'єктами комерційних операцій є матеріально-речова продукція, послуги, результати виробничого та науково-технічного співробітництва у вигляді знань, досвіду, технології тощо.

Міжнародні комерційні операції залежно від виконуваних функцій поділяються на основні, котрі здійснюються між безпосередніми учасниками операції, та операції забезпечення (допоміжні, або просування товару), пов'язані з переміщенням товару до покупця. Операції забезпечення здійснюються або безпосередньо самими продавцями (експортерами) і покупцями (імпортерами), або іншими фірмами й організаціями на підставі окремих угод за відповідну винагороду. Отже, зовнішньоекономічна комерційна операція (ЗЕКО) — це комплекс основних операцій і операцій забезпечення.

Види основних операцій та операцій забезпечення, наведено на рис. 4.

Крім розподілу ЗЕКО на основні та операції забезпечення, існує їхня класифікація за трьома групами залежно від змістовної суті, тобто залежно від об'єкта угоди:

1. Операції купівлі-продажу товарів у матеріально-речовинній формі:

• експортно-імпортні операції;

• реекспортні операції та реімпортні операції;

• операції зустрічної торгівлі;

• операції, що здійснюються на особливих товарних ринках — міжнародних біржах, торгах, аукціонах.

2. Операції купівлі-продажу послуг:

а) Операції купівлі-продажу основних послуг;

• інжинірингові операції;

• орендні операції;

• туристичні операції;

• аудиторські операції;

• представницькі операції та ін.

б) Операції купівлі-продажу послуг, що забезпечують процес товаропросування:

• транспортні операції;

• транспортно-експедиторські операції;

• операції зі страхування товару;

• розрахунково-фінансові операції;

• митні операції;

• організація реклами;

• організація виставок, ярмарків та участь у них;

• операції технічного обслуговування та забезпечення запасними частинами машино — технічної продукції тощо.

3. Операції купівлі-продажу результатів творчої діяльності:

• ліцензійні операції;

• операції з передачі ноу-хау;

• операції зі спільного виробництва кіно- та телефільмів;

• операції з торгівлі об'єктами авторського права тощо.

Зовнішньоторговельні операції.

Суть їх полягає в міжнародному обміні (торгівлі) продукцією в матеріально-речовинній формі.

Зовнішньоторговельні операції становлять переважну частину всіх міжнародних комерційних операцій.

У міжнародній комерційній практиці використовують два основних методи здійснення експортно-імпортних операцій:

Прямий метод або прямі продажі — передбачає встановлення прямих зв'язків між виробником (постачальником) та кінцевим споживачем, тобто постачання товарів безпосередньому кінцевому споживачу та закупівлю товарів у безпосереднього самостійного виробника на підставі договору купівлі-продажу.

Непрямий чи посередницький метод — передбачає купівлю і продаж товарів через торгово-посередницьку мережу на підставі укладення спеціального договору — агентської, комісійної або іншої угоди з торговим посередником, у якій передбачається виконання останнім певних обов'язків, пов'язаних з реалізацією товару продавця, за агентську, комісійну чи іншу винагороду.

Операції зустрічної торгівлі.

Зустрічна торгівля поєднує операції, у межах яких передбачаються зустрічні зобов'язання експортерів закупити в імпортерів товари чи послуги частково або на повну вартість товарів, що експортуються.

Відповідно до термінології, що використовується експертами ООН, усі види зустрічних угод об'єднуються поняттям «міжнародні компенсаційні угоди», відповідно до яких підприємства (фірми) різних країн домовляються про те, що конкретні дії (постачання товарів, надання послуг чи технології) однієї зі сторін будуть компенсуватися способом, який чітко зазначено у відповідних договірних документах, з визначенням розміру інших конкретних дій (постачанням товарів, наданням послуг, технології) іншої сторони.

Існують різні види зустрічних угод, але причини їхнього використання однакові:

• нестача чи обмеженість валюти для здійснення прямих закупівель товарів або послуг;

• необхідність здійснення гарантованих постачань;

• вихід на нові або важкодоступні ринки;

• спрощення фінансових взаєморозрахунків;

• необхідність подолання кризових явищ в економіці.

Всі операції зустрічної торгівлі відповідно до їх економічної природи можна поділити на такі види: операції натурального обміну; операції, що передбачають участь продавця в реалізації товарів, запропонованих покупцем; операції в рамках промислового співробітництва; операції на давальницькій сировині; операції з викупу застарілої продукції; операції, що передбачають постачання на комплектацію.