2. Залежно від території виникнення:

- внутрішні валютні відносини, що врегульовані нормами вітчизняного законодавства і виникають та здійснюються на території України незалежно від складу учасників (резиденти, нерезиденти);

- зовнішні (міжнародні) валютні відносини - визначаються економістами як сукупність валютно-грошових і розрахунково-кредитних зв' язків у світовій господарській сфері, які виникають у процесі взаємного обміну результатами діяльності національних господарств. Міжнародні валютні правовідносини - це відносини, врегульовані нормами як внутрішнього законодавства однієї країни, так і міжнародними актами, які виникають в процесі здійснення господарської діяльності між країнами. Виділяються міжнародні валютні відносини публічного характеру та міжнародні валютні відносини приватного характеру. Причому до валютних міжнародних відносин приватного характеру належать такі питання, як захист за допомогою колізійного права інтересів держав та охорона інтересів приватних осіб, що здійснюють трансграничні угоди у сфері приватного права.

3. Залежно від суб'єктного складу між національним банком та урядом, між національним банком та комерційними банками, між комерційними банками, між банками та клієнтами. Всередині цього виду можна виділити валютні відносини, що виникають між НБУ, комерційними банками та резидентами; НБУ, комерційним банками та нерезидентами.

4. Залежно від характеру зв' язків між суб' єктами:

вертикальні відносини - складаються між сторонами, з яких одна підпорядкована іншій (банк і Національний банк України з приводу видачі-отримання дозволу на здійснення валютних операцій);

- горизонтальні валютні - відносини виникають на принципах рівності та співробітництва між суб' єктами (клієнт і банк з приводу відкриття валютного рахунку).

3. Елементи валютних правовідносин

Згідно з класичним підходом до характеристики правовідносин валютні правовідносини складаються з трьох елементів: об'єкт, суб'єкт, зміст.

Об' єктом валютних відносин є валюта та валютні цінності. Поняття «валюта України» в Декреті трактується таким чином: валюта України - це грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет і в інших формах, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території України, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обміну на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти на рахунках, у внесках в банківських та інших кредитно-фінансових установах на території України.

Законодавство України під валютними цінностями розуміє валюту України, платіжні документи та інші цінні папери (акції, облігації, купони до них, бони, векселі (тратти), боргові розписки, акредитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати, ощадні книжки, інші фінансові та банківські документи), виражені у валюті України, іноземну валюту, платіжні документи та інші цінні папери (акції, облігації, купони до них, бони, векселі (тратти), боргові розписки, акредитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати, ощадні книжки, інші фінансові та банківські документи), виражені в іноземній валюті або банківських металах, банківські метали.

Особливість об' єктів валютного права полягає в тому, що вони можуть виступати і тим інститутом, на який спрямовані дії суб' єктів валютних відносин (купівля-продаж валюти), і в окремих конкретних відносинах виступати як інструмент (розрахунки у валюті).

Суб' єктами валютних правовідносин виступають фізичні особи (громадяни України, іноземці), юридичні особи (установи, товариства, банки інші), уповноважені державою органи (Національний банк України). Особливим суб' єктом валютних відносин є держава (проведення валютної політики).

Між зазначеними суб' єктами встановлюються різні за своїм змістом правовідносини. При цьому спід мати на увазі, що саме зміст є основним елементом правовідносин. Це означає, що учасники правовідносин пов' язані між собою і займають відносно один одного чітко окреслену позицію:

Заметом валютних правовідносин є поведінка суб' єктів, а юридичним змістом — суб' єктивні юридичні права та обов' язки, що встановлені нормами валютного права.

Під суб' єктивним правом розуміється встановлена юридичною нормою міра можливої, дозволеної, вільної та гарантованої законодавством поведінки учасників правовідносин.

Під юридичними обов' язками суб' єктів валютного права розуміють міру повинної поведінки зобов' язаного суб' єкта валютного права. Як правило, виконання юридичних обов' язків забезпечене можливістю державних органів в разі їх невиконання застосовувати заходи впливу, передбачені валютним законодавством. Слід зауважити, що юридичний обов' язок має три варіанти виявлення. По-перше, обов' язок особи здійснювати власні активні дії (не перевозити валюту чи валютні цінності через митний кордон держави без їх декларації); по-друге, обов*язок не здійснювати протиправні активні дії (не викривати і не використовувати незаконні валютні рахунки); по-третє, зобов' язання нести відповідальність за порушення валютного законодавства. Саме забезпечення неухильного додержання юридичних обов' язків і є гарантією виконання і непорушення юридичних прав суб' єктів валютного права.

Стосовно валютних правовідносин необхідно відзначити принципову особливість виникнення суб' єктивних прав та обов' язків, яка полягає в тому, що в одному й тому ж матеріальному правовідношенні сполучаються права і обов' язки, які мають різне походження. Частина цих прав і обов' язків виникає в умовах вільного волевиявлення та юридичної рівності, а їх зміст визначається договором. Інша частина встановлюється законом або іншим нормативно--правовим актом і має публічно-правовий характер.

У відносинах між клієнтом та банком можна говорити про суб' єктивне право укладати договір на відкриття валютного депозиту, вносити валюту на рахунок, використовувати електронні засоби платежу, що проводяться за зовнішньоекономічними договорами у валюті, та ін.

Крім того, клієнт має право вимагати від банку укладення валютного рахунку, давати вказівки щодо операцій по валютних рахунках, дотримання строків по проведенню операцій, при здійсненні операцій по валютному рахунку вимагати дотримання правил проведення даних операцій та укладеного договору. У випадках, коли права клієнта порушені, він набуває право, яке полягає у можливості звернення до державних органів державного примусу з вимогою виконання відповідних обов' язків, наприклад, сплати відсотків за користування валютою, зарахування валюти на рахунок, відшкодування збитків. Але це право реалізується в рамках інших правовідносин.

Одночасно суб' єктивним обов' язком клієнта є дотримання банківських правил і звичаїв, наприклад встановлення форм розрахунків, надання достовірної інформації, дотримання лімітів, встановлених нормативними актами, тощо.

Суб' єктивні права та обов' язки банку є іншою стороною прав клієнта. Щодо суб' єктивних обов' язків банку, перш за все необхідно виділити обов' язок виявляти розумну турботу і добросовісність по відношенню до інтересів своїх клієнтів. У силу цього загального обов' язку банк зобов' язаний здійснювати всі необхідні і розумні дії для того, щоб забезпечити найбільш вигідне для клієнта розміщення валюти та валютних цінностей, найбільш зручний для клієнта режим здійснення операцій.

В той же час банк має і публічні права, здійснення яких викликане необхідністю забезпечення і зіставлення інтересів клієнтів та держави, здійснення валютної політики держави. Так, банк зобов' язаний для здійснення валютних операцій отримати не тільки ліцензію Національного банку України, але й дозвіл.

Конкретний зміст юридичних прав та обов' язків розглядатиметься відносно конкретного виду валютних правовідносин.