3. Функції ринку

В економічно розвинутих системах основними функціями ринку є:

• відтворення матеріальних передумов для дії об'єктивних економічних законів загального характеру;

• забезпечення еквівалентності економічних відносин, пріоритету економічних інтересів господарюючих суб'єктів;

• блокування господарської і регіональної автаркії, інтернаціоналізація суспільного виробництва, розвиток інтеграційних процесів у міждержавних відносинах;

• утворення економічних передумов для демократизації господарського життя;

• утвердження ефективного господарювання;

• вимір людської праці, визнання першочергового значення професійності та компетентності;

• стимулювання структурних змін в економіці, диверсифікація виробництва;

• встановлення об'єктивно необхідної рівноваги, пропорційності в економіці; розвиток конкурентних засад.

Якщо йдеться про роль ринку в загальному плані, то мається на увазі його функція забезпечення відповідності виробничих відносин характеру й рівню розвитку продуктивних сил.

Ринок генерує економічно рівноправні, відносини в усіх галузях виробництва, на всіх рівнях господарського життя, культивує знання, професійність, компетентність, творче ставлення до роботи. Принцип "від кожного - за здібностями, кожному - за працею" здійснюється лише в середовищі, де панують закони товарного виробництва. Ринкова економіка та закони її функціонування в кінцевому підсумку об'єднують території і народи, інтенсифікують суспільний і міжнародний поділ праці, вертикальні та горизонтальні зв'язки між рівноправними партнерами. Іншими словами, закони та принципи, за якими діє ринкова економіка, виконують інтеграційну роль, сприяють формуванню єдиного економічного простору.

Ринок є економічною складовою демократизації господарського життя. Ринок, який грунтується на правових засадах, є економічною "технологією", за допомогою якої створюються умови для ефективного господарювання, динамізму виробництва. Такі конкретні прояви ефективності, як продуктивність праці, якість роботи, економічність виробництва, науково-технічний прогрес, значною мірою зумовлюються ринково-конкурентним середовищем.

Ринок є "вимірювальним пристроєм" людської праці. Вся гама якостей, які несе в собі енергія людської праці, врешті-решт, знаходить своє вираження у формі числа (вартість товару, ціна товару) в ринковому середовищі. Елементами товарності є не лише матеріальні речі, предмети і послуги, а й результати інтелектуальної праці - ідеї, управлінські рішення, винаходи, результати мистецької діяльності тощо. Невідтворювана унікальність "подарунків природи" (землі, повітря, води.та ін.) також є констатуючим елементом товарності й тому також має свою цінову оцінку.

Крім того, ринок стабілізує грошовий обіг, підтримує авторитет національних грошових одиниць; створює дійовий механізм мотивації праці; підтримує "здоров'я" сфери споживання; стимулює різні форми бізнесу; стверджує повагу до писаних і неписаних правил людського співіснування.

Центральна фігура ринку - споживач - виступає і як індивідуум, і як член трудового колективу, і як член певної соціальної групи, і як член єдиного суспільства.

Водночас у сучасному ринковому середовищі існують і так звані тіньові відносини і зв'язки. Вони знаходять своє вираження у тих організаційних формах і структурах, які діють в обхід законодавства, що регулює ринкові відносини. Особливого розмаху тіньові відносини і зв'язки набувають в умовах і сферах екстремального стану (кризові ситуації в економіці, політиці й самій державності, кредитні та інші дефіцити, значна різниця в цінах, у тому числі на робочу силу, в різних частинах світового господарства). Все це дає змогу отримати величезні прибутки, а тіньовим структурам - сховати їх від оподаткування.

Тіньові відносини і зв'язки є немовби тінню офіційного ринку, ринкового законодавства, які, отримуючи певну самостійність руху, паразитують на суперечностях товарного виробництва і обігу. Проте самостійність існування тіньової економіки надто обмежена. Якщо підрив нею об'єктивних законів товарного виробництва і обігу сягає певної межі, то починає пробуксовувати ринкове господарство, тінню якого вона є, і це впливає на неї саму, різко скорочуючи її можливості. Звідси об'єктивною межею тіньової економіки є нормальне функціонування ринку.

Конкретні організації та прояви тіньової економіки не є стабільними і довговічними щодо певних її учасників. Розвиток соціальне орієнтованого ринкового господарства, в якому поєднуються ринкова система і державне регулювання при зростанні ролі колективів власників та їх організаційних структур, інфраструктури ринку, суспільних організацій, долає суперечності ринкової економіки, а разом з тим і саморух його тіні. Суперечність сучасного ринку розв'язується шляхом використання всебічного розвитку продуктивних сил і багатства суспільства.