5. Правовий режим космічного простору та небесних тіл.

Правовий режим космічного простору та небесних тіл щільно пов’язаний з деякими загальними принципами космічної діяльності держав і повинний розглядатися у зв’язку з цими принципами.

Правовий статус космічного простору, включаючи небесні тіла, визначається, насамперед, тим, що на нього не поширюється суверенітет жодної держави; це – простір, відкритий або вільний для дослідження і використання усіма державами.

З появою першого штучного супутника Землі та початком космічної ери в практиці міжнародних відносин склався загальновизнаний принцип, відповідно до якого будь-який штучний об’єкт, виведений на орбіту навколо Землі, перебуває за межами простору, на який поширюється державний суверенітет.

Свобода космосу сьогодні та у майбутньому може бути реалізована лише при суворому дотриманні певних обмежень цієї свободи, що диктуються загальними інтересами усіх держав. Обмеження свободи космосу випливають з двох принципових положень загального характеру, що містяться у Договорі з космосу.

Так, у ст. І йдеться: “Дослідження та використання космічного простору, включаючи Місяць та інші небесні тіла, здійснюються на благо та в інтересах усіх країн... і є надбанням усього людства”. Ст. ІХ Договору передбачає, що держави повинні здійснювати зазначену діяльність з належним урахуванням відповідних інтересів усіх інших держав – учасниць Договору.

Ст. ІІ Договору з космосу забороняє будь-які форми та способи привласнення космічного простору та небесних тіл не тільки державами, а й приватними особами та організаціями. У зв’язку з цим в Угоді про діяльність держав на Місяці та інших небесних тілах 1979 р. спеціально зазначається, що “поверхня або надра Місяця, а також ділянки на його поверхні або надрах, або природні ресурси там, де вони знаходяться, не можуть бути власністю будь-якої держави, міжнародної міжурядової або неурядової організації або неурядової установи, або будь-якої фізичної особи. Розміщення на поверхні Місяця або в його надрах персоналу, космічних апаратів, устаткування, установок, станцій або споруджень, нерозривно пов’язаних з поверхнею або надрами, не створює права власності на поверхню або надра Місяця, або їхні ділянки” (п. 3 ст. 11).

Разом з тим, тимчасове використання окремих ділянок космічного простору та небесних тіл не заборонено міжнародним правом. Принцип непривласнення не виключає також здійснення суверенних прав держави у відношенні своїх громадян і космічних апаратів, що знаходяться у космічному просторі.

Спеціальні принципи і норми існують також в сфері обмеження та заборони військової діяльності у космосі.

Найбільше заборони поширюються на Місяць та інші небесні тіла, які повинні використовуватися “винятково у мирних цілях” і будь-яка діяльність військового характеру там є забороненою.

Ілюстративний перелік видів діяльності, заборонених на Місяці та інших небесних тілах, наведений у ст. VI Договору з космосу, включає установку ядерної зброї або будь-яких інших видів зброї масового знищення, створення військових баз та споруджень, випробовування будь-яких типів зброї і проведення військових маневрів.

Допускається використання військового персоналу для наукових досліджень або будь-яких інших мирних цілей, а також використання будь-якого устаткування або засобів, необхідних для мирного дослідження Місяця та інших небесних тіл.

Що стосується космічного простору уцілому, то тут поки що не існує повної заборони космічної діяльності. Серед часткових заходів, що обмежують військове використання космосу, найважливіше значення має зобов’язання учасників Договору з космосу не виводити на орбіту навколо Землі будь-які об’єкти з ядерною зброєю або іншими видами зброї масового знищення і не розміщувати таку зброю в космічному просторі будь-яким іншим способом (п. 1 ст. ІV).

Міжнародне космічне право, увівши до міжнародного права принцип свободи космосу, разом з тим регулює відносини між державами у зв’язку з їхньою космічною діяльністю на основі суворої поваги принципу державного суверенітету. Свобода космосу ніколи не розумілася як нічим не обмежена свобода будь-якої космічної діяльності у космосі. Ця свобода не може слугувати підставою для порушення суверенних прав держави ані на в космосі, ані на Землі.