9. Висока мобільність і адаптивність стратегії; можливість її оперативної переорієнтації стосовно змін умов зовнішнього і внутрішнього середовища господарювання.
Інвестиційний й інноваційний клімат в Україні характеризується частими змінами пріоритетів і умов проведення даного виду діяльності, які відбуваються як у силу об'єктивних причин, так і в силу суб'єктивних дій осіб (груп осіб), які приймають рішення на державному й регіональному рівнях. З точки зору ефективності управління інноваційними процесами необхідно постійно відслідковувати достатність мотивації інноваційної стратегії, що реалізується, й за ослаблення останньої слід вносити відповідні корективи в систему мотивації чи напрям розвитку.
За цих умов неминучими стають корективи інноваційних стратегій конкретних підприємств, аж до зміни пріоритетів в орієнтації на конкретні напрями діяльності. Тому інноваційна стратегія має будуватися таким чином, щоб без вартісних і тривалих доробок орієнтувати інноваційну діяльність підприємства на ефективну роботу в нових умовах.
Цього можна досягти шляхом глибокого аналізу різних сценаріїв розвитку подій і розробки відповідних альтернативних варіантів стратегій, а також способів трансформації одного варіанта стратегії в інший з мінімальними втратами часу і коштів. Збільшення витрат на розробку такої адаптивної стратегії компенсуватиметься впродовлс прискореної адаптації до практично неминучих змін умов господарської діяльності.
Виходячи з цього, слід гнучко підходити до формування організаційних структур управління, обирати такі, котрі були б адекватні конкретним умовам реалізації інноваційних проектів конкретних підприємств, надавали б можливість повністю реалізувати їхній потенціал інноваційного розвитку.
Уявляється доцільним для управління конкретними проектами формувати матричні структури (функціонально- чи проектно-матричні). Це передбачає об'єднання управління маркетингом інновацій, розробкою нових виробів і послуг, їх виробництвом, матеріально-технічним забезпеченням виробництва, збутом продукції на одному рівні ієрархії, що дає змогу гнучко реагувати на вимоги ринку, виключає дублювання робіт у групах, що спеціалізуються на різних товарах. Такі системи управління, зорієнтовані на виконання конкретних проектів, скорочують терміни впровадження останніх, підвищують оперативність робіт, заощаджують ресурси.
10. Необхідність оцінки інноваційної стратегії за комплексом різних критеріїв (багатокритеріальна оцінка стратегії). На кожен із цих критеріїв впливають різні чинники, що підвищує точність оцінки, знижує імовірність щось упустити.
Окрім того, різні стадії обґрунтування проектів інноваційного розвитку (рис. 6.8) істотно різняться за складом завдань, методичним інструментарієм, складністю й точністю оцінки тощо. Отже, незважаючи на підпорядкованість усіх стадій виконуваних робіт єдиній глобальній меті — забезпеченню тривалого виживання і стійкого розвитку на ринку конкретних підприємств відповідно до їхньої місії — система критеріїв мусить відображати специфіку постадійного прийняття рішень у рамках досягнення локальних цілей (див. [3]).
Рис. 6.8 Блок-схема алгоритму поетапної розробки та аналізу інноваційних проектів
Слід також зазначиш, шо існуюче різноманіття форм власності й форм господарювання — державна, орендна, спільна, часткова, акціонерне підприємство тощо — визначають множинність варіантів інноваційної стратегії на макро- й мікрорівнях управління.
Урахування відзначених особливостей надасть змогу цілеспрямовано формувати стратегії розвитку підприємств, орієнтувати їх на перехід до інноваційного науково-технічного шляху розвитку в процесі досягнення стратегічних цілей.
У табл. 6.3 наведено фрагмент інноваційної стратегії фірми, що спеціалізується на встановленні лічильників гарячої та холодної води.
Таблиця 6.3
Складові інноваційної стратегії
