- •Тема 1. Соціологія як наука.
- •Об’єкт і предмет соціологічної науки. Рівні соціологічного знання.
- •Функції соціології. Закони і категорії соціології.
- •Місце соціології в системі сучасного знання. Соціологія та інші науки.
- •Тема 2. Становлення та розвиток соціології як самостійної науки
- •Передумови перетворення соціології на самостійну науку. О. Конт як засновник соціології.
- •Основні етапи і напрями розвитку соціології. Сучасна західна соціологія.
- •Розвиток української соціології у 20 ст. Сучасний стан соціології в Україні.
- •Семінарське заняття №3 Тема: Організація та проведення соціологічного дослідження.
- •Характеристика основних видів соціологічного дослідження.
- •Сутність та основні структурні елементи програми соціологічного дослідження.
- •Анкета як основний інструмент дослідження. Основні вимоги до складання анкети.
- •Основні етапи обробки емпіричних даних.
- •Семінарське заняття №4
- •Визначення суспільства: ознаки, структура
- •Історичні типи суспільства(критерії, класифікація)
- •Соціальні інститути та організації
- •Семінарське заняття №5 Тема: Особистість як предмет соціологічного дослідження
- •1. Особливості соціологічного аналізу особистості
- •2. Соціальна структура особистості. Поняття соціального статусу та соціальної ролі.
- •3. Механізм, шляхи, етапи, засоби соціалізації особистості.
- •Семінарське заняття Тема: Соціальна структура як предмет наукового вивчення.
- •Соціальна структура суспільства та її основні елементи.
- •Теорія соціальної стратифікації: методичні підходи, критерії. Соціальна стратифікація та соціальна мобільність.
- •Трансформація соціальної структури сучасного українського суспільства.
- •Соціологія сім’ї та гендерних досліджень
- •Сім’я як об’єкт вивчення соціології. Форми, функції, структура сім’ї.
- •Основи тенденції функціонування сучасної сім’ї.
- •Проблеми становлення та функціонування молодої сім’ї. Соціально – психологічні особливості студентської сім’ї.
- •Культура і наука як соціальні феномени
- •Соціологія культури як наука: предмет, об’єкт та основні напрямки досліджень.
- •Поняття, категорії і функції культури як соціального явища.
- •Характерні риси елементів, форм та видів культури.
- •Сучасна соціокультурна ситуація в Україні.
- •Наука як соціокультурний феномен.
-
Основні етапи обробки емпіричних даних.
Аналіз отриманої під час соціологічного дослідження інформації є дуже відповідальним і важливим етапом. Аналізу передує опрацювання первинної інформації, що міститься у відповідях анкети, протоколах спостережень тощо. У процесі обробки первинна інформація готується для обчислення.
На етапі аналізу соціологічної інформації відбувається перевірка гіпотез, отримується нове знання.
Елементарними процедурами впорядкування даних є групування та класифікація.
Просте групування - це класифікація чи впорядкування даних за однією ознакою. Об'єднання фактів здійснюється згідно з гіпотезою за головною ознакою. Залежно від гіпотез можна згрупувати вибіркову сукупність за статтю, віком, професіями, освітою та ін.
Перехресне групування - це поєднання даних, упорядкованих за двома ознаками. Мета такого групування:
-
з'ясувати взаємозв'язок між даними;
-
здійснити взаємний контроль показників (порівняти відповіді на основне та контрольне запитання);
-
визначити вплив одного показника на інший.
Завданням перехресного групування є виявлення стійких зв'язків між структурними характеристиками явища, що вивчається. Це дає можливість простежити, як змінюються одні ознаки у зв'язку зі зміною інших, як змінюються досліджувані властивості у групах, відокремлених за різними ознаками. Коли збільшення однієї ознаки веде до зростання іншої, то зв'язок між ознаками є позитивним. Зворотна залежність (збільшення однієї-зменшення іншої) свідчить про наявність негативного зв'язку.
Сталі сполучення властивостей виявляються через типо-логізацію, якщо така типізація здійснюється під час емпіричного дослідження, її називають емпіричною.
Емпірична типологізація - це пошук сталих сполучень рис соціальних об'єктів або явищ, які розглядаються відповідно до гіпотез у декількох вимірах одночасно.
Іноді типологізація здійснюється на підставі наявних теоретичних уявлень.
Теоретична типологізація — це узагальнення ознак соціальних явищ на основі теоретичної моделі та за обґрунтованими критеріями. Така типологізація є умовою прямої перевірки теорії через перевірку сконструйованих типів з емпіричними свідченнями відповідності чи відхилення від ідеальної моделі.
У теоретичній типології критерії ознак виявляють логічним аналізом.
Аналіз отриманих у соціологічному дослідженні даних відповідно до типології передбачає:
- визначення частоти розподілу за кожним типом;
- вивчення відхилень від теоретичних моделей за певними параметрами;
- вимір інтенсивності й імовірності цих відхилень.
Одним зі способів аналізу є вторинний аналіз. Він проводиться тоді, коли аналізують дані, отримані й оброблені іншими дослідниками.
При аналізі емпіричних даних послідовність дій соціолога така:
-
опис усієї сукупності даних у найпростішій формі, перевірка якості отриманої інформації;
-
скорочення кількості ознак, необхідних для остаточного аналізу. Здійснюється первинне узагальнення даних, необхідне для глибокого розуміння проблеми;
-
перехід до пояснення фактів через виявлення прямих і непрямих упливів на ознаки, соціальні типи, стійкі утворення;
-
спроби прогнозування розвитку процесів, подій, явищ, які вивчаються.
Види спостережень
Дискретне спостереження — спостереження, за якого досліджуваний процес не має суспільного характеру.
Монографічне спостереження — спостереження, яке охоплює велику кількість різнобічних взаємопов'язаних соціальних явищ.
Пошукове спостереження — спостереження, яке використовують з метою пошуку фактів, коригуючи тему дослідження.
Вибірка у соціологічному дослідженні
Вибірковий метод — науково обґрунтований підхід, за результатами якого роблять висновки про об'єкт дослідження як ціле, спираючись на дані аналізу його певної частини.
Використання методу вибірки передбачає опанування таких понять, як «генеральна сукупність», «вибіркова сукупність», «одиниця відбору», «одиниця спостереження», «репрезентативність», «помилка репрезентативності» тощо.
Генеральна сукупність — обмежений територіально і в часі об'єкт дослідження.
Визначення генеральної сукупності передбачає конкретизацію характеристик об'єкта, його найважливіших суттєвих ознак, які піддаються фіксації.
Вибіркова сукупність — певна кількість відібраних за суворими правилами елементів генеральної сукупності. Вона нібито є мікромоделлю генеральної сукупності, її структура повинна максимально збігатися зі структурою генеральної сукупності за основними якісними характеристиками і контрольними ознаками.
Одиниці відбору — елементи вибіркової сукупності, які згідно з планом вибирає дослідник на кожному етапі побудови вибірки. Такими елементами є поселення, підприємства, різноманітні спільноти.
Одиниці спостереження — елементи вибіркової сукупності, які підлягають обстеженню. Ними можуть бути як окремі індивіди, так і соціальні групи.
Для побудови вибірки конкретного соціологічного дослідження потрібно попередньо оцінити якість вибірки (визначити ймовірність і ступінь точності, з якими дані, отримані під час дослідження вибіркової сукупності, можна переносити на генеральну сукупність); дібрати тип вибірки, найбільш адекватний меті й завданням дослідження; визначити обсяг вибірки, який, з одного боку, повинен бути статистично значущим, а з іншого — економним, забезпечуючи оперативне отримання якісної інформації.
Визначення якості вибірки означає оцінку її на предмет репрезентативності щодо всього об'єкта дослідження.
Репрезентативність вибірки — здатність вибіркової сукупності відтворювати основні характеристики генеральної сукупності.
Вибірка не може абсолютно точно відтворювати генеральну сукупність, тому вона завжди матиме певні відхилення від неї.
Помилка репрезентативності — відхилення вибіркової сукупності за певними характеристиками від генеральної сукупності.
Чим більша величина відхилень, тим значніша помилка репрезентативності, тим нижча якість отриманих даних. Головне завдання на цьому етапі соціологічного дослідження — врахувати помилку репрезентативності під час інтерпретації та узагальнення результатів дослідження, проведеного із застосуванням вибіркового методу.
Надійність інформації — адекватність одержаних результатів дослідження соціальній ситуації.
Забезпечується вона врахуванням так званих випадкових помилок, які є неминучими внаслідок неоднорідності досліджуваного контингенту.
Якість дослідження встановлюється величиною випадкової помилки (знаходять її за допомогою математичних формул), яка дає змогу врахувати її під час поширення висновків, зроблених на підставі вибіркового дослідження, на всю генеральну сукупність.
Валідність (обґрунтованість) інформації — відповідність результатів саме тим явищам і процесам, які передбачалося дослідити.
До зниження валідності можуть призвести не тільки помилки інструментарію, а й систематичні помилки вибірки.
Систематичні помилки — помилки, які виникають внаслідок неправильних вихідних статистичних даних про параметри контрольних ознак генеральної сукупності, занадто малого обсягу вибірки, хибного застосування способу відбору одиниць аналізу тощо.
Типи вибірки
Вибірка - метод дослідження, коли із загальної (генеральної) сукупності однорідних одиниць відбирається певна її частина (вибіркова сукупність); ця частина підпадає під обстеження.
ВИДИ ВИБІРОК |
|||
Ймовірнісна (випадкова чи стохастична) Передбачає випадковий відбір одиниць аналізу, згідно з яким кожна одиниця генеральної сукупності має однакову можливість потрапити до вибіркової сукупності. |
Цілеспрямована (невипадкова) В основі- не перелік одиниць відбору, а статистичні дані, що описують об'єкт за найбільш значущими характеристиками. |
||
власне випадкова |
вибір номерів на картках, рівномірно перемішаних |
стихійна (перший зустрічний) |
поштове опитування читачів журналу, відвідувачів магазину |
механічна |
вибір прізвищ із загального списку через рівномірні інтервали |
квотна |
пропорційний відбір на основі статистики розподілу серед генеральної сукупності заданих комбінацій соціально-демографічних ознак респондентів - квот |
гніздова (кластерна, серійна) |
розділення генеральної сукупності на однорідні частини (серії, кластери) за певними ознаками. Наприклад, інколи, виборчі округи. |
метод основного масиву |
опитування усіх присутніх (чи 60- 70 % усієї сукупності), наприклад, при "зондажі" громадської думки |
районована (стратифікаційна) |
розділення генеральної сукупності на частини, групи, що відрізняються за ознакою, яка повинна впливати на досліджуване явище (приватні та державні підприємства- при оцінці ставлення до приватизації). |
типова |
цілеспрямовано обирається об'єкт, що має найбільш типові характеристики |
комбінована чи багатощаблева вибірка - поєднує різні види |
|
|