- •3. Місце загальної теорії держави і права в системі юридичних та
- •4. Методологія дослідження теорії держави і права
- •1. Розмаїття концепцій (теорій) походження держави
- •2. Публічна (суспільна) влада при первіснообщинному ладі, її
- •3. Основні закономірності виникнення держави. Особливості
- •4. Ознаки держави, які відрізняють її від самоврядування
- •1. Ознаки та поняття держави
- •2. Держава як організація
- •3. Державний суверенітет
- •4. Типологія держави
- •1. Особливості становлення та формування концепції
- •2. Поняття та ознаки громадянського суспільства
- •3. Поняття та структура політичної системи суспільства
- •4. Партії в політичній системі суспільства: правове регулювання
- •5. Місце держави в політичній системі суспільства
- •2) Виступає як усередині країни, так і за її межами від імені і за
- •1. Поняття і структура форми держави
- •2. Форма правління держави
- •3. Форми державного устрою
- •4. Політичний режим
- •2. Поняття державного апарату і його ознаки. Державні органи і їх
- •3. Принципи організації і діяльності державного апарату. Поділ
- •4.Загальна характеристика, функції та принципи діяльності
- •5. Організація здійснення влади на місцях. Взаємодія місцевих
- •6. Державна служба і її види. Державний службовець, посадова
- •1. Поняття і соціальна цінність демократії
- •2. Форми демократії
- •3. Інститути і суб'єкти демократії
- •4. Принципи демократії
- •5. Функції демократії
- •6. Демократія і самоврядування
- •7. Демократія в умовах України
- •1. Концепція правової держави: історія виникнення та розвитку
- •XIX століття. Вперше його було вжито у працях к. Т. Велькера (1813 р.)
- •X. Вольф, була започаткована наприкінці XVII століття і об'єктивно
- •2. Поняття і ознаки правової держави
- •3. Поняття і ознаки соціальної держави
- •4. Шляхи формування соціальної, правової держави в Україні
- •2 Години
- •1. Поняття прав і свобод людини і громадянина, їх загальна
- •2. Права і свободи людини і громадянина в їх історичному
- •3. Види прав, свобод і обов'язків людини і громадянина, їх система
- •4. Гарантії прав і свобод людини і громадянина в демократичній
- •1.Теорії походження права
- •2. Соціальні норми первіснообщинного ладу, їх види і функції
- •3. Закономірності виникнення права
- •4. Відмінності права від соціальних норм первіснообщинного ладу
- •2. Поняття і різні прояви права
- •3. Ознаки права
- •2. Соціальні норми первіснообщинного ладу, їх види і функції
- •1. Поняття, риси і класифікація принципів, що діють у правовій
- •2. Загальнолюдські (цивілізаційні) принципи права
- •3. Загальноправові принципи
- •4. Міжгалузеві й галузеві принципи
- •5. Принципи правових інститутів
- •1. Поняття і загальні ознаки норм права
- •2. Структура норми права
- •3. Спеціалізовані норми права: природа, особливості і значення в
- •4. Інші види правових норм
- •5. Співвідношення норми права і статті нормативно-правового
- •1. Етапи процесу правоутворення
- •2 Функції, принципи й види правоутворення
- •3. Стадії створення нормативно-правових актів
- •4. Законодавча техніка: поняття і види
- •5. Систематизація нормативно-правового матеріалу
- •5. Підзаконні нормативні правові акти
- •1) Відділ юридичного забезпечення діяльності органів внутрішніх
- •2) Відділ підготовки проектів законодавчих актів;
- •3) Відділ підготовки проектів відомчих нормативних актів.
- •1. Поняття і види форм права
- •2. Ознаки нормативного правового акта і вимоги до нього
- •3. Поняття, ознаки, види законів
- •4. Порядок прийняття законів в Україні
- •5. Підзаконні нормативні правові акти
- •6. Дія нормативно-правових актів у часі
- •7. Дія нормативних правових актів в просторі і за колом осіб
- •8. Колізії в законодавстві.
- •4) Відділ юридичного забезпечення діяльності органів внутрішніх
- •5) Відділ підготовки проектів законодавчих актів;
- •6) Відділ підготовки проектів відомчих нормативних актів.
- •2 Години
- •2. Поняття системи права
- •3. Предмет і метод правового регулювання як вихідні критерії
- •4. Структура системи права
- •5. Публічне і приватне право
- •6. Галузі вітчизняного права
- •7. Система законодавства і її співвідношення з системою права
- •8. Структура вітчизняного законодавства
- •9. Фактори формування та розвитку системи законодавства
- •10. Співвідношення між нормами міжнародного і національного
- •11. Систематизація нормативно-правового матеріалу
- •2 Години
- •1. Поняття і риси правових відносин
- •2. Види правових відносин
- •3. Суб'єкти правових відносин, їх види. Поняття юридичної особи
- •4. Суб'єктивні права, правомочність і юридичні обов'язки
- •5. Поняття і види об'єктів правових відносин
- •6. Юридичні факти: поняття і класифікація. Фактичний склад
- •1. Поняття прав і свобод людини і громадянина, їх загальна
- •2. Права і свободи людини і громадянина в їх історичному
- •4. Гарантії прав і свобод людини і громадянина в демократичній
- •1. Поняття реалізації правових норм
- •2. Застосування норм права як специфічна форма його реалізації
- •3. Стадії застосування нормативних приписів
- •4. Основні вимоги правильного застосування нормативних
- •5. Акти правозастосування, їх види
- •6. Прогалини в праві і засоби їх подалання та усунення
- •2 Години
- •1. Поняття тлумачення норм права
- •2. Способи тлумачення норм прав
- •3. Офіційне і неофіційне тлумачення норм права
- •4. Правотлумачні (інтерпретаційні) акти, їх види
- •5. Тлумачення норм права за обсягом їх правового змісту
- •1. Поняття і види правової поведінки
- •2. Поняття, риси і види правомірної поведінки
- •3. Правопорушення: поняття і юридичні ознаки. Склад і види
- •4. Юридична відповідальність
- •1. Поняття законності як багатоаспектного суспільне-правового
- •2. Функції законності
- •§ 3. Поняття правопорядку
- •4. Співвідношення права, законності і правопорядку. Громадський
- •5. Право, законність, правопорядок являють собою різні рівні
- •5. Гарантії законності і правопорядку
- •1. Поняття, риси, структура та функції правосвідомості
- •2. Види правосвідомості
- •4. Правова культура: поняття та структура
- •5. Поняття та види деформації правосвідомості. Правовий нігілізм
- •1. Поняття правового регулювання
- •2. Способи, методи та типи правового регулювання. Правовий
- •3. Види правового регулювання
- •4. Механізм правового регулювання
- •6. Ефективність правового регулювання
1. Поняття реалізації правових норм
Право тільки тоді виконує своє соціальне призначення, коли його
норми знаходять практичне втілення в суспільних відносинах, поведінці
конкретних осіб, тобто тоді, коли вони реалізуються. Реалізація норм права
їхніми адресатами завершує процес правового регулювання, уособлюючи
тим самим певний результат даного різновиду організуючого впливу на
суспільне життя.
Реалізація правових норм здійснюється у формі правомірної
поведінки учасників суспільних відносин, які регулює право. Разом з тим
не кожна об'єктивно правомірна за її зовнішніми ознаками поведінка являє
собою підсумок саме правового регулювання, а отже, і правореалізації. Вона
може обумовлюватися впливом деяких неюридичних факторів, зокрема норм
моралі, звичаїв, що збігаються за своїм змістом з вимогами юридичних
приписів. Тому другою обов'язковою ознакою правореалізації є наявність
хоча б опосередкованого причинного зв'язку між дією правових норм, що
регламентують відповідні суспільні відносини, і станом упорядкованості цих
відносин.
Реалізація правових норм може полягати у здійсненні одного або
кількох конкретних вчинків, дій (наприклад, поверненні позичальником
боргу, додержанні адміністрацією підприємства встановленого порядку
звільнення працівника), досягненні певного результату (наприклад,
виконанні обумовленої цивільною угодою роботи), мати систематичний (як,
скажімо, періодична сплата підприємцем податків) або тривалий характер
(наприклад, додержання землекористувачем заборони не погіршувати якість
землі). Але в будь - якому разі цей процес вважатиметься таким, що відбувся,
тільки за умови повного узгодження фактичної поведінки суб'єктів
правореалізації з тими її програмами, які передбачені відповідними
юридичними приписами.
Змістом реалізації більшості правових норм є здійснення (виконання)
суб'єктами права суб'єктивних юридичних прав і обов'язків, що виникають на
підставі цих приписів. Слід зазначити, однак, що таким чином реалізуються
не всі, а лише так звані ―класичні норми права‖ — норми - масштаби
(уповноважуючі, зобов'язуючі, забороняючі), тобто такі, що містять вказівки
на певні варіанти поведінки. Щодо іншого різновиду правових норм —
спеціалізованих, або ж як їх ще термінологічне позначають — ―нетипових
правових приписів‖ (норм -принципів, норм -цілей, норм -дефініцій,
оперативних, колізійних норм і т. ін.), то їх реалізація полягає в забезпеченні
раціональної побудови, несуперечливого характеру правового регулювання,
виконанні ряду допоміжних функцій у системі права.
У цілому реалізація норм права може бути визначена як процес
їхнього фактичного втілення в суспільних відносинах через правомірну
поведінку соціальних суб'єктів, що здійснюють належні їм суб'єктивні
юридичні права і обов'язки.
Власне реалізацію правових норм, яку ще називають ―безпосередньою
правореалізацією‖, слід відрізняти від іншого явища — реалізації права як
такого. Реалізація права охоплює усі способи та форми зовнішньої
об'єктивації права, його переведення на рівень реальної дійсності,
становлення права як позитивного утворення. Зокрема, для країн з романо -
германською правовою системою, до яких належить і Україна, це пов'язано
передусім з прийняттям законів та підзаконних нормативних правових актів,
що розвивають їхні положення, а також укладенням нормативних правових
договорів, санкціонуванням звичаїв і т. ін.
Існуючі способи і форми реалізації правових норм можуть бути
класифіковані за певними підставами.
Залежно від юридичного механізму її забезпечення розрізняють
правореалізацію, що відбувається в межах правових відносин, і
правореалізацію, здійснювану поза ними. У першому випадку набуття
суб'єктами правореалізації юридичних прав і обов'язків (що являють собою
необхідну передумову даного процесу) обумовлюється фактом встановлення
між цими особами згаданих правових зв'язків. У другому ж — юридичні
права й обов'язки суб'єктів правореалізації витікають безпосередньо із
закону, а отже, і здійснення ними приписів правових норм не залежить від
будь-яких додаткових обставин.
За характером її суб'єктів реалізацію норм права поділяють на
індивідуальну і колективну. Індивідуальна правореалізація полягає в
можливості особи самостійно (в індивідуальному порядку) використовувати
свої юридичні права і виконувати покладені на неї юридичні обов'язки.
Колективна ж реалізація правових норм потребує для цього поєднання
зусиль кількох суб'єктів. Зокрема, конституційна норма (ст. 45 Конституції
України), якою закріплене право громадян на відпочинок, може бути
реалізована як у колективному, так і в індивідуальному порядку, тоді як інша
норма Конституції (ст. 36), що передбачає право громад ян України на
об'єднання в політичні партії та громадські організації, — тільки в
колективному.
Залежно від методів, якими забезпечується правореалізація, акти
реалізації правових норм поділяються на добровільні і примусові.
За характером поведінки суб'єктів реалізації правових норм
розмежовують активну (що обумовлює необхідність здійснення певних дій)
і пасивну (що полягає в утриманні від деяких варіантів поведінки)
правореалгзацію.
За способами здійснення правових приписів розрізняють такі форми їх
реалізації, як використання, виконання і дотримання.
Використання є формою реалізації уповноважуючих норм права і
характеризується використанням особою юридичне визнаних за нею
можливостей для задоволення її потреб та інтересів. Використання може
відбуватися як в активній, так і в пасивній поведінці правових суб'єктів.
Виконання являє собою форму реалізації зобов'язуючих правових
приписів, які покладають на особу юридичні обов'язки активного типу, і тому
завжди пов'язане з необхідністю здійснення певних дій, що становлять зміст
відповідного обов'язку.
Дотримання є формою реалізації забороняючих правових норм, якими
встановлюються юридичні обов'язки пасивного типу, і полягає у відмові
суб'єктів права від юридичне заборонених видів поведінки.
Використання, виконання і дотримання належать до безпосередніх
(звичайних, ординарних) форм правореалізації, тобто таких, які, по - перше,
проходять будь - який процес реалізації норм права, і, по - друге, що не
потребують сторонього втручання, здійснюються виключно через власну
поведінку осіб, яким адресовані відповідні правові приписи. Разом з тим
існує багато випадків, коли поряд із звичайними виникає потреба в особливій
(неординарній) формі реалізації правових норм, а саме у правозастосуванні.