4. Інші правові системи.
Ідеологічно-релігійній правовій системі притаманні такі ознаки:
-
Пануючим джерелом права проголошуються канонічні тексти (у мусульманському праві — Коран, Сунна, в індуському — збірники Вед, у єврейському — Тора, Талмуд).
-
Функціонування цих джерел опосередковується тлумаченням відповідних фрагментів священнослужителями, теологами, мудрецями, авторитетними знавцями цієї релігії.
-
Наявність декількох напрямків, відгалужень у рамках кожної юридично-релігійної системи (наприклад, в ісламському праві існує сім шкіл).
-
Інтегрованість нормативних та ненормативних (індивідуальних) юридичних приписів, що формуються мудрецями та релігійними суддями, звідси — казуїстичність цих правових систем.
-
Не відокремленість юридичних нормативів від моральних, побутових, внутрішньо сімейних та інших.
Традиційно-общинна система:
-
Домінуючою формою права є правовий звичай, тобто традиційно-племінне, традиційно-общинне „законодавство”, так чи інакше санкціоноване державою;
-
Юридичні норми у цій системі регулюють відносини не стільки між індивідами, скільки між групами (сім’ями, родами), зокрема, передбачають можливість колективної відповідальності;
-
Питома вага цього права у різних країнах Африки, де воно ще й сьогодні зустрічається, неоднакова, оскільки функціонують і „взірці” колоніального права метрополій, і сучасні юридичні акти новоутворених самостійних держав.
Соціалістичні правові системи або системи колективістського права. Вони виникають і функціонують у тоталітарних та авторитарних суспільствах. В цілому, система колективістського права, не дивлячись на те, що вона сприйняла деякі риси романо-германської системи, зокрема більш-менш однакову термінологію, аналогічну структуру правової норми, яка розглядається, як абстрактне правило поведінки, це є зовсім окрема, в ряді випадків протилежна континентальній, система права. Колективістська система є нормативним виразом абсолютно чужої ліберальному духові суспільної філософії. Головним завданням права в даній правовій системі є не встановлення суспільного порядку шляхом визначення принципів вирішення спорів, не досягнення справедливості у стосунках між індивідами або у встановленні соціальної рівноваги, а розуміння права, як інструменту економічної організації суспільства і виховання громадян. Тоді, коли у вільних країнах у дотриманні права зацікавлені, перш за все, індивіди і потім держава, колективістські правові системи є прикладом зворотного — в дотриманні права держава зацікавлена більше, ніж приватні особи. В цій системі порушення юридичних норм розглядаються не як прояви індивідуалізму або акти негромадянської поведінки, а як дії, спрямовані проти суспільного ідеалу, — будівництва комунізму, нового порядку тощо. Таким чином, колективістський юридичний порядок має характер незрівнянно більше політизований, централізований і примусовий, ніж юридичний порядок вільного суспільства.