17. «Божественна комедія» Данте як пролог до літератури нового часу. Композиція та ідейний зміст. Система образів. Зв’язок з середньовічною традицією.

Композиція «Божественної комедії»складається з трьох частин. Частина перша – «Пекло» складається з 34 пісень. Дві перші з них – вступні частини.

Далі йдуть 32 пісні про пекло. Пекло знаходиться у прірві, в якій дев’ять кіл. Чим глибше знаходиться коло, тим страшніше грішники, що знаходяться там. Така структура уособлює глибину падіння людей. У останньому колі, у найнижчому місті світу «Божественної комедії» сидить диявол, Люцифер.

Інші дві частини твору під назвою «Чистилище» та «Рай» налічують кожна по 33 пісні. Для Данте 33 має символічне значення: це вік Іісуса Христа, число гармонії. Частина «Пекло» має іншу кількість пісень, тому що в пеклі гармонії немає. А усього у творі 100 пісень, бо ця цифра символізує досконаласть.

Чистилище знаходиться на горі та налічує сім кіл. Це не випадково – у колах люди очищуються від семи основних гріхів. Цим вище коло, тим чистіша душа, що перебуває у ньому. На вершині гори знаходиться Рай, де насолоджуються життям праведники в оточенні янголів. Ще вище – емпірей, де герой зустрічає Бога в оточенні божественних сутностей. Вищі сили, як і сили зла, знаходяться у крайній точці, тільки тепер у найвищий. Симметрічна побудова твору підкреслює цей смисловий контраст.

Структура «Божественної комедії» цілком відповідає основній ідеї твору – це шлях людини від оман і страждання – через очищення – до духовної гармонії та божественного просвітління. У композиції твору це символічний шлях з лісових хащ через пекло до чистилища, з якого можна досягти Раю і небесних чертогів

Система образів : Ліричний герой Данте втілює шукання й поривання людського духу, його нелегкий шлях до усвідомлення себе й світу. Хижі звірі, що перешкоджають йому, — своєрідне випробування людини на моральну міць. В образі Вергілія Данте утверджує рятівну роль античності, мистецтва взагалі й Божественної мудрості (бо Вергілія вшановували в середні віки за те, що він передбачив прихід Христа). Герой Данте — сильна й мужня особистість. Незважаючи на вагання й суперечності, він сміливо йде слідом за Вергілієм, бо прагне пізнати, як живуть люди й людство і куди прямує у своїй духовності все суспільство.)

Називаючи свою поему «комедією», Данте використовує середньовічну термінологію. Комедія, як він пояснює, будь-який поетичний твір середнього стилю зі страшним початком і благополучним кінцем, написаний народною мовою; трагедія - будь-який поетичний твір високого стилю із захоплюючим і спокійним початком і жахливим кінцем. "Божественна комедія" є підсумком розвитку літератури середньовіччя, що була унікальним періодом в історії світової культури.

 19.  Літерату́ра Відро́дження (література Ренесансу) — це період в історії світової літератури, що охоплює 14-16 століття в Італії та кінець 15 — початок 17 століття в інших країнах Європи. Риси Відродження частково присутні і в літературах Сходу. Кінцем доби можна вважати 1616 рік — дату смерті Шекспіра і Сервантеса.Першим назву "Відродження" або, французькою мовою, "Ренесанс" застосував у 16 столітті італійський історик мистецтва Джорджо Вазарі. Він прагнув підкреслити факт повернення образотворчого мистецтва тієї доби до античних взірців. Поступово назву "Відродження" поширили на всю культурно-історичну добу та її мистецтво..Час епохи Відродження - це період, коли починається перехід від середньовічного феодального суспільства до буржуазного. Це саме той етап історії, коли буржуазно-капіталістичні відносини ще не сформувалися, а суспільно-феодальні підвалини вже були розхитані. Для Відродження характерно неймовірний розвитокторговельних відносин між різними країнами. У цей періодвідбуваються грандіозні географічні відкриття. ЕпохаВідродження стисло характеризується високимидосягненнями в галузі літератури. Завдяки появі друкарствавона набуває ті можливості поширення, яких не могла дозволити собі раніше. Античні рукописи починаютьперекладатися на різні мови і перевидаватися Процеснавчання став набагато простіше завдяки можливостірозмножувати на паперових носіях найрізноманітнішінаукові досягнення і знання. Починаючи з доби Відродження можна говорити про формування у Європі національних літератур, тому літературознавство, як правило, розглядає літературу цього періоду відповідно. Цьому сприяє й нерівномірний розвиток національних літератур, різні часові рамки доби Відродження у них. Загалом розрізняють три періоди:/ Раннє Відродження (14 століття); Високе Відродження (15—16 століття); Пізнє Відродження (кінець 16 — початок 17 століття). 

Література епохи Відродження - це такі безсмертні імена, як Шекспір, Ронсар, Лоренцо Вала, Петрарка, Дю Беллі та інші. Саме в період Ренесансу поети продемонструвалиперемогу людства над власними недоліками і помилкамиминулого. Найрозвиненішою була література Німеччини, Франції, Англії, Іспанії та Італії. На англійську літературувеликий вплив зробила поезія Італії та класичні твори. Томас Уейатт вводить форму сонета, яка досить швидконабирає популярність. Також уваги удостоюється і сонет, створений графом Суррея. Історія літератури Англії багато в чому схожа з літературою Франції, хоча їх зовнішнясхожість мінімально. Німецька література епохиВідродження відома тим, що в цей період з'явилися шванки. Це цікаві та веселі розповіді, які спочатку створювалися у формі віршів, а пізніше - в прозі. Епоха Відродження в Іспанії ділиться на кілька періодів: раннє Відродження, високий Ренесанс і бароко. Протягом всієї епохи в країнівідзначається підвищена увага до культурі та науці.Представниками італійської літератури епохи Ренесансу єФранческо Петрарка і Джованні Боккаччо. Вони стали першими поетами, які піднесені образи і думки почали викладати відвертим простонародною мовою.

20. Починалася література Відродження в двох жанровихформах - новелі й сонеті . Відродження стало часом, коли слово в культурі стає переважно не тільки письмовим, але друкованим і книжковим. Особливість жанру новели, яким його створив Боккаччо, передавши багатьомпоколінням новелістів по всій Європі, полягала в тому, щоусне побутування мови ставало предметом зображення в літературній формі. Аналогічною  і одночасною буладоля сонета – найпоказовішого жанру ліричної поезії. Сонет - це перша з часів античності власне письмовапоетична форма. Сама її умовна строгість єаналог риторики, тобто мовних правил, що регулюють ідозволяють досягти прекрасного досконалості в вираженнідумки. Вся система ренесансних жанрів складається підзнаком нового розуміння сьогодення і в ставленні до нього - усвідомлення цінності людської особистості. В новелілюдина дізнавалася те, що відбувається навколо . У сонетіта інших ліричних жанрах він дізнавався про самого себе. Сонет і новела - жанрові форми раннього періоду. Роман зайняв центральне місце в жанровій системі Високого іпізнього Ренесансу, визначив весь склад його мислення.Роман розкував мовну  свідомість. Чудовою рисою теоріїроману, створеної Μ. М. Бахтіним, є те, що він говорить не просто про роман, а про  як явище культури.