G Схема плану рахунків банку

Структурну одиницю Плану рахунків можна представити так:

КЛАС ------------ РОЗДІЛ ----------- ГРУПА ------------ РАХУНОК.

(Вони розрізняються між собою ступенем деталізації).

КЛАС - дає змогу об’єднати в одно­му класі однорідні за видами активи і зобов’язання відповідно до економічного змісту операцій, які виконує банк.

РОЗДІЛ – дає мінімально необхідну інформацію або це Їх ще називають рахунками другого порядку.

ГРУПА – дає більш детальну інформацію або це рахунки третього порядку.

РАХУНОК – дає поглиблену детальну інформацію або це рахунки четвертого порядку.

Кожний клас включає рахунки II, III і IV порядку. Усі вони належать до синтетичних рахунків і різняться ступенем деталізації інформації про об’єкт обліку.

класи — однозначні (класи) номери;

рахунки II порядку (розділи) — двозначні номери;

рахунки III порядку (групи) — тризначні номери;

рахунки IV порядку — чотиризначні номери.

Наприклад ………

29. Принцип бухобліку — це правило, яким слід керуватися під час вимірювання, оцінювання та реєстрації господарських операцій і при відображенні їх результатів у фінансовій звітності.

G До міжнародних (загальноприйнятих) принципів бухгалтерського обліку належать:

принцип автономності; принцип безперервності діяльності;

принцип нарахування та відповідності доходів і витрат; принцип обачності;

принцип єдиного грошового вимірника; принцип превалювання змісту над формою;

принцип історичної (фактичної) собівартості; принцип періодичності; принцип послідовності.

Принцип нарахування. Принцип нарахування регулює момент визнання доходів і витрат. За цим принципом доходи і витрати відображаються в обліку в тому періоді, коли вони були нараховані, тобто зароблені чи здійснені, незалежно від того, коли фактично були отримані чи сплачені гроші. Приклад ……. та Відповідності доходів і витрат. Принцип відповідності забезпечує обчислення фінансового ре­зультату звітного періоду через зіставлення доходів звітного пе­ріоду з витратами, що були понесені для отримання цих доходів.

Принцип обачності. Обачність зумовлена невизначеністю певних подій. Оцінюючи у звітах інформацію, слід уникати завищення активів та доходів або заниження витрат та зобов’язань банку.

Принцип історичної (фактичної) собівартості. Застосування цього принципу передбачає досягнення адекватного відображення фінансового стану банку через намагання, наскільки це можливо, уникнути суб’єктивних оцінок господарських операцій. Згідно з принципом історичної вартості пріоритетною є оцінка активів і зобов’язань банку виходячи із фактичних витрат на їх придбання. Утім слід розуміти, що пріоритетність історичної (фактичної) собівартості стосується здебільшого первісної вартості активів і зобов’язань.

Принцип періодичності. Виходячи з безперервності діяльності банку припускаємо, що об’єктивно оцінити, скільки коштує банк, можна на момент початку діяльності банку і на момент ліквідації банку. Проте прийняття рішень користувачами потребує періодичної фінансової інформації про діяльність банку. Згідно з цим принципом господарська діяльність банку розподіляється на певні періоди з метою складання фінансової звітності.

30. Документація

Усі банківські операції відбиваються в обліку тільки за наявності документального підтвердження. Банківські документи — це письмове розпорядження клієнта чи відповідального працівника банку на проведення грошово-розрахункової операції або іншої операції в банку.

Класифікація документів:

За призначенням – розпорядчиі………; виконавчі …….; комбіновані ….;

За місцем складання – внутрішні …….. ; зовнішні …….;

За порядком складання – первинні …..; зведені ….;

За змістом (характером) операцій - касові (оформляються операції з приймання і видачі готівки); меморіальні (використовуються для безготівкових переказів за рахунками); позабалансові (прибуткові та видаткові позабалансові ордери. Цими документами оформляються приймання та видача коштовностей і документів, що зберігаються в касі та сховищі) та ін.

Форми документів, що підприємства подають банкам, а також документів, що вони отримують від банків на підтвердження виконання відповідних операції, включені в уніфіковану систему грошово-розрахункової документації. Вони затверджені Правлінням НБУ і стандартизовані.

До обов’язкових реквізитів відносять: назву установи банку; дату здійснення операції; зміст операції; суму операції; підписи відповідальних осіб.

Реквізити в документах розміщені у відповідній послідовності: довідкові дані — ліворуч, бухгалтерські і статистичні — праворуч.

Документооборот - це рух документів з моменту їх складання чи одер­жання від інших підприємств до передавання на зберігання в архів після здій­снення певних записів в облікових регістрах.

31. Інвентаризація - елемент методу бух­галтерського обліку, за допомогою якого здійснюється переві­рення фактичної наяв­ності матеріальних цінностей; спосіб виявлення та обліку тих засобів і джерел (або їх відсутності), які не знайшли документального відображення у поточному обліку.

Види інвентаризації –

за повнотою охоплення – повна (передбачає суцільну пе­ревірку всьо­го майна підприємст­ва та стану розрахунко-вих відносин), часткова (передбачає перевірку окремих ви­дів засобів).

за характером – планова (Здійснюють за завчасно складеним планом), позапланова (Проводять за розпо-рядженням керівника у випадку по­жежі чи стихійного лиха, а та­кож на ви­могу слідчих органів).

Проведення інвентаризації є обов'язковим: а) При передаванні майна державного підприємства в оренду, приватизації майна державного підприємства, перетворенні державного підприємства на акціонерне товариство, а також в інших випадках, передбачених законодавством;

б) При передачі підприємств та їх структурних підрозділів у підпорядкування іншій організації;

в) У випадку ліквідації підприємства; г) При встановленні фактів зловживань, крадіжок або псування цінностей; д) За приписом судово-слідчих органів; е) При переоцінці майна; ж) При зміні матеріально відповідальних осіб; з) Перед складанням річного бухгалтерського звіту.

Основними завданнями інвентаризації є:

• Виявлення фактичної наявності основних засобів, мате­ріальних цінностей, бланків суворої звітності, грошо­вих коштів у касах, на реєстраційних, бюджетних та поточних рахунках.

• Визначення матеріальних цінностей, що не використовуються.

• Визначення дотримання умов зберігання матеріальних цінностей і грошових коштів, а також правил утри­мання та експлуатації матеріальних цінностей.

• Перевірка реальної вартості матеріальних цінностей, що обліковуються на балансі, сум дебіторської та кредиторської заборгованості, в тому числі такої, термін позовної давності щодо якої минув, та інших статей балансу.

Порядок проведення інвентаризації …….

G 32. Регістри аналітичного і синтетичного обліку

Інформація, наведена у первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку, до яких належать:

— особові рахунки та виписки з них;

— аналітичні рахунки з обліку внутрішньобанківських операцій;

— книги реєстрації відкритих рахунків;

— оборотно-сальдовий баланс.

Основним регістром аналітичного обліку, що вміщує записи про операції, здійснені протягом операційного дня, є особові рахунки, форму яких кожен банк затверджує самостійно з огляду на можливості програмного забезпечення. Записи в регістрах аналітичного обліку провадяться тільки на підставі відповідного санкціонованого первинного документа (паперового або електронного). До кожного особового рахунка складаються виписки, призначені для видачі або відсилання клієнту, які підтверджують виконані за день операції.

Як і до особових рахунків, до аналітичних рахунків з обліку внутрішньобанківських операцій також формуються виписки, які за потреби роздруковуються на паперових носіях. Періодичність визначається внутрішніми положеннями банку.

У книзі реєстрації відкритих рахунків нагромаджується інформація про номери аналітичних рахунків у порядку їх відкриття. Зміни в рахунках, проведені по книзі протягом минулого місяця, роздруковуються на паперових носіях, обов'язково станом на перше число звітного місяця. Порядок відкриття (закриття) та режим рахунків установлюються нормативно-правовими актами Національного банку. Разом з тим банк самостійно визначає порядок відкриття (закриття) внутрішньобанківських рахунків, призначених для нагромадження інформації з обліку нарахованих доходів і витрат, отримання кредитів, розміщених депозитів, розподілу прибутку. Перелічені операції класифікуються як внутрішньобанківські. Оборотно-сальдовий баланс як основний регістр синтетичного обліку роздруковується щодня на паперових носіях. У Положенні про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України (затверджене ПП НБУ від 30.12.98 за № 566) описано вимоги до порядку формування оборотно-сальдового балансу. Ведення регістрів синтетичного й аналітичного обліку підпадає під процедури внутрішньобанківського контролю (адміністративного і бухгалтерського). Адміністративний контроль стосується налагодження безпосередньо контрольного процесу в банку. Заходи внутрішнього бухгалтерського контролю спрямовуються на процес обліку кожної банківської операції з тим, щоб забезпечити:

• облік кожної операції відповідно до вимог законодавства України;

• відображення змісту операції в балансі банку в тому періоді, протягом якого вони були здійснені.

Письмовим підтвердженням повного і своєчасного здійснення операції є записи в облікових регістрах, проведені на основі первинних документів.

33. Аналітичний облік у банку.

Щоденна детальна інформація про здійснені банком операції відображається в основній формі аналітичного обліку — особовому рахунку. По кожному балансовому і позабалансовому рахунку відкриваються рахунки аналітичного обліку. Виділення особових рахунків залежить від виду активу, зобов'язань і власного капіталу з розподілом за контрагентами.

Особові рахунки підлягають реєстрації в спеціальній книзі, де для кожного балансового рахунку IV порядку відводяться окремі аркуші. В ній реєструються всі особові рахунки клієнтів, а також рахунки, відкриті за внутрішньобанківськими операціями (облік майна, власного капіталу, доходів, витрат, результатів діяльності, розрахунків). При закритті рахунку в книзі проставляється дата і вказується причина закриття. Книга зберігається у головного бухгалтера; зміни у реєстраційних записах можуть здійснюватись тільки з його дозволу.

За деякими балансовими рахунками аналітичний облік ведеться на зведених особових рахунках чи в операційних журналах, книгах, картках у вигляді хронологічного запису операцій для забезпечення контролю за використанням коштів за цільовим призначенням.

Наприклад, для обліку касових операцій застосовується “Книга обліку готівки операційної каси та інших цінностей банку”; для обліку основних засобів — “Журнал обліку основних засобів”; при розрахунках розрахунковими чеками може використовуватися зведений особовий рахунок за аналітичним рахунком “Розрахунки чеками”; видачу розрахункових чекових книжок можна обліковувати за спеціальними картками обліку і т. ін.

У деяких випадках як регістри аналітичного обліку використовуються примірники документів. Наприклад, для обліку документів, не сплачених у строк через відсутність коштів у банку, в картотеку до позабалансового рахунку “Документи, не сплачені в строк через відсутність коштів у банку” розміщуються перші примірники грошово-розрахункових документів, які чекають на сплату (платіжні доручення, вимоги-доручення і т. ін.).

У сучасних умовах процес бухгалтерського обліку в банках автоматизований. У зв'язку з цим, з метою збереження інформації про кожний окремий об'єкт аналітичного обліку, оптимізації його ведення і підготовки звітності комерційними банками, Національним банком України було розроблено “Методичні вказівки щодо ведення параметрів аналітичного обліку”. В основу цього нормативного документа покладено таку класифікацію: параметри поділяються на обов'язкові та необов'язкові (рекомендовані); на такі, що стосуються контрагентів (клієнтів) і ті, що стосуються безпосередньо аналітичних (особових) рахунків:

Обов'язкові параметри запроваджуються з урахуванням вимог НБУ щодо звітності банків. Вони є обов'язковими при оформленні нового контрагента або при відкритті аналітичного рахунку. Загальні обов'язкові параметри дозволяють: 1)отримати інформацію про усі відкриті клієнту рахунки; 2) вибрати сукупність рахунків, які мають задану характеристику, для складання звітності

Необов'язкові параметри є рекомендованими для заповнення. Вони можуть використовуватись при організації управлінського і податкового обліку.

Спеціальні параметри застосовуються до окремих груп аналітичних рахунків залежно від їх економічного змісту. Кожному особовому рахунку надається відповідний номер, який може мати до 14 знаків. Перші п'ять (зліва направо) жорстко регламентовані, інші дев'ять (від шостого знака до чотирнадцятого) банк формує самостійно відповідно до визначених параметрів аналітичного обліку. Знаки набувають значень від 0 до 9. Номер рахунку не може містити менше ніж п'ять знаків.

С хема побудови номера аналітичного (особового) рахунку наведена нижче:

У номер аналітичного рахунку включають лише частину параметрів з усього набору; інші параметри зберігаються поза номером рахунку і можуть використовуватися під час виконання окремих операцій та побудові звітності.

34. Документообіг у банку

З метою раціональної організації обліково-операційної роботи в установах банку складається графік документообігу за банківськими операціями і графік обслуговування клієнтів.

Документообіг за банківськими операціями — послідовне переміщення розрахунково-грошових документів за інстанціями їх оформлення, перевірки та обробки від клієнтів до банку і навпаки, в межах установи бачку, лиж різними установами банку з початку виконання операції до її завершення і здачі документа в архів.

У кожному банку розробляється графік документообігу, в якому зазначається час проходження документів на всіх етапах обробки інформації структурними підрозділами банку.

Документообіг складається з наступних основних етапів:

1) перевірка правильності оформлення і змісту документів що надійшли; визначення можливості виконання операції залежно від стану рахунків;

2) перевірка або оформлення бухгалтерської проводки у документі, підписання його відповідальним виконавцем, а у певних випадках —контролюючим працівником;

3) передача документів для автоматизованої обробки;

4) використання документів для перевірки правильності відображення операції в особовому рахунку;

5) групування документів та їх брошурування в папки для здачі в поточний архів.

В установах банку, які мають на обслуговуванні велику кількість клієнтів, для поліпшення якості обслуговування кожному клієнту визначається часовий інтервал, у межах якого він особисто може передати грошово-розрахункові документи відповідальному виконавцю і отримати необхідні консультації. Графіки документообігу і обслуговування клієнтів затверджуються керівником банку.