4. Вимірники, які використовуються в управлінському обліку.

В бухгалтерському обліку використовуються наступні вимірники:

натуральні;

трудові;

грошові.

Натуральні - це вимірники, за допомогою яких обліковуєтьсякількість наявних на підприємстві матеріальних цінностей і виконаних робітв їх натуральному вираженні.

В обліку використовуються такі натуральні вимірники: ваги (грами,кілограми, центнери, тони), міри довжини (сантиметри, метри, кілометри),площі (м2, га), об'єму (л, м3), кількості (штуки).

Використання натуральних вимірників дає змогу відобразити не лишекількість облікованих об'єктів, але і їх якісних характеристик (марка, сорт іін.).

Трудові — використовуються для визначення кількості затратробочого часу на використання тих чи інших робіт або виробництвапродукції (хв., год., дні). Дані вимірники використовуються при нарахуванніоплати праці працівникам підприємства, для визначення продуктивностіпраці та трудомісткість продукції для розрахунку середньоявочної кількості працівників.

Грошовий вимірник є загальним вимірником, за допомогою якоговідображають наявність та рух господарських засобів і джерел їх утвореннята змін, які відбувають при здійснені господарських процесів. Данийвимірник є узагальнюючим по відношенню як до натурального вимірника,так і до трудового вимірника.

Грошовий вимірник використовується при визначенні собівартостіпродукції, продуктивності праці, фінансових результатів і рентабельностідіяльності підприємства. Даний вимірник поряд із обліком широковикористовується у плануванні і аналізі діяльності підприємства.

Приклад Підприємство має 1000 грн. Готівкою, 6 вантажнихавтомобілів, приміщення офісу. Чи можна визначити суму майнапідприємства, користуючись такою інформацією?

(Ні, тому що не можна підрахувати автомобілі разом з готівкою і офісом. На допомогу приходить грошовий вираз: 1000 грн. готівки плюс 170тис. грн.. - вартість автомобілів і плюс 80 тис. грн. - вартість приміщенняофісу; всього підприємство має засобів на суму 251 тис. грн.)

Таким чином, використання в обліку всіх трьох вимірниківзабезпечує повне і всебічне відображення предмету бухгалтерського обліку.

5.Класифікація методів управлінського обліку по повноті включення витрат в собівартість продукції.

Узагальнену класифікацію методів управлінського обліку наведемо на рис. 3.1. Стрілочки показують можливі поєднання ознак.

А. Облік за повноюсобівартістю

1. Облік за фактичною собівартістю

1.1. Базовийваріант. При цьому варіанті фактичні затрати відображаються без будь-яких коригувань.

Головноюперевагоюданого методу є його простота. Щодонедоліків, то ними є:

— відсутність нормативів для контролю кількості використаних ресурсів та цін на них;

— відсутність можливості аналізу причин відхилень;

— складність процедури розрахунку фактичних цін в умовах надання взаємних послуг між підрозділами підприємства;

— "стрибки" собівартості внаслідок неможливості створення резервів (наприклад, для виплати відпускних робітникам);

—трудомісткість перерахунку цін на кожну одиницю використаних ресурсів;

— необхідність розрахунку собівартості кожної партії виробів, що в умовах массового виробництва є трудомістким.

1.2. За цінамиминулого періоду. При данному варіанті затрати визначаються як алгебраїчна сума добутку середньої ціни минулого періоду на фактичну кількість та відхилень затрат за рахунок цін.

Перевагами данного варіанта порівняно з попереднім, є те, що спрощується порівняння затрат за різні періоди, з'являється можливість контролю та спрощується ведення самого обліку (немає необхідності щоразу перераховувати фактичну ціну).

До загальних недоліків данного варіанта необхідно віднести такі:

— використання в якості нормативу середньої ціни за минулийперіод, що не відповідає цілям підприємства і викликає труднощі у здійсненні контролю;

— відсутність нормативів за кількістю використання ресурсів;

— "стрибки" собівартості внаслідок неможливості створеннярезервів.

1.3. За плановими цінами. Основними характерними ознаками данного варіанта обліку є те, що прямі затрати відображаються за плановими цінами, відхилення прямих затрат від запланованого рівня списуються в кінці періоду, а планування постійних витрат відсутнє. Підрахунок затрат здійснюється за такими формулами:

Перевагами данного варіанта, порівняно з базовим, є те, що при цьому варіанті можлива ліквідація коливань цін (у випадкупрямих затрат); є змога порівняння затрат різних періодів, планування прямих затрат, а також порівняння фактичних і планових значень (але тільки для прямих затрат).

До недоліків данного варіанта, як і попереднього, слід віднести відсутність можливості контролю й аналізу відхилень непрямих затрат, а також "стрибки" собівартості внаслідок відсутності резервування.

2. Облік за нормативною собівартістю.

Піднормативними затратами розуміють: середнєзначення за минулі періоди; скориговане середнєзначення (по екстраполяції, з поправками на зміну технологи тощо).

При данному методі використовують різні нормативи, зокрема: лише за кількістю, лише за цінами, за кількістю і цінами одночасно.

Перевагами обліку за нормативною собівартістю слід вважати:

• можливість контролю (зіставлення фактичних значень з нормативними);

• можливість аналізу причин відхилень;

• прискорення підрахунку затрат (затрати за кожним центром і за кожним носієм розраховуються незалежно один від одного, а значить, можливе одночасне проведення підрахунків);

• відсутність необхідності калькулювання собівартості за кожною партією зокрема;

• згладжування коливань собівартості за рахунок можливостей резервування.

Недоліками вказаного методу обліку є невідповідність нормування "віддосягнутого" або за екстраполяцією вимогам нинішнього дня, а також відсутність обгрунтування коригувань середніх значень, що знижує точність планування та перешкоджає ефективному контролю.