17. Внутрішня та зовнішня побудова парламентів

зовнішня

США – двопалатний Конгрес: нижня палата — Палата представників (обирається населенням), верхня палата — Сенат (формується шляхом прямих виборів).

Велика Британія - двопалатний парламент: нижня палата — палата громад (обирається населенням), верхня палата — палата лордiв (формується за спадковою ознакою).

Японія - двопалатний парламент: нижня палата — палата представників (обирається населенням), верхня палата — палата радникiв (формується шляхом прямих виборів).

Італія - двопалатний парламент: нижня палата — палата (асамблея, конгрес) депутатів (обирається населенням), верхня палата — сенат (формується шляхом прямих виборів).

Канада - палата громад сенат за призначенням глави держави (Канада);

Федеральний парламент складається з Королеви та двох палат парламенту: виборної Палати Громад і призначеного Сенату. Кожен депутат Палати Громад обирається більшістю у своїй виборчій дільниці.

ленів Сенату, чиї місця розподіляються на регіональній основі, вибирає прем'єр-міністр та формально призначає генерал-губернатор;

Норвегія – однопалатний парламент - Стортинг, який складається з 169 депутатів, обирається раз на чотири роки шляхом загального демократичного таємного голосування за пропорційної виборчою системою. 

Австрія – двопалатний парламент - Федеральні збори: Федеральна рада Бундесрат (62 члени обираються ландтагами земель) та Національні збори (Національрат, 183 депутати обираються прямими виборами). Закони приймаються Національратом, після чого затверджуються Бундесратом, проте цього не потребують закони з цілого ряду питань. Кожна з земель має свою власну конституцію та ландтаг (парламент).

ФРН - двопалатний парламент – нижня палата (Бундестаг, який обирається на 4-річний термін і складається з 622 депутатів, на загальних виборах) i Федеральна рада (Бундесрат, який складається з 69 представників земель).

Франція - двопалатний парламент – складається з двох палат: Національної асамблеї (нижня палата) і Сенату (верхня палата). Депутати Національної Асамблеї обираються за мажоритарною системою у 2 тури строком на 5 років. Сенат обирається колегією виборщиків, яка складається з депутатів обласних, генеральних, муніципальних рад, строком на 6 років з поновленням кожні 3 роки наполовину.

Скандинавські країни - У Швейцарiї – двопалатний парламент – Федеральні збори: нижньої палати — Національної ради (складається з 200 депутатів, обирається населенням шляхом прямих і рівних виборів при таємному голосуванні за системою пропорційного представництва терміном на 4 роки) і верхньої — Ради кантонів (складається з 46 депутатів, кожен кантон обирає по 2 депутати, а напівкантон — одного).

Фінляндія Законодавча влада здійснюється однопалатним парламентом, що складається з 200 депутатів, які обираються прямим і таємним голосуванням за системою пропорційного представництва строком на 4 роки. 

Данія - однопалатний; депутати обираються шляхом пропорційного представництва, хоча кожен член парламенту також представляє виборчий округ.

Внутрішня

Характеристика парламентiв передбачає детальний розгляд структури їхнiх палат. Найважливiшими елементами цiєї структури є парламентськi фракцiї, керiвнi органи i комiсiї (комiтети). Усi вони своєю дiяльнiстю забезпечують функцiонування представницького органу та реалiзацiю його завдань.

Парламентськi фракцiї (групи) утворюються за принципом належностi депутатiв до тiєї чи iншої полiтичної партiї, репрезентованої у представницькому органi. Парламентськi фракцiї звичайно формуються з членiв однiєї полiтичної партiї, хоч у деяких країнах (Австрiя, iталiя) створюють так званi змiшанi фракцiї, до складу яких входять депутати, якi не є членами будь-якої партiї або якi не побажали стати членами фракцiй, що утворилися на партiйнiй основi.

Для розв'язання питань поточної парламентської роботи фракцiї у своєму складi формують так званi робочi групи, якi, зокрема, вивчають тi питання, що є предметом окремих законопроектiв з порядку денного. Робочi групи мають тимчасовий характер i дiють до розв'язання вiдповiдних питань.

Вiд них залежать змiст порядку денного роботи палати, хiд законодавчого процесу, iнiцiативи щодо контролю за урядом тощо. Фракцiї беруть активну участь у формуваннi iнших парламентських структур - постiйних i спецiальних комiсiй (комiтетiв), а також керiвних органiв палат. Існування фракцiй визнається конституцiями Болгарiї, Грецiї, Данiї, Естонiї, iспанiї, iталiї, Румунiї, Словенiї, Швецiї та Югославiї. При цьому звичайно йдеться про пропорцiйне пред-ставництво фракцiй у парламентських структурах. У Конституцiї Порту-галiї це «пар-ламентськi групи. У Швейцарiї питання органiзацiї i дiяльностi парламентських фракцiй врегульовано у спецiальному законi. У бiльшостi країн вiдповiдне регулю-вання здiйснюється на основi парламентських регламентів

Щодо США, то закритi збори членiв партiї в кожнiй з палат називаються кокусом (у демократiв) або конференцiєю (у республiканцiв). Цi збори проводяться на початку кожної сесiї для обговорення полiтичних та органiзацiйних питань.

Слiд також вказати на iснування так званих рульових комiтетiв. Фактично вони виконують роль колегiальних керiвних органiв фракцiй. До кожного з рульових комiтетiв входять лiдер партiї в палатi, голова кокусу (конференцiї), а також органiзатори, що займаються питаннями партiйної дисциплiни в палатi.

Свої особливостi має партiйна органiзацiя парламенту Великобританiї, де немає термiна <парламентська фракцiя>. Тут офiцiйно визнаний подiл складу нижньої палати на <уряд її величностi королеви (короля)> та <опозицiю її величностi>. Такий статус опозицiї визнається в законодавчому порядку: офiцiйною опозицiєю є друга за кiлькiстю мiсць у палатi громад партiя, тобто партнер правлячої партiї по двопартiйнiй комбiнацiї.

Важливим елементом внутрiшньої структури палат парламентiв є їхнi керiвнi органи - одноосiбнi або колегiальнi. В Японiї, в англомовних i деяких iнших країнах керiвництво палатами здiйснюється одноосiбне їхнiми головами. В однопалатних парламентах i в нижнiх палатах голiв обирають самi палати, iнодi лише на час сесiї.

В усiх англомовних країнах одноосiбний голова парламенту або нижньої палати зветься спiкером. Його повноваження i фактичне становище в палатi в рiзних країнах помiтно рiзняться. Так, спiкер палати громад пар-ламенту Великобританiї стежить за дотриманням регламенту, керує парламентськими дебатами, органiзовує виконання внутрiшньопарламентських рiшень тощо. Особа спiкера вважається полiтичне нейтральною. Крiм спiкера, в палатi громад парламенту Великобританiї працює ще одна важлива особа - лiдер палати. Його призначає прем'єр-мiнiстр з числа полiтичних дiячiв - членiв кабiнету (уряду). Лiдер палати завжди виступає вiд iменi уряду i несе вiдповiдальнiсть тiльки перед його главою. Лiдер надiлений рiзноманiтними повноваженнями, серед яких слiд видiлити право брати участь у визначеннi порядку денного роботи палати. Вiн також iнформує палату про всi урядовi справи, що мають за-гальнодержавне значення.

У Канаді спікера за традицiєю обирають з лав правлячої партії. Спiкер палати представникiв конгресу США реально є представником своєї партiї i дiє вiдповiдно. Тому на цю посаду завжди обирається конгремен вiд тiєї полiтичної партiї, яка має бiльшiсть у палатi, йому належить право призначати членiв узгоджувальних та iнших об'єднаних комiтетiв, а також комiтетiв з розслiдування. Саме спiкер вирiшує, який постiйний комiтет бу-де розглядати законопроект, а вiд цього нерiдко залежить доля останнього.

У Канадi вiдповiдна посада замiщується за рiшенням генерал-губернатора з рекомендацiї прем'єр-мiнiстра. У СiЛА офiцiйним головою верхньої палати є вiце-президент.

Повноваження голiв верхнiх палат нерiдко бiльш обмеженi у порiвняннi з одноосiбними керiвниками нижнiх палат.

У бiльшостi країн керiвну роботу в палатах парламентiв здiйснюють виборнi колегiальнi органи (бюро, президiя, правлiння тощо). Голову цього органу, як правило, обирає палата i вiн є водночас її головою. Значну частину функцiй керiвництва палатою голова здiйснює самостiйно. Титули вiн має рiзнi: власне голова (у бiльшостi країн), маршалок (у Польщi), президент (в Австрiї, Норвегiї, ФРН), тальман (у Швецiї) тощо.

Секретарi виконують в основному органiзацiйно-технiчну роботу в ходi парламентських засiдань. Квестори займаються питаннями парламентського персоналу та органiзацiї офiцiйних церемонiй. Усi цi посадовi особи обираються iз складу представницького органу звичайно з урахуванням пропорцiй партiйного представництва в ньому.

Крiм керiвних органiв палат, у парламентах нерiдко утворюються й iншi колегiальнi структури, що також вирiшують суто органiзацiйнi питання i, зокрема, займаються парламентською процедурою. Це конференцiї голiв, ради голiв тощо. До їхнього складу, крiм керiвникiв палати (парламенту), входять голови постiйних парламентських комiсiй (Фiнляндiя) або керiвники фракцiй (Австрiя, Бельгiя, Португалiя) або тi й iншi (Швецiя). Прикладом подiбних парламентських структур може бути i рада старiйшин, що утворюється в бундестазi ФРН.

Адмiнiстративно-допомiжні служби дiють в усiх парламентах, (зокрема Великобританiї, iталiї, Нiдерландах, США, Японiї. Як правило, в рамках допомiжних служб готуються офiцiйнi публiкацiї, в тому числi бюлетенi iз законодавчими текстами i стеногра-ми парламентських дебатiв. При кожному парламентi працює спецiальна служба зв'язку iз засобами масової iнформацiї та деякi iншi. Все це сприяє забезпеченню гласностi в дiяльностi представницьких органiв.