- •§ 1. Історія розвитку порівняльно-правового методу
- •§ 2. Об'єкти порівняння у міжнародному приватному праві
- •§ 3. Правові системи як об'єкти дослідження у міжнародному приватному праві
- •§ 4. Мета порівняльно-правового методу
- •Література
- •Розділ IV юридико-технічні методи регулювання відносин у міжнародному приватному праві
- •§ 1. Колізійний метод регулювання
- •§ 2. Колізійні норми: загальна характеристика, структура, види
- •§ 3. Місце колізійних норм у джерелах права
- •§ 4. Матеріально-правовий метод і матеріально-правові норми
- •Література
- •Розділ V основні питання, пов'язані з дією, тлумаченням та кваліфікацією норм права
- •§ 1. Тлумачення, кваліфікація та "конфлікт кваліфікацій" у міжнародному приватному праві
- •§ 2. Основні способи вирішення питання кваліфікації
- •§ 3. Застереження про публічний порядок
- •§ 4. Зворотне відсилання та відсилання до закону третьої держави
- •§ 5. Обхід закону в міжнародному приватному праві
- •Література
- •§ 1. Держава у цивільних правовідносинах з "іноземним елементом"
- •§ 2. Імунітет держави та його види
- •§ 3. Україна як суб'єкт міжнародного приватного права
- •4 Відомості Верховної Ради Української рср. - 1990 - № 52 - Ст 649 113
- •Література
- •Розділ XIII зобов'язання із заподіяння шкоди
- •§ 1. Умови настання деліктного зобов'язання в національних правових системах
- •§ 2. Вплив усуспільнення виробництва та науково-технічного прогресу на деліктні зобов'язання
- •§ 3. Колізійне регулювання деліктних зобов'язань з "іноземним елементом" у національному праві
- •§ 4. Регулювання деліктних зобов'язань з "іноземним елементом" у внутрішньому законодавстві України
- •3 Відомості Верховної Ради України. - 1995. - № 47-52. - Ст. 349. 233
- •§ 5. Норми про зобов'язання з делікту в міжнародних договорах України
- •Література
§ 4. Мета порівняльно-правового методу
На теперішній час для нашої держави особливо актуальним є питання створення її якісного права. Для того, щоб нормативно-правові акти були якісними, необхідно, зокрема, використовувати результати порівняльно-правового методу щодо елементів правової системи. Тому метою застосування цього методу є вивчення права інших держав у зв'язку з численними міжнародними зв'язками, юридичними угодами, а також уніфікацією права.
Порівняльно-правовий метод дозволяє, зокрема, зробити висновок про те, як вирішуються схожі питання в типологічне різних чи однакових правових системах. Адже до їх вирішення можуть застосовуватися різні чи однакові юридико-технічні способи. Результат їх вирішення може бути також різний чи однаковий. Це стосується, наприклад, укладення угод, способів виконання зобов'язань.
Практична корисність порівняльно-правового методу завжди пов'язувалася з виконанням завдань міжнародного
2
Г. Федчняк
33
приватного права. Останнє повинно було забезпечити у міжнародному обігу здійснення національних законів та встановити гармонію між ними й нормами міжнародного права. Таке завдання могло бути належним чином досягнуто, зокрема, через порівняння норм національного права й побудову з них "середньої" норми, яка гармонувала б з окремими його нормами. Правники по-різному ставилися до корисності вказаного методу, ігноруючи (Бартен) чи перебільшуючи його значення для міжнародного приватного права (Р. В. Тарановський, Ламбер та ін.). За останнього підходу вважалося навіть можливим встановити так званий міжнародний юридичний порядок, створити загальне право цивілізованого людства, норми якого використовувалися б для усунення конфліктів у праві. Безперечно, застосування порівняльно-правового методу сприяє зближенню окремих правових систем Проте повна, загальна уніфікація норм права неможлива.
Значення вказаного методу стосовно міжнародного приватного права взагалі та окремих його об'єктів дослідження можна розглядати з позицій, правотворчості (внутршацюнальної та актів міжнародного характеру), правозастосовної діяльності; доктрини права.
У правотворчгй та правозастосовній діяльності порівняльно-правовий метод використовується для вирішення правовід-ношення, яке постає перед судом. Тоді відбувається абстрагування від "власної" системи права, наприклад, за встановлення змісту іноземного закону; під час вирішення проблеми кваліфікації, яка виникає у процесі застосування колізійних норм;
у разі кваліфікації юридичних понять обсягу та прив'язки колізійної норми. Тому в цих сферах діяльності порівняльно-правовий метод служить для: 1) одноманітного тлумачення права; 2) уніфікації його норм; 3) встановлення загальновизнаних правових принципів; 4) вирішення питання прийняття чи неприйняття зворотного відсилання чи відсилання до законодавства третьої держави в разі застосування колізійної норми; 5) оцінки співвідносності правових норм та інститутів; 6) виявлення позитивного та негативного право-творчого та правозастосовного досвіду, зокрема неефективності норм права, 7) використання застереження про публічний порядок; 8) передбачення можливого рішення зі спірного питання й уникнення помилкового рішення; 9) перспективного планування законодавчої діяльності; 10) зміни національного законодавства. Вказаний метод сприяє вдосконаленню юридичної техніки, зокрема законодавчої, замінює
34
експериментування в законодавстві, що є важливим для кожної держави.
У доктрині права порівняльно-правовий метод дозволяє:
1) виявити протилежність, різницю, риси наступності правових систем різних історичних типів і правових "сімей";
2) формулювати загальнотеоретичні положення та конструкції; 3) виявити закономірності функціонування й розвитку правових систем.
Порівняльно-правовий метод є ефективним, якщо законодавство, судова практика, звичаї, норми моралі, які регулюють певні правовідносини, аналізуються комплексно. Вказане було б ідеальним, зокрема в разі застосування норм іноземного права. Загалом порівняльно-правовий метод сприяє глибокому пізнанню власного права завдяки формулюванню висновків, які базуються й на досвіді інших правових систем. Адже знання, отримані в процесі чи внаслідок порівняння, завжди можуть стати джерелом нових знань.