1.1.Ознайомлення першокласників з природою

Знань про природу першокласники набувають при вивченні ряду предметів. У курсі «Ознайомлення з навколишнім світом» вони дізнаються про природу найближчого оточення. Тема «Природа навколо нас» включає такі підтеми: «Пори року», «Рослини», «Тварини», «Охорона природи», «Правила поведінки дітей у природі». У процесі сільськогосподарської праці у дітей виробляються практичні уміння і навички по вирощуванню рослин і догляду за ними, підгодівлі зимуючих птахів. На уроках образотворчого мистецтва і музики першокласники вчаться розуміти естетичну цінність природи. Отже, лише на між-предметній основі вчитель зможе забезпечити виконання накреслених програмою завдань по ознайомленню дітей з природою.

У процесі дослідницького навчання дітей встановлено, що у них найвища пізнавальна активність проявляється під час спостереження об'єктів навколишньої дійсності, дій із конкретними предметами, розв'язання навчальних завдань в ігровій формі та в навчальних ситуаціях, коли життєвий досвід застосовується у процесі продуктивної діяльності.

Джерелом знань про зміни в природі по сезонах є спостереження, що їх проводять шестилітні діти на екскурсіях, цільових прогулянках, а пізніше — і самостійно.

У процесі безпосереднього спілкування з природою розв'язуються освітні, розвивальні та виховні завдання: формуються уявлення про навколишню природу; діти оволодівають загальнопізнавальними уміннями і навичками (виділяти в предметах їхні ознаки, порівнювати групи предметів за однією ознакою, помічати зміни у спостережуваних об'єктах, робити висновки за допомогою учителя); здійснюється екологічне виховання учнів. Відповідно до програми першокласники щоденно повинні спостерігати за станом неба, опадами, вітром; епізодично — за рослинами, тваринами, працею людей. Як засвідчує практика, часто учні одержують завдання для самостійних спостережень, ще не володіючи відповідними навичками цієї діяльності. Тому спочатку слід організувати спостереження під безпосереднім керівництвом учителя на уроках-екскурсіях, цільових прогулянках, які проводяться під час динамічної паузи між уроками та у другу половину дня. Цільові прогулянки можна віднести до фрагментарних навчальних занять, під час яких організовуються короткочасні спостереження, що поєднуються з відпочинком дітей на свіжому повітрі. Продумуючи цільові прогулянки, перші екскурсії, учитель повинен пам'ятати, що діти шестилітнього віку швидко стомлюються від одноманітних спостережень, тривалих бесід і розповідей. Тому в спостереження слід включати пізнавальні завдання, супроводжувати їх іграми, виконанням практичних завдань.

Цільову прогулянку для ознайомлення з ознаками ранньої осені слід провести теплого осіннього дня. Учитель звертає увагу дітей на Сонце: яке воно за формою? за кольором? чи так само гріє, як влітку? тепліше чи холодніше стало надворі порівняно з літом? Діти одержують завдання визначити, якого кольору небо. Щоб допомогти їм, учитель послідовно показує один за одним квадрати з кольорового паперу. Діти порівнюють їх із кольором неба і вибирають відповідний квадрат. «Чи є на небі хмари?» — наступне запитання учителя. Діти також спостерігають, чи є вітер, дають його словесний опис (теплий, лагідний). Для узагальнення спостережуваних явищ дітям пропонується завдання на логічне мислення: «Коли це буває?». Учитель говорить: «Ще яскраво світить Сонце. Надворі тепло, але не жарко. Дме легенький вітерець. Небо голубе, безхмарне. Коли це буває?»

Наступне завдання учителя: намалювати Сонце за допомогою палички на землі (чи крейдою на асфальті — залежно від умов). Діти малюють коло з променями. «Ось так ми будемо відтепер позначати сонячні дні у нашому «Календарику»,— говорить учитель.

Для створення уявлення про хмарний день слід дочекатися відповідної погоди. Під час прогулянки вчитель дає завдання провести спостереження: куди дівається Сонце у хмарний день? чи часто воно виглядає з-за хмар? якого вони кольору? що нагадують за своїми обрисами? рухаються, чи стоять на місці? чи є вітер? який він? яке за кольором небо? тепло чи холодно надворі? Учням пропонується уявити, як би вони намалювали сьогоднішній день, і передати це словами. Учитель підкреслює, що у хмарні дні часто йде дощ. Діти одержують завдання систематично спостерігати за станом неба, опадами, вітром.

Набуті знання закріплюються у процесі виконання завдань програми з образотворчого мистецтва: діти придумують казку «На що схожі хмари», малюють композиції «Світить сонечко на небі», «Сонечко виглянуло Із-за хмар», «Хмари і дощик» та ін.

Висновок

Сприймання і спостереження предмета учнями може бути по-різному активним. Якщо вчитель намагається якомога більше розповісти про предмет сам, не залучаючи до активної роботи учнів, то учні швидко стомлюються, матеріал засвоюється пасивно. Коли вчитель ставить запитання, збуджує мислення, вчить робити узагальнення і висновки, тоді активізується робота учнів, напружується їхня увага, полегшуються сприйняття і запам'ятовування.

Наприклад, при вивченні кам'яного вугілля вчитель зазначає, що це — одна з найважливіших корисних копалин, має більше практичне значення, ніж торф, це «хліб» промисловості, основні властивості, застосування і способи видобування якого учні повинні знати. Після цього вчитель пропонує учням розглянути кам'яне вугілля, звернути увагу на його найістотніші ознаки та властивості. Учитель ставить ряд запитань, на які учні повинні самостійно відповісти. (Зверніть увагу на колір, блиск, запах вугілля. Що ви можете сказати про ці ознаки? Спробуйте розламати, розбити. Що ви помітили? яка маса вугілля? чому його називають кам'яним?)

Про ознаки і властивості об'єкта, що вивчається, учні розповідають самі, виходячи з своїх спостережень, учитель тільки уточнює й доповнює відповіді, пояснює нові слова, записує їх на дошці.

Велике пізнавальне значення має порівняння предметів. У дидактиці порівняння є одним з основних прийомів навчання. Воно сприяє кращому розумінню й засвоєнню особливостей предмета і дає поштовх мисленню. (Порівняйте торф і кам'яне вугілля. Чим вугілля відрізняється від торфу? Які подібні властивості вони мають?) Отже, при порівнянні виявляються елементи схожості і відмінності, причинно-наслідкові зв'язки, робляться відповідні висновки.

Список літератури

1. Левитес Д. Г. Практика обучения: современные образовательные технологии. Воронеж: НПО «Модэк», 1998.

2. Методика обучения географии в средней школе. /Под ред. Л.М. Панчешниковой. М.: Просвещение 1983.

3. Аквилева Г.Н., Клепинина З.А. Методика преподавания естествознания в начальных классах. - М., 2001

4. Балбышев И.Н. Лесные встречи. - Л., 1981; Родная природа. - Л., 1975; Из жизни леса. - Л., 1987

5. Башаева Т.В. Развитие восприятия у детей (форма, цвет, звук): Попул. пособие для родит. и педагогов. - Ярославль «Академия развития», 1998

6. Виноградова Н.Ф. Окружающий мир. Методич. рекомендации.

фії‎ > ‎Методичні рекомендації‎ > ‎

Щодо проведення практичних робіт з природознавства в 5-х класах

опубліковано 31 трав. 2010 02:28 Вадим Гавронський [ оновлено 31 трав. 2010 05:21 ]

Шановні колеги !

Через те, що курс природознавства викладається не тільки географами, я пропоную методичні рекомендації щодо проведення практичних робіт з природознавства для 5 класів блоку географії. Розписані етапи проведення, можливі труднощі як для дитини так і для вчителя, їх вирішення. Враховуючи вікові особливості учнів це дозволить цікаво і доступно викласти матеріал, максимально оптимізувати час, поєднуючи різні форми і види діяльності. Мають практичне спрямування.

Методичні рекомендації щодо проведення практичних робіт з природознавства для п’ятих класів.

Уроки застосовування набутих знань на практиці ще називають уроками закріплення та формування знань та навичок. Деякі практичні роботи виконуються на комбінованих уроках протягом 15 – 20 хвилин . а деякі є узагальненням одержаних знань, використанням цих знань у практичній діяльності.

Скажімо, «Визначення сторін горизонту за сонцем»,тощо такі роботи виконуються на окремих уроках протягом 45 хвилин.

Практичні роботи включають такі структурні елементи, як повторення теоретичних знань, на яких ґрунтується завдання, пояснення алгоритму виконання і безпосереднє виконання роботи. Одним з важливих недоліків такої схеми виконання є неможливість повного засвоєння всіма учнями. Для повного засвоєння алгоритмів практичної роботи учням потрібно, як і при вивченні нового матеріалу семи – восьмикратне їх повторення на різних рівнях. Хід виконання можна поділити на 4 етапи.

1 етап.

Уся практична робота за попередніми алгоритмами виконується вчителем на дошці. За умови наявності робочих зошитів діти прослідковують хід виконання по них. Вчитель роз’яснює порядок виконання завдань, учні занотовують при необхідності і задають питання для повторення незрозумілих чи важких дій. Завдання вибирається аналогічне тому, що буде на інших етапах.

2 етап.

Після першого пояснення засвоїти технологію практичної роботи весь клас не зможе, якщо це складна робота. Але в колективі завжди є група учнів, які швидко розуміють суть. Вчитель пропонує їм ще раз пояснити хід виконання. Це додаткове повторення. Ті, хто правильно виконав і пояснив порядок виконання, отримують оцінку.

3 етап.

На перших 2 етапах вчитель домагається, аби якомога більша кількість учнів зрозуміла технологію виконання роботи, а потім переходить до групових завдань. Бажано, щоб кожне завдання було диференційоване відповідно до складу групи, Виконуючи завдання, учні допомагають один одному повністю зрозуміти та засвоїти необхідні уміння та навички . Відбувається багаторазове повторення алгоритму виконання практичної роботи.

4 етап.

У кінці уроку або на наступному (в залежності від складності практичної роботи) група або окремі діти захищають свою роботу біля дошки перед усім класом. Всі діти записують виконання роботи у свої зошити. Під час захисту кожен учень кілька разів повторить всю технологію виконання практичної роботи. Нема потреби перевіряти всі роботи учнів, аналізуючи їх. Все це роблять учні самі. Вчитель виконує роль консультанта і арбітра. Оцінюються всі роботи або деякі, за вибором вчителя.

Такий хід виконання стосується певних робіт, як: ”Вивчення розчинності”, „Визначення сторін горизонту за сонцем” і т.д. Роботи на контурних картах виконуються індивідуально.

Рекомендації вчителю.

Практична робота № 5

Тема: визначення сторін горизонту за допомогою Сонця (робота на місцевості).

Мета: закріпити знання про сторони горизонту та навчитися їх визначати за допомогою Сонця, годинника, застосовувати на практиці різні способи орієнтування.

Обладнання: гномон, годинник (настінний для точності),глобус, ліхтар або свічка, компас, бажано сонячний годинник, зроблений попередньо дітьми на уроці праці.

Хід уроку і методичні рекомендації

1. Актуалізація знань:

Що значить зорієнтуватись?

Намалюйте на дошці і в зошиті основні і проміжні сторони горизонту, підпишіть їх.

Перед проведенням практичної роботи діти чітко повинні знати основні і проміжні сторони горизонту.

Які способи орієнтування ви знаєте? Хто, де і як їх використовував?

2. Вчителю доцільно згадати інші способи орієнтування і типові помилки, що виникають при цьому. Наприклад :

Що крони у дерев з південного боку більш пухнасті, ніж з північного. Насправді, основною причиною є пануючі вітри, наявність вільного місця.

Орієнтування за річними кільцями дерев . Їх утворення цілком залежить від фізіологічних особливостей росту рослин.

Пропоную більш надійні способи.

Мохи і лишайники на деревах і старих будівлях зосереджені переважно на північному боці, бо намагаються розвиватися в тіні.

Ліс поділяється просіками на квартали, які у нас нумеруються, звичайно, з заходу на схід і з півночі на південь, так що перший номер опиняється в північно-західному кутку господарства, а самий останній - в південно-східному. Легко зрозуміти, що ребро між двома сусідніми гранями з найменшими цифрами вказує напрямок на північ.(мал.)

Орієнтування за місяцем доцільно провести під час вивчення теми Місяць, фази Місяця.

Фази Схід Південний схід Південь Південний захід Захід

Новий місяць 10 год 13 год 16 год 19 год 22 год

Перша чверть 13 год

16 год 16 год

19 год 19 год

22 год 22 год

1 год 1 год

4 год

Повний місяць 19 год

22 год 22 год

1 год 1 год

4 год 4 год

7 год 7 год

10 год

Остання чверть 1 год

4 год 4 год

7 год 7 год

10 год 10 год

13 год 13 год

16 год

3. Перед тим, як використовувати орієнтування ( дитина заблудилася в лісі, степу), потрібно знати, в якому напрямі вона пішла. Якщо на захід, то потрібно повертати на схід. Обов’язково дітям акцентувати увагу на практичному застосуванні знань.

4. До практичної роботи підготуватися заздалегідь. Попередньо за дві години до полудня і за дві години потому учень, корегований вчителем, малює ( викладає камінцями, тощо...) напрями 2-3 точок, які відповідають тіні гномона. З‘єднавши точки дугою і поділивши навпіл сполучаємо точки поділу з точкою, в якій розміщений кілок гномона. Позначаємо крейдою або камінцями.

5. Відомий спосіб орієнтування за сонцем і годинником. Для цього годинник повертають в горизонтальній площині, направляють годинникову стрілку на Сонце (хвилинна і секундна до уваги не беруться). Кут між стрілкою годинника і цифрою 12 в зимовий час, або цифрою 1 в літній час поділіть лінією пополам. Ця лінія і відповідатиме полуденній лінії. Її кінець, направлений від вас, вказуватиме на південь. При цьому південь до 12 години буде вправо від Сонця, а після 12 години вліво. Даний спосіб дає порівняно правильні результати в північних і частково помірних широтах, особливо взимку, менш точні - весною і восени; влітку помилка складає до 25 градусів. Увага! Це потрібно робити заздалегідь в сонячний день.

6. Якщо дні похмурі і роботу виконати неможливо, то використовуємо інший варіант. Вчитель пропонує намалювати схему розташування дитячої кімнати (вікон) відносно сторін горизонту. Враховуючи приблизні дані :

о 7 –й годині Сонце на сході;

о 13 –й Сонце на півдні;

о 19 –й Сонце на заході;

о 1-й Сонце на півночі.

Діти орієнтовно знають, коли в їх вікна попадає сонячне світло.

Увага! Перед тим, як малювати схему, потрібно зорієнтувати листок, тобто означити напрями .

Практична робота № 7

Тема :Позначити на контурній карті водні об’єкти України.

Мета: Навчитись правильно оформляти карту, позначати водні об’єкти України, ознайомити з головними водними об’єктами, орієнтуватись по контурній карті. Закріпити знання номенклатури.

Обладнання: Фізична карта України, контурна карта України, олівець, підручник.

Хід роботи.

Вчитель детально розказує п‘ятикласникам про вимоги до оформлення контурної карти.

1. Кожну контурну карту підписують. У правому верхньому кутку учень ставить прізвище і клас. У лівому - назву майбутньої карти: „Водні об’єкти України”.

2. Всі написи робити дрібно, чітко, красиво простим олівцем (ручку важко виправити, а діти ще не мають навиків заповнення контурної карти).

Застереження: не можна користуватись гелевими ручками, фломастерами, бо вони перебиваються на зворотну сторінку !

3. Якщо назва географічного об’єкту не вміщується на карті,то біля нього ставлять цифру,а внизу карти пишуть, що значить ця цифра.

4. Якщо того вимагає завдання (наприклад, основні форми рельєфу ), карту розфарбовують кольоровими олівцями, а вже потім підписують географічні назви.

Пам’ятайте, що п‘ятикласники дуже нетерплячі : все хочуть робити швидко, не думаючи про якість, тому вчитель повинен їх стримувати.

Бажано, щоб робота з картою тривала не більше 15-20 хв., бо діти втомляться і заповнять неохайно.

5. Навести кордон держави червоним олівцем.. Підписати назви морів Чорного та Азовського. Назви морів, рівнин підписують вздовж найбільшої довжини. Назви міст, гірських вершин,тощо - вздовж паралелі, назви гір - вздовж хребтів. Назви рік - по напрямку течії, озер,якщо достатньо величини - вздовж, якщо мала - вздовж паралелі.

Рекомендовані водні об’єкти : Чорне і Азовське моря, ріки: Дніпро, Дністер, Дунай, Сіверський Донець, Південний Буг;

Озера: Світязь, Ялпуг.

Додатково діти наносять водні об’єкти своєї області: наприклад, для Київщини: Десна, Прип’ять, Ірпінь, Рось, Тетерів, Київське і Канівське водосховище.

Використовуючи різні джерела інформації, діти виписують в зошит водні об’єкти безпосередньо Києва: річки,озера, системи ставків і де вони знаходяться.

Під час проведення вказаної роботи для більшої зацікавленості і запам’ятовування вчитель розповідає додаткові дані про ці об’єкти.

Кожна контурна карта по завершенні на ній роботи повинна бути перевірена вчителем.

Практична робота № 8.

Тема: Позначення на контурній карті основних форм рельєфу України.

Мета: Ознайомлення з основними формами рельєфу України, правильне нанесення їх на контурні карті, закріплення знань номенклатури.

Обладнання: фізична карта України, контурна карта України, олівець, підручник.

Хід роботи.

Виконання даної роботи аналогічне виконанню попередньої .

Рекомендовані форми рельєфу :гори: Карпати( г. Говерла), Кримські (г.Роман –Кош),

Височини: Придніпровська, Подільська, Приазовська, Донецький кряж; низовини : Придніпровська, Поліська, Причорноморська.

У висновку діти записують у межах яких форм рельєфу розміщується їхня місцевість. Які найбільші височини, низовини в Україні, найбільші гори (масиви),їх висоти?

Список літератури:

1. Гільберг Т.Г., Мирна Л.А., Проценко В.М. Посібник з природознавства. Завдання для перевірки досягнень учнів з курсу,,Природознавство . Практичні роботи ”Тернопіль” .2005.

2. Ільченко В.Р., Гуз К.Ж. Довкілля. К., Торгово-видавниче бюро В.Н.Л.,1996

3. Кобернік С.Г., Коваленко Р.Р., Масляк П.О., Скуратович О.Я., Методика викладання географії в школі К.,,Ставред-2”, 2000

4. Коцан У.Я. Шкільний туризм. К,,Муар” 1998.

5. Максимов Н.А. Методичний посібник по фізичній географ,М. ”Просвещение” 1987.

6. Меньчуков А.Е. В мире ориентиров .М.,”Недра”,1974

7.Шабанов Д.А.,Задорожний К.М., Кравченко М.О. Робочий зошит з природознавства,Харків, ”Ранок” 2005.

8. .Ярошенко О.Г., Коршевнюк Т.В. Природознавство, К., „Генеза”, 2005