4.3. Перевірка правильності вибору двигуна

Навантажувальна діаграма електропривода є основою для перевірки попередньо обраного двигуна за нагріванням та перевантажувальною

здібністю. Умови нагрівання двигуна визначаються за допомогою одного з методів еквівалентних величин.

На основі навантажувальної діаграми одним з методів еквівалентних величин (моменту, потужності або струму) можуть бути встановлені умови нагрівання двигуна. Для еквівалентних та номінальних величин вірно вибраного двигуна справедливими є такі нерівності

IеквIн; Мекв Мн; РеквРн.

17

Якщо розрахункове значення ТВ% відрізняється від стандартного , то необхідно перерахувати еквівалентний момент на стандартне значення

.

Перевірка двигуна за перевантажувальною здібністю здійснюється шляхом порівняння максимальних моментів з на основі наступної залежності:

М_{нав max}M_max,

де М_{нав max} – найбільший за робочий цикл момент навантажувальної діаграми, M_max – найбільший припустимий момент для даного типа двигуна.

Еквівалентний момент, Нм

,

де  - коефіцієнт погіршення тепловіддачі двигуна в перехідному режимі

,

₀=0,68 – коефіцієнт, що ураховує погіршення умов тепловіддачі в нерухомому стані двигуна.

4.4. Вибір генератора

Потужність генератора, кВт

,

де _дв – ККД двигуна;

Р_ндв - потужність двигуна, кВт.

ККД двигуна

.

18

_м=0,99 – ККД мережі.

На основі розрахованої потужності за каталогом обирається генератор. Технічні данні генераторів приведені в додатку 2.

4.5. Розрахунок динамічних параметрів системи г-д

Електромагнітна стала часу двигуна, с

,

де L_я- індуктивність якоря двигуна, Гн

,

де =0,20,3 – коефіцієнт (для двигунів серії Д та ДП); р – число пар полюсів двигуна.

Електромеханічна стала часу приводу, с

,

де R_я=k_tдR_яд+k_tгR_яг; k_tд =1,4 – температурний коефіцієнт двигуна k_tг=1,22 – температурний коефіцієнт генератора; R_яг – активний електричний опір генератора; с – конструктивний коефіцієнт двигуна визначається за формулою (4).

Конструктивний коефіцієнт генератора

,

де р – число пар полюсів генератора; а – число паралельних гілок обмотки якоря генератора; N=2W_я- число активних стрижнів обмотки якоря генератора, - частота обертання генератора.

19

Номінальний потік обмотки збудження генератора, Вб

.

Номінальний струм обмотки збудження генератора, А

,

де R_з – активний електричний опір обмотки збудження генератора.

МРС генератора на полюс

де W_в – число витків обмотки збудження на полюс.

По універсальній кривій намагнічування при Ф=Ф_н знаходиться коефіцієнт генератора

,

де індекс aW_в відповідає номінальному значенню НС універсальної кривої намагнічування.

На універсальній кривій намагнічування, яка приведена в додатку 3 (в точці Ф/Ф_н=1 і F/F_н задаються прирощенням aW_в і визначають прирощення Ф на коліні універсальної кривої намагнічування.

Індуктивність обмотки збудження генератора визначають за формулою

L_з=2р_гС_гW_в²,

де р – число пар полюсів генератора; _г=1,2 – коефіцієнт розсіяння головних полюсів.

Стала часу обмотки збудження генератора при пуску визначається за формулою (нелінійністю кривої намагнічування можливо нехтувати), с

.

20

При відключенні обмотки, с

,

де R_p=(35)R_з – розрядний опір.

Коефіцієнт підсилення генератора

,

де U_гн – номінальне значення напруги генератора (по каталогу), В;

U_зн=I_знk_tгR_з.