Невикористаний потенціал близькосхідного регіону

Останнім часом спостерігаються ознаки підвищеного інтересу до України з боку близькосхідних країн, зокрема країн Перської затоки. В цілому слід відзначити, що протягом останніх років Україна не використовувала потенціал співробітництва з ними. Цей регіон продовжує незаслужено перебувати на периферії зовнішньоекономічних інтересів України.

Інтерес до України з боку країн Перської затоки знаходиться в руслі загальної стратегії Ради співробітництва арабських держав Перської затоки (РСАДПЗ) по розширенню співпраці з державами Центральної та Східної Європи. РСАДПЗ об'єднує 6 країн регіону - Саудівську Аравію, Кувейт, ОАЕ, Катар, Бахрейн та Оман. Така еволюція зумовлена низкою чинників, найважливіші з яких:

- небажання головних економічних партнерів країн РСАДПЗ - США, ЄС та Японії - розвивати та диверсифікувати економіку регіону, намагання зберегти сировинний характер (нафто-, газовидобуток) господарського комплексу при його високій технологічній залежності від західних компаній;

- поступовий відхід країн РСАДПЗ від односторонньої орієнтації на Захід та наміри диверсифікувати і розширити зв'язки з метою пошуку нових ринків збуту енергоносіїв та джерел передових технологій, зокрема в Центральній та Східній Європі;

- низька привабливість регіонального ринку для західних країн з огляду на його незначні розміри (населення 6 країн РСАДПЗ налічує всього 25,52 млн чол.);

- прийняття планів індустріалізації та розвитку нових галузей промисловості, які не зв'язані з видобутком та переробкою нафти.

Таким чином, для України з'являється певна ніша, яку вона може заповнити з метою завоювання позицій на цьому перспективному для країн ЦСЄ ринку. Слід зазначити, що Російська Федерація теж активізує свої зусилля на цьому напрямку. Так, у травні 1996 р. мали місце консультації Генерального Секретаря РСАДПЗ Д. Худжейлана з російськими представниками щодо визначення шляхів співробітництва РФ з країнами регіону. Майже половина всіх візитів російських урядовців останніми роками до країн Близького Сходу припадає саме на країни Перської затоки.

Співробітництво з країнами РСАДПЗ є важливим для України і дає ряд істотних переваг:

- реальну можливість диверсифікувати джерела нафтопостачання, оскільки три країни регіону - Саудівська Аравія, Кувейт та ОАЕ - є найбільшими світовими нафтоекспортерами;

- перспективу надходження інвестицій, загальний обсяг яких оцінюється у 342 млрд дол.;

- відкриває ринок збуту окремих видів промислової (метал, цемент), сільськогосподарської (зерно, олія, цукор) та військової продукції;

- можливість реалізувати ряд спільних проектів у деяких галузях промисловості та надавати передові технології (трубопровідна мережа, металургія, меліорація, суднобудування).

Крім цього, розвиток співробітництва України з країнами РСАДПЗ не викличе протидії США, оскільки традиційно всі вони є американськими союзниками. До того ж Україна створила певні передумови для розвитку співробітництва в регіоні, відкривши посольство в таких впливових країнах РСАДПЗ, як ОАЕ та Саудівська Аравія. В Україні працює посольство Кувейту.

У той же час слід враховувати конкуренцію інтересів РФ і України у зазначеному регіоні. Росія як монопольний постачальник нафти та продуктів нафтопереробки в Україну болісно реагуватиме на будь-які спроби держави залучити альтернативні джерела нафтозабезпечення. Значна частина видів промислової продукції, з якою обидві країни можуть вийти на відповідні ринки збуту, є тотожною.

В Україні наявна ісламська меншина суннітського спрямування (кримські татари), що є вагомим чинником стимулювання інтересу до України. Арабський бізнес традиційно базується на постулатах Корану і надає перевагу у співробітництві з немусульманським світом тим країнам, де мешкають ісламські меншини, використовуючи їх як необхідну комунікаційну ланку.

Проте в деяких ісламських країнах збереглося уявлення про Україну як про країну-продовжувача політики царської Росії щодо мусульман. Та й сама вона за інерцією часто ідентифікується з РФ. Подолання подібних стереотипів є однією з важливих передумов налагодження ефективного співробітництва з країнами РСАДПЗ, де правлять найконсервативніші в ісламському світі режими.

Слід звернути увагу на можливість залучення Кувейту до участі в процесі приватизації нафтопереробки в Україні, оскільки він практикує придбання акцій нафтопереробних підприємств під виключне право власних нафтових поставок на ці підприємства (уповноважені компанії "Кувейт петролеум інвестмент Ко" та "Кувейт інвестмент оффіс"). Це певною мірою сприяло б вирішенню проблеми диверсифікації нафтових поставок. Кувейт виявляє зацікавленість на світових фондових ринках до цінних паперів металургійних та хімічних підприємств, що слід враховувати Україні як державі, яка має потужні металургійну та хімічну галузі. Важливо встановити контакти з "Інвестиційною корпорацією Затоки" (ІКЗ), керівником якої є міністр фінансів та промисловості ОАЕ, а штаб-квартира знаходиться в Кувейті. ІКЗ розробляє інвестиційну стратегію РСАДПЗ і здійснює пошук відповідних проектів в усіх галузях економіки в цілому світі. На сьогодні ІКЗ бере участь у фінансуванні 18 крупних промислових проектів.

Інтерес для України становлять також великі промислові проекти, що здійснюються Саудівською Аравією з метою створення диверсифікованої економіки, розрахованої на післянафтову еру. В містах Янбо та Джубайль будуються підприємства чорної та кольорової металургії, нафтохімії, мінеральних добрив тощо. Розширюється інфраструктура. Отже, Україна могла б запропонувати свої послуги в реконструкції існуючих та будівництві нових залізниць і нафто-, газопроводів. Попри всі відмінності, зумовлені різноцивілізаційною належністю України та країн Затоки, до цього регіону слід підходити більш уважно. 

http://old.niss.gov.ua/book/otch/roz12.htm