§ 4. Договір дарування житла

Такий вид розпоряджання своєю власністю, як дарування, є виключним правом власника та здійснюється шляхом безоплатного відчуження майна іншим юридичним, фізичним особам, державі, як правило, з певних особистих мотивів.

Договором дарування відповідно до ст. 717 ЦК визнається такий договір, за яким одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати у майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Належність договору дарування до категорії реальних чи консенсуальних договорів залежить від предмета договору та його форми. Реальний договір передбачає, крім досягнення згоди сторін за всіма істотними умовами, необхідність передачі речі в натурі. Обіцянка подарувати житло не може породжувати в реальному договорі дарування яких-небудь юридичних наслідків. О. С. Йоффе визначає договір дарування житла як консенсуальний, оскільки в цьому разі обов'язковою є державна реєстрація, право власності набувається обдаровуваним в момент такої реєстрації. Відповідно до ч. 2 ст. 719 ЦК договір дарування нерухомої речі укладається письмово і посвідчується нотаріусом. У Тимчасовому положенні про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно прямо зазначено, що договір дарування нерухомої речі підлягає державній реєстрації. Звідси випливає, що договір дарування нерухомого майна є консенсуальним. Предметом договору дарування житла може бути окремий будинок, його частина, квартира або її частина.

На відміну від інших договорів про передачу майна у власність (наприклад, договору купівлі-продажу, міни, довічного утримання тощо), договір дарування завжди є безоплатним, оскільки дарувальник не має права вимагати від обдаровуваного зустрічних дій майнового або іншого характеру (виконання певної роботи, надання послуг тощо). У ч. 2 ст. 717 ЦК зазначено, що договір не є договором дарування, якщо обдаровуваний зобов'язується при цьому вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового чи немайнового характеру.

Договір дарування є одностороннім. Такого висновку можна дійти, проаналізувавши права та обов'язки сторін, що випливають з договору. Зокрема, до обов'язків дарувальника можна віднести, по-перше, обов'язок передати або передати у майбутньому іншій стороні предмет договору (наприклад, будинок, його частину або квартиру) у власність. По-друге, дарувальник зобов'язаний повідомити про недоліки речі або її особливі властивості, які можуть бути небезпечними для життя, здоров'я, майна як самого обдаровуваного, так і інших осіб (наприклад, коли квартира, яку дарувальник передає за договором обдаровуваному, знаходиться у такому стані, що проживання в ній без проведення поточного або навіть капітального ремонту може стати небезпечним як для обдаровуваного, так і для осіб, що проживатимуть з ним).

Щодо другої сторони — обдаровуваного, то у нього виникає право власності на дарунок. ЦК передбачає ряд спеціальних правил щодо обов'язкової державної реєстрації права, власності та інших речових прав на-нерухоме майно, а також виникнення, обмеження й перехід таких прав на загальних засадах.

Іншим правом - обдаровуваного є право на відмову від прийняття предмета договору дарування, зокрема у тих договорах, які потребують письмової форми, нотаріального посвідчення та державної реєстрації. При цьому ніхто не може примусити особу прийняти дарунок, якщо вона сама не дає на це згоди.

• > У ч. І ст. 725 ЦК передбачений такий вид договору дарування, коли на обдаровуваного може бути покладений обов'язок вчинити певну дію майнового характеру на користь третьої особи або утриматися від її вчинення (передати.грошову суму чи інше майно у власність, виплачувати грошову ренту, надати право довічного користування дарунком, наприклад-квартирою чи будинком або їх часткою), не пред'являти вимог до третьої особи про виселення тощо.

При невиконанні обдаровуваним зазначених у договорі обов'язків дарувальник має право вимагати від нього такого виконання у примусовому порядку» У разі смерті дарувальника, визнання - його безвісно відсутнім або недієздатним вимагати виконання обов'язку на користь третьої особи має право та особа, на користь якої встановлений цей обов'язок. Крім цього, у разі ухилення обдаровуваного від виконання обов'язку на користь третьої особи дарувальник має право вимагати розірвання договору і повернення дарунка, а якщо таке повернення неможливе (наприклад, у разі наступного продажу квартири обдаровуваним) — компенсації його вартості.

Ще одним видом договору дарування є пожертва нерухомого майна (ст. 729 ЦК) фізичним та юридичним особам, державі Україні, Автономній Республіці Крим, територіальним громадам. Особливістю договору про пожертву є те, що нерухоме майно передається обдаровуваному для досягнення певної завчасно обумовленої мети. Такий договір вважається укладеним з моменту прийняття пожертви, укладається він у письмовій формі з нотаріальним посвідченням та підлягає державній реєстрації. За договором про пожертву в обдаровуваного виникають не тільки права (зокрема, право власності на подароване майно), а й обов'язок — використовувати пожертву за призначенням, відповідно до цілей, обумовлених в договорі. Якщо використання пожертви за призначенням виявилося неможливим, використання її за іншим призначенням можливе лише за згодою пожертвувана, а в разі його смерті чи ліквідації юридичної особи — за рішенням суду. Пожертвувач за договором наділений такими правами: по-перше, контролювати використання пожертви відповідно до обумовленої мети; по-друге, вимагати скасування договору, якщо пожертва використовується не за призначенням. У разі коли пожертвувачем є фізична особа, вона або її спадкоємці мають право вимагати скасування договору про пожертву, якщо обдаровуваний засвідчив свою грубу невдячність, умисно вчинивши злочин проти життя, здоров'я, честі, гідності, власності дарувальника, його батьків, дружини (чоловіка) та дітей.

Дарувальником та обдаровуваним можуть бути як фізичні, так і юридичні особи, які відповідають вимогам цивільної право - та дієздатності, а також держава в особі уповноважених нею органів. Згідно з ч. 1 ст. 720 ЦК до цього переліку належать Автономна Республіка Крим, територіальні громади.

Дарувальником може бути лише та особа, яка має право власності на майно, що є предметом договору.

Не можуть бути дарувальниками батьки (усиновителі) та опікуни стосовно майна своїх дітей або підопічних. Неповнолітні, а також особи, визнані судом недієздатними, можуть приймати нерухоме майно в дар тільки за згодою батьків (опікунів), оскільки самостійно вони не завжди розуміють певні обмеження (зокрема, фінансові) щодо цього майна.

Щодо участі юридичних осіб у договорі дарування, то цивільне законодавство не містить будь-яких обмежень. Тому юридичні особи виступають сторонами у даруванні згідно зі своїми статутами та в межах своєї спеціальної правосуб'єктності. Так, відповідно до ст. 10 Закону України "Про підприємства в Україні" підприємству надається право, якщо інше не передбачено його статутом, вчиняти будь-які угоди щодо належного йому майна. При цьому безоплатна передача і надання підприємствами матеріальних цінностей громадянам здійснюється з дозволу власника або уповноваженого ним органу, крім випадків, передбачених законодавством України. Отже, юридичні особи також мають право дарувати житло іншим особам відповідно до установчих документів та закону¹.

Розірвання договору дарування наступає лише за певних обставин. Згідно зі ст. 727 ЦК. дарувальник має право вимагати розірвання договіру дарування у разі якщо:

• обдаровуваний умисно вчинив злочин проти життя, здоров'я, власності дарувальника, його батьків, дружини (чоловіка), дітей;

• обдаровуваний створює загрозу безповоротної втрати дарунка, що має для дарувальника велику немайнову цінність, і їй загрожує знищення або істотне пошкодження.

До вимог про розірвання договору дарування встановлено позовну давність в один рік (ст. 728 ЦК).