2.Колективні та індивідуальні засоби захисту.

Вплив ЕМП є небезпечною екологічною проблемою. Особливістю у даній ситуації є те, що його неможливо уникнути взагалі. Це по-перше викликано існуванням природного геомагнітного поля, яке впливає і буде впливати на Землю у цілому, на біосферу, на людину і в тому числі на особовий склад ВТЗА. По-друге ЕМП техногенного походження буде здійснювати негативний вплив до тих пір, поки існують ЛЕПП, працюють РТО, станції електроживлення, електрообладнання автомобільної та спеціальної транспортної техніки. Виходом в цій ситуації є суворе додержання норм ЕМП та удосконалення системи контролю за рівнем ЕМП (додаток 5).

Для зниження дії ЕМП на особовий склад та населення, яке знаходиться в зоні дії РТО, необхідно здійснювати ряд захисних заходів. Сюди входять організаційні, інженерно-технічні та лікувально-профілактичні заходи. Здійснення організаційних та інженерно-технічних заходів повинно бути покладене на посадових осіб військових частин, які діють спільно з медичною службою. Вони повинні вживати попереджувальні заходи з гігієнічної оцінки небезпечних об’єктів, проводити поточний санітарний нагляд за ними та організовувати інженерно-технічне забезпечення санітарного нагляду.

Крім цього, повинно бути забезпечене таке взаємне розташування випромінюючих об’єктів та осіб, які піддаються опроміненню, яке б зводило до мінімуму інтенсивність опромінення. Оскільки повністю уникнути опромінення неможливо, потрібно зменшити ймовірність знаходження особового складу в зоні великої інтенсивності ЕМП і обмежити час перебування під опроміненням.

Виняткова роль при цьому належить засобам колективного, локального та індивідуального захисту.

Колективний захист організується з урахуванням поширення радіохвиль в умовах конкретного рельєфу місцевості. Якщо розташувати антену на підвищеній місцевості, то можна зменшити інтенсивність поля, яке опромінює населений пункт, в декілька разів. Аналогічний результат дає відповідне орієнтування діаграми направленості, особливо високоспрямованих антен, наприклад, шляхом збільшення висоти антени. Ефективність такого способу захисту зменшується із зростанням віддалі.

Для зменшення негативного впливу ЕМП доцільно використовувати екрани для захисту від ЕМП. При цьому необхідно враховувати затухання хвилі при проходженні через екран (наприклад, лісову смугу), а також дифракційні явища на верхній і бокових кромках екрану, які збільшують інтенсивність ЕМП поза екраном. Відрізняють природні екрани для захисту від ЕМП (складки місцевості, лісонасадження, насипи) і неприродні.

До неприродних засобів захисту можна віднести:

• суцільні металеві екрани, які забезпечують надійний захист від усіх електромагнітних випромінювань. При товщі екрана в 0,01 мм ЕМП ослаблюється приблизно на 50 дБ (100000 разів);

• сітчасті екрани – мають гірші екрануючі властивості, застосовуються для ослаблення потоку потужності ЕМП на 20 – 30 дБ (100 – 1000 разів);

• еластичні екрани – застосовуються для виготовлення екранних штор, чохлів, спеціального одягу.

Захисні можливості прямокутних сітчастих екранів (рівень послаблення ЕМП) можна визначити розрахунковим шляхом. При цьому слід запам’ятати наступне: чим менший розмір “вічка” сітки та чим більша товщина проволоки, тим вищі захисні властивості сітки; чим коротша довжина хвилі, тим густіша повинна бути сітка.

При визначенні послаблення ЕМП К (дБ, рази) слід використовувати номограму для розрахунку прозорості сітчастого екрану (рис. 3.1). При визначенні К також використовують такі величини як r – радіус проволоки, см; α – сторона вічка, см; λ – довжина хвилі, см; f – діапазон випромінювання, Гц. Значення співвідношень α/λ та α/r позначаються відповідно як Х1 та У1 (Хn та Уn). Відповідні відрізки відкладаються на номограмі. Точка перетину з прямою К – значення послаблення К (у дБ, разах).

Іноді довжина хвилі λ невідома, але відомий f – діапазон випромінювання. Знайти λ можна за формулою:

Організація санітарно-захисних зон.

Майданчики для розміщення проектованих РТО необхідно вибирати з урахуванням потужності передавачів, характеристик спрямованості випромінювання, висоти розташування і конструктивних особливостей антен, рельєфу місцевості, функціонального призначення прилеглих територій, висоти забудови для того, щоб рівні ЕМП на території, призначеній для забудови, не перевищували ГДР.

В окремих випадках допускається розміщення антен передавальних радіотехнічних засобів на дахах житлових, громадських та інших будинків, а також передавачів на дахах нежитлових виробничих будинків за умови дотримання ГДР.

Майданчик РТО (технічна територія) обладнується відповідно до будівельних норм і правил, на його території не допускається розміщення житлових та громадських будинків.

З метою захисту населення від впливу ЕМП, яке створюють РТО, встановлюються санітарно-захисні зони і зони обмеження забудови.

Санітарно-захисною зоною вважається територія, де на висоті до 2 м від поверхні землі перевищуються гранично допустимі рівні ЕМП.

Санітарно-захисна зона, як правило, прилягає до технічної території РТО. Зовнішня межа санітарно-захисної зони визначається на висоті до 2 м від поверхні землі за гранично допустимими рівнями ЕМП.

Санітарно-захисна зона встановлюється з урахуванням перспектив розвитку РТО. Віддалення меж відраховується від основи антени. Використання санітарно-захисних зон регламентується "Санітарними нормами проектування промислових підприємств" (СНиП 2.07.01-89).

При цьому в межах санітарно-захисної зони РТО, засоби випромінювання яких працюють на частотах 30 МГц, не допускається розміщення підприємств і споруд підвищеної пожежної небезпеки, які пов'язані з використанням легкозаймистих рідин або газів (бензосховища, газосховища, гаражі, бензо- і газозаправні станції і т.п.).

Заходи щодо організації і благоустрою санітарно-захисної зони у встановленому порядку передбачаються розділом "Заходи по охороні навколишнього середовища" проекту РТО.

Зоною обмеження забудови вважається територія, де на висоті понад 2 м від поверхні Землі перевищуються ГДР. Зовнішня межа даної зони визначається відносно максимальної висоти будинків перспективної забудови, на висоті верхнього поверху, де рівні ЕМП не перевищують встановлених значень.

На різко пересіченій місцевості можуть зустрічатися ділянки, що не прилягають до території РТО, на яких рівень ЕМП перевищує ГДР, і, отже, на них встановлюються санітарно-захисні зони і зони обмеження забудови.

Санітарно-захисна зона і зона обмеження забудови встановлюються відповідно до методик, затверджених МОЗ України (або МОЗ СРСР до їх перевидання). Межі санітарно-захисної зони і зони обмеження забудови при їх встановленні уточнюються на підставі інструментальних вимірів. Санітарно-захисні зони і зони обмеження для передавальних радіостанцій, обладнаних антенами не спрямованого випромінювання в горизонтальній площині, для телевізійних станцій, а також для радіолокаційних станцій кругового огляду встановлюються навколо РТО.

Для передавальних РТО, обладнаних антенами спрямованої дії, а також для радіолокаційних станцій, антени яких сканують у визначеному секторі або фіксовані в одному напрямку, санітарно-захисні зони і зони обмеження забудови встановлюються у напрямку випромінювання електромагнітної енергії, з урахуванням бокових і задніх пелюсток діаграми спрямованості антен.

Для передавальних РТО, антени яких випромінюють електромагнітну енергію під визначеним кутом до горизонту і рівень ЕМП змінюється в залежності від висоти, зона обмеження забудови встановлюється диференційовано по вертикалі в межах висоти житлової забудови.

Для зниження ступеня опромінення територій, призначених для забудови, і зменшення розмірів санітарно-захисних зон антени радіолокаційних станцій рекомендується встановлювати на природних узвишшях, насипах, естакадах тощо, збільшуючи мінімальне значення робочого кута нахилу антени.

Планування і забудова в місцях розміщення діючих РТО повинні здійснюватись з урахуванням меж санітарно-захисної зони і зони обмеження забудови, а в районі проектованих РТО, та таких РТО, що реконструюються, з урахуванням меж цих зон, встановлених у затвердженому проекті будівництва або реконструкції РТО.

Досить ефективним є локальний захист, якій базується на застосуванні радіозахисних матеріалів, що забезпечують високе поглинання енергії випромінювання в матеріалі і відбивання від його поверхні. Для екранування шляхом загородження треба використовувати металеві листи та сітки. Захист приміщень від зовнішнього випромінювання можна здійснити шляхом обклеювання стін металізованими шпалерами, закриття вікон металевими сітками, металізованими шторами. Опромінення в такому приміщенні зводиться до мінімуму, але відбите від екранів випромінювання перерозподіляється в просторі і потрапляє на інші об’єкти. Для особового складу, який обслуговує РТО, надійний захист від дії ЕМП забезпечується шляхом екранування апаратури та рядом інших конструкційних особливостей апаратури. Поряд з відбиваючими екранами необхідно широко застосовувати екрани з матеріалів, які поглинають випромінювання (найчастіше застосовуються матеріали на основі вуглецю), причому поверхня екрану повинна бути шорсткою, ребристою чи шипоподібною.

Індивідуальні засоби захисту також є досить ефективними, але вони повинні застосовуватися тільки в тих випадках, коли інші захисні засоби не досить ефективні або їх неможливо застосувати: при проході людини через зону підвищеної інтенсивності випромінювання, при ремонтних і налагоджувальних роботах в аварійних ситуаціях, під час короткочасного контролю та вимірювання інтенсивності опромінення. До індивідуальних засобів захисту відносяться спеціальні захисні окуляри з металізованими скельцями ОРЗ-5 і захисний одяг (халат з капюшоном), які дозволяють ослабити потужність ЕМП до 30 дБ (1000 разів).

Для зниження негативного впливу ЕМП, що створюється електрообладнанням автомобільної та спеціальної транспортної техніки, необхідно зробити конструкційні перетворення. Значну увагу слід приділити пристроям, які зменшують радіоперешкоди в системі запалення, а також підвищити екранований захист кузову автомобілю. Електромагнітні випромінювання залежать також від пробігу автомобілю: в перший період – 35-40 тис. км. – вони дещо (на 20 %) зменшуються, потім знову зростають. Це пояснюється у першому випадку витиранням пофарбування в місцях контакту металу, в другому – погіршенням електричної герметичності кузову.

З метою захисту населення та особового складу від впливу ЛЕПП також встановлюються санітарно-захисні зони.

Санітарно-захисною зоною вважається територія, на якій напруженість електричного поля (ЕП) перевищує 1 кВ/м.

Санітарно-захисна зона для ЛЕПП встановлюється у вигляді земельної ділянки, межі якої регламентуються по обидві сторони від неї на певній відстані від проекції крайніх фазних проводів на землю, в перпендикулярному до ПЛ напрямку:

• 20 м для ЛЕПП напругою 300 кВ;

• 30 м для ЛЕПП напругою 500 кВ;

• 40 м для ЛЕПП напругою 750 кВ;

• 55 м для ЛЕПП напругою 1150 кВ.

Якщо напруженість ЕП перевищує ГДР, необхідно вжити заходи щодо її зниження.

У місцях можливого перебування людини напруженість ЕП може бути зменшена шляхом:

• віддалення житлової забудови від ЛЕПП або ЛЕПП від житлової забудови;

• застосування екрануючих пристроїв та інших засобів зниження напруженості ЕП.

Сільськогосподарські угіддя, що знаходяться в санітарно-захисних зонах ЛЕПП, рекомендується використовувати під вирощування сільськогосподарських культур, які не потребують ручної обробки.

Машини і механізми на пневматичному ходу, які знаходяться в санітарно-захисних зонах ЛЕПП, повинні бути заземлені. Заземлювачем може бути металевий ланцюг, що з'єднаний з рамою або кузовом, і торкається землі.

На території санітарно-захисних зон ЛЕПП напругою 750 кВ та вище забороняється проведення сільськогосподарських та інших робіт особами у віці до 18 років.

У межах санітарно-захисної зони забороняється:

• розташовувати житлові і громадські будівлі і споруди, майданчики для стоянки і зупинки всіх видів транспорту, підприємства, на яких використовуються легкозаймисті рідини і гази, підприємства по обслуговуванню автомобілів, сховища нафти, нафтопродуктів та інших пожежнонебезпечних речовин;

• працювати з легкозаймистими рідинами і газами, виконувати ремонт машин та механізмів.

Найближча відстань від осі проектованих ЛЕПП напругою 750-1150 кВ до межі населених пунктів повинні складати не менше:

• 250 м для ЛЕПП напругою 750 кВ;

• 300 м для ЛЕПП напругою 1150 кВ.

Якщо ЛЕПП напругою 750-1150 кВ проходять по пересіченій місцевості, дану відстань можна скоротити, але не більш, ніж до межі санітарно-захисної зони.

Якщо ЛЕПП напругою 330-750 кВ проходять біля сільських населених пунктів, у виняткових випадках можна зменшити встановлені відстані або дозволити перетин вказаних пунктів за умови:

• напруженість ЕП під проводами не перевищуватиме 5 кВ/м;

• житлова забудова не потрапить у межі санітарно-захисної зони;

• виконано заземлення металевих загорож та покрівель нежитлових будинків, розташованих в санітарно-захисній зоні.