72. Криміналістичне дослідження письма.

Криміналістичне дослідження письма може проводитись у двох формах:

а/ попереднє дослідження /результати якого фіксуються у протоколі огляду документа/

б/ судово-експертне, яке полягає у призначенні і проведенні авторознавчої чи почеркознавчої ек-з.

Третій етап методики дослідження документів – це етап призначення й проведення с/ек-з:

Незалежно від виду призначуваної експертизи цієї групи, слідчий, суд /суддя/, орган дізнання надсилає в експертну установу чи експерту такі документи:

а/ постанову, ухвалу про призначення експертизи, б/ документи, рукописи та інші матеріали, в яких є письмо, що досліджується,в/ порівняльні зразки письма /письмової мови чи почерку/,г/ деякі матеріали справи, де містяться відомості щодо можливого автора і виконавця, а також документи щодо умов виконання документів, які досліджуються тощо.

До порівняльних зразків письмової мови ставляться відповідні вимоги:

- щодо об’єму, походження,часу виконання,тактики отримання.

Походження. Підібрані зразки за походженням можуть і повинні бути вільними, відносно вільними та експериментальними.

Вільними зразками вважаються документи, виконані /складені, написані, надруковані на множильних апаратах тощо/ досліджуваною особою самостійно.

Експериментальні зразки – це тексти, виконані досліджуваною особою у зв’язку з розслідуванням справи, на пропозицію слідчого, суду, експерта чи іншої особи, що відбирає ці зразки під час виконання опер.-розшукових міроприємств

Судово-авторознавча експертиза може вирішувати дві групи завдань:

а – ідентифікаційні: встановлення тотожності автора конкретного документа; встановлення або виключення із числа авторів.

б – діагностичні: визначення належності тексту конкретного документа до певного мовного стилю; факту навмисного спотворення письмової мови та фактів, що стосуються умов складання тексту документа тощо.

Наближений перелік питань експерту – авторознавцю:

-1)одна чи різні особи є авторами представлених на дослідження документів,2)чи є автором документу конкретна особа,3)рівень грамотності автора документу та ступінь володіння ними навиками письмово-мовного характеру,4)чи навмисно або ненавмисно змінена письмова мова представоленого документа.

Почеркознавчі експертизи.

Методикою с-поч-знавчої експертизи розроблені вимоги, що пред’являються до порівняльних зразків /по аналогії зі зразками для авторознавчої експертизи/:

- достовірність,- співставлюваності,- належної якості,- достатність тощо.

Достовірність походження зразка означає, що слідчий повинен впевнетись, ким виконано текст документа, що скеровується для експертизи в якості вільних зразків.

Співставлюваність-зразки повинні бути виконані з використанням фрагментів досліджуваного тексту.

Належна якість – що зразки не повинні допускати великого розриву в часі від періоду виконання досліджуваного документу. Достатність, тобто бути за обсягом не менше рекомендованих інструкцією.

Для вирішення судово-почеркознавчих завдань /аналогічно до авторознавчих/ потрібні такі види зразків почерку:

- вільні- умовно-вільні,експериментальні.

Під час їх підбору необхідно керуватись наступним(вільні зразки)

- за наявності великої їх кількості відбирати потрібно саме ті, що за часом могли бути виконані в часи злочинних діянь цієї особи; або за змістом були схожі з тими, що потрібно досліджувати;

- за кількістю текст вільні зразки повинні бути об’ємнішими і містити вирази, слова, склади, букви, цифри, розділові знаки – що є у досліджуваному тексті;

- щоб зразки були виконані на тій же мові, що й досл. док-нт;

- щоб зразки були виконані схожим з досліджуваним документом приладом /ручкою, олівцем, пером тощо/ і на схожому папері.

Умовно-вільні-правила такі як і у вільних.

Під час отримання експериментальних зразків необхідно керуватись наступним:

- для письма під диктовку повинні бути підготовлені схожі до досліджуваного документу папір, ручка, чорнила, олівець;

- обвинувачений /підозрюваний/ повинен під диктовку текст досліджуваного документу.

- під час диктовки необхідно спостерігати за тим, щоб обвинувачений писав звичним для себе, а не спотвореним почерком.

- забороняється показувати обвинуваченому теуст досліджуваного документа, вимагаючи від нього написання букв потрібної форми.

- рекомендується попередньо взяти від особи певне письмове пояснення, автобіографію або інший виконаний рукописом документ.

- кожен зразок під диктовку повинен засвідчуватись підписом особи і слідчого, що диктував текст.