1. Поняття і характерні риси нових релігійних рухів

2. Класифікація нових релігійних рухів

1. Нові релігійні рухи (НРР) називаються так не тільки тому, що їхнє піднесення припадає на другу половину XX ст. (адже деякі з них мають тривалу історію), але й тому, що за своїм віровченням, культовою практикою та формами релігійної організації вони суттєво відрізняються від «традиційних» релігій.

А тим часом до прихильників НРР зараховують себе 160 млн. людей! Достатня кількість інформації є тільки про 30 НРР, постійно оновлюються відомості про ще більш як 200 НРР. Загалом у світі кількість нетрадиційних релігійних організацій вимірюється п'ятизначними цифрами, позаяк абсолютна більшість з них — одиничні нечисленні групи сектантського типу.

Причини виникнення і поширення НРР. Феномен НРР є не стільки наслідком глибокої всеохопної кризи сучасної цивілізації, скільки наслідком її перетворень. Релігія, Представлена «традиційними» конфесіями, яка через догматичність віровчення та канонічність культу є надзвичайно консервативною, не змогла відразу пристосуватися до суспільних перетворень і досі з великим запізненням реагує на швидкоплинні соціально-економічні та політичні зміни у світі.

Поширенню НРР в Україні сприяє руйнація колишньої комуністично-атеїстичної ідеології і втрата цінностей, виплеканих цією ідеологією. Натомість з'явилась духовна порожнеча, якої не встигли одразу заповнити традиційні релігії.

Нові релігійні утворення мають деякі спільні елементи:

• засновник організації уявляється як людина, яка відкрила нову абсолютну істину (або якій відкрилась така істина). Володіння таким новим знанням робить їх «святими», невизнаною, але «істинною елітою» світу;

• епоха, яка передувала заснуванню організації, розглядається як час блукань, помилок і страждань. Сучасна епоха неодмінно розцінюється як «перехідна», коли істина вже відкрилася, але'ще не перемогла, як час боротьби сил зла і добра, що має земний відповіднику боротьбі послідовників нової релігії з їхніми суперниками у навколишньому світі;

• переконаність у неминучості перемоги «істини». Наявне уявлення проте, що світ незабаром буде радикально змінено у результаті остаточної перемоги сил добра. Невіряни або ті, хто не належать до НРР, будуть знищені (як варіант: «не воскреснуть») або підкорені вірянами, які залишаться єдиними жителями нового перетвореного світу. Деякі НРР настроєні по-екстремістському. Знані навіть багаторазові випадки масового самогубства членів деяких нетрадиційних сект заради «остаточного звільнення». Однак більшість НРР орієнтовані все-таки на пристосування до сформованого вже суспільного ладу й укладу життя;

• нові релігії перебувають в опозиції до офіційних Церков, а їхні керівники часто схильці до фанатизму й ненависті до іновірців;

• культ мас переважно колективний характер. Може використовуватися техніка психологічного маніпулювання, психотерапія, особлива увага приділяється новачкам, їхній адаптації у групі;

• практично всі неорелігії зацікавлені в наверненні нових прибічників, провадять активну місіонерську діяльність. Часто задіюється відома методика групового впливу «бомбардування любов'ю». її мета — усіма можливим способами створити атмосферу доброзичливості/яка б контрастувала із сірою повсякденністю, аби в новонаверненого з'явився психологічний потяг до спілкування із прибічниками культу.

Широке розповсюдження нових релігійних рухів у США та Західній Європі швидко викликало активну протидію. Унаслідок гострих суспільних конфліктів з цього приводу в 1980-—1990-х роках діяльність багатьох нових релігійних організацій хоча і не заборонена повністю, однак законодавчо суттєво обмежена.

2. НРР зазвичай поділяють на шість груп:

1. неохристиянські об'єднання— «Діти Бога», «Церква Тіла Христового», «Церква Ісуса Христа святих останніх дніє» (мормони), «Свідки бгови». Ці організації визнають Біблію як головне джерело свого вчення, Ісуса Христа — центральною (або принаймні однією з центральних) постаттю доктрини, але при цьому їхнє розуміння Христа докорінно відрізняється від традиційно християнського. Вони акцентують увагу на есхатологічному вченні про близький кінець світу, проголошують ідеї месіанізму;

2. керівник руху може наділятися статусом посланника Божого, пророка, який повідомляє нове одкровення, вищі божественні розпорядження. Найчастіше нехристиянські об'єднання генетично пов'язанні з якоюсь із протестантських течій;

3. неоорієнтальні (нові східні) об'єднання— «Товариство свідомості Крішни», інтегральна йога Шрі Авробіндо, культ Шрі Чин-моя, культ Ошо Раджніша, «Трансцендентальна медитація» (ТМ). В основі таких культів лежать модернізовані варіанти буддизму або індуїзму, пропонується містичний шлях звільнення — пробудження у людині божественного начала. Для них характерним є уявлення про світ як сансару (нескінченний ланцюг перевтілення душ), закон Карми. На перший план у таких організаціях виходить авторитет наставника, «істинний шлях», власний досвід;

4. саенпгологічні напрями утворюють «Церква саєнтології», «Ученнярозуму», «Християнська наука». Такі організації можуть проповідувати зв'язок Землі і землян з вищими космічними силами, космічним розумом. Різні фізичні прилади можуть набувати містичного значення, стверджується можливість реєстрації або виміру впливу на фізичну, біологічну природу якихось невідомих і таємних вищих реальностей і факторів. Містично трактуються недосліджені явища психіки й навколишньої природи. Орієнтація на наукові і технічні досягнення поєднується з практикою психоаналізу;

5. синтетичні релігії— «Церквр Уніфікації», «Всесвітня віра Багаї», «Велике Біле Братство Юсмалос» тощо. Вони поєднують у собі кілька релігійних систем (наприклад, християнство і буддизм), оголошують себе єдиною універсальною релігією для всіх людей, створюють-власне вчення, обрядову систему, релігійну організацію. їм властивий культ лідера організації, авторитет власних віронавчальних джерел;

6. неоязичницькі організації характеризуються насамперед націоналістичною спрямованістю: вони постулюють, що людина стає особистістю тільки і виключно через усвідомлення нації. У пошуках своєї ідентичності людина, якщо вона послідовна, неминуче повинна розірвати зі світовими релігіями на користь релігії національної.

В Україні неоязичницькі організації репрезентовані «РУНвірою» (Рідна Українська Національна Віра), «Рідною Вірою», ладовірством, орантіп-цями та ін. Деякі з таких релігій залишаються політеїстичними, інші, модернізуючи язичництво, сповідують монотеїзм. Неоязичництво найчастіше охоплює своїм впливрм окремих представників національно орієнтованої інтелігенції;

7)сатанинські групи. Сатанинські культи звеличують зло і насильство, проповідують спілкування з містичними джерелами зла — демонами, сатаною тощо. Мораль сатанинських груп перейнята крайнім егоізкйм, індивідуалізмом/ прагматизмом, культом сили.

Деякі дослідники вичленовують ще окультні рухи: агні-йога, теософія, антропософія, усілякі різновиди екстрасенсорики, біоенергетики, хіроманти, астрології, магії тощо. Спільним для цих рухів є те, що усі вони претендують на володіння певними «таємними знаннями», які забезпечують владу над силами Всесвіту, практикують систему «втаєм-ничень» («посвячень»), які нібито гарантують здобуття надприродних властивостей, нових можливостей у розумінні світу, розвивають філософію людинобожжя (Божественного в людині).