Функції політичної культури
Вираження й реалізація соціальних інтересів.
Нормативно-регулююча.
Виховна.
Комунікативна.
Прогностична.
ІУ.
Соціалізація – процес засвоєння людським індивідом певної системи знань, норм і цінностей, які надають йому можливість функціонувати як повноправному членові суспільства.
Політична соціалізація – це процес засвоєння індивідом певної системи політичних знань, норм і цінностей, тобто політичної культури.
Політична соціалізація є процесом і результатом взаємодії між об’єктивними умовами життєдіяльності індивіда та його поведінкою. Залежно від характеру особистих контактів і ступеня формальної організованості групи, які оточують індивіда, поділяються на первинні і вторинні. Первинні – це безпосередні контакти. До них належать сім’я, друзі, ділові, ігрові, релігійні та інші малі групи. Вторинні групи – це не персоніфіковані групи з формалізованою структурою. До них належать школа, громадські організації, політичні партії.
У процесі соціалізації індивіда виокремлюють чотири основних стадії: ранню, навчання, соціальну зрілість, завершення життєвого циклу.
Таким чином, визначальними чинниками політичної соціалізації на різних етапах формування і розвитку особи є її соціальне походження, оточення та соціальне становище. Значний безпосередній вплив на політичну соціалізацію особи здійснюють політичні інститути – держава, політичні партії, громадсько-політичні організації. Також важливими є правові норми, оскільки вони визначають правовий статус особи, наділяють учасників правовідносин конкретними правами та обов’язками.
Література
Бебик В.М. Базові засади політології. – К., 2001.
Шляхтун П.П. Політологія. – К., 2003.
Горлач М.І., Кремень В.Г. Політологія – наука про політику. – К., 2009.
Погорілий Д.Є. Політологія. Кредитно-модульний курс. – К., 2008.
Кулагін Ю.І., Полуріз В.І. Політологія. – К., 2002.
Піча В.М., Хома Н.М. Політологія. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів освіти. – Львів 2010.
Шляхтун П.П. Політологія. Історія та теорія – К., 2010.