Ізолювальні і фільтрувальні.

Ізолювальні апарати використовуються для оснащення гірничорятувальних служб. Це пов’язано з тим, що рятувальні роботи в шахтах, ліквідація більшості аварій та їх наслідків проводяться в непридатній для дихання атмосфері при підвищенні температури та задимленості. На даний час найбільш широкого вжитку в підрозділах гірничорятувальних служб України набули апарати Р-30, які працюють за принципом: повітря, що видихається людиною, очищується від діоксиду вуглецю спеціальним поглиначем, збагачується киснем і надходить на вдих. Кисень подається із спеціального балона, який міститься в корпусі респіратора.

Із фільтрувальних апаратів найбільш широке розповсюдження отримали протипилові респіратори, призначені для захисту органів дихання від аерозолів (пил, дим, туман). Принцип дії таких апаратів полягає в тому, що повітря перед тим, як надійти на вдих, проходить через спеціальний фільтр, де відбувається очистка його від аерозолю. Сфера застосування таких респіраторів – гірнича промисловість, металургія, хімічна промисловість, коксохімія та ін.

35.Промислові протигази призначені для захисту робітни­ків і службовців від СДОР, що застосовуються у вироб­ництві. Промислові протигази комплектуються лицьовими частинами від цивільних протигазів, а залежно від складу шкідливих речовин їх коробки спеціалізовано за призна­ченням. Коробки різного призначення відрізняються кольо­ром і буквеними позначеннями

Цивільні призначені для захисту органів дихання цивільних людей відрізняються менш складною будовою і простішим в використанні.

36.Відповідальність за евакуацію робітників і службовців та їхніх сімей у призначені райони покладається на начальників ЦО та штабів ЦО підприємств, установ, навчальних закладів. Розосередження робітників і службовців підприємств, що продовжують функціонувати, здійснюється за виробничим принципом, а населення, не зайнятого у виробництві,- за територіальним принципом (за місцем проживання).

Щоб евакуація пройшла організовано, її завчасно планують місцеві адміністративні органи і створені при них евакуаційні комісії; заздалегідь визначаються склад, місця розташування і порядок роботи збірних евакуаційних пунктів (ЗЕП),ав сільській місцевості, куди вивозиться населення, створюються евакоприйомні комісії і прийомні евакуаційні пункти (ПЕП).

ЗЕП призначені для збору, реєстрації та організованої відправки населення. Коли людей вивозять залізничним і водним транспортом, ЗЕП розміщують поблизу станцій, портів і на підприємствах, що мають залізничні під'їзні шляхи, морські, річкові причали.

На кожному підприємстві, в установі, навчальному закладі, домоуправлінні мають бути евакуаційні списки, які разом з паспортами є основними документами для обліку, розміщення і забезпечення усім необхідним у районах розселення.

Евакуація може здійснюватися усіма видами транспорту і пішки. Для швидкої евакуації застосовується комбінований спосіб її проведення, тобто піший порядок поєднується з максимальним використанням усіх видів транспорту.

Коли надійшло розпорядження про початок розосередження та евакуацію, начальник ЦО повідомляє про це керівників виробничих підрозділів, останні оповіщають робітників і службовців, а ті - членів своїх сімей. Непрацюючі оповіщаються за місцем проживання.

37.На збірних пунктах встановлюють чергування відповідальних осіб, враховують прибулих і відправлених громадян. У пунктах розселення міського населення організовують його прийом. Прибулих громадян розміщують у відведених будинках і громадських будівлях. Місцеві органи влади приймають заходи до забезпечення продовольством і предметами першої необхідності.

Організованість і прудкість проведення евакуації багато в чому залежатимуть від поведінки самого населення. Кожен повинен строго виконувати всі розпорядження про порядок і терміни проведення евакуації. Розпорядження можуть оголошуватися по радіо, телебаченню, через штаби цивільної оборони, житлово-експлуатаційні контори (або домоуправління), керівників підприємств і установ, місцевий друк. Кожному заздалегідь буде повідомлено, на який збірний пункт слід з'явитися.

Почувши розпорядження про евакуацію, треба швидко підготуватися і відправитися на збірний пункт. З собою в дорогу слід узяти лише найнеобхідніші речі, укласти їх в рюкзаки, речові мішки, сумки, валізи або зв'язати у вузли, прикріпити до них бирки, на яких чітко і розбірливо написати прізвище, ім'я і по батькові, адресу постійного місця проживання і пункт евакуації.

Потрібно підготувати 3-денний запас продуктів, медикаменти, туалетне приладдя. Краще брати продукти, які займають мало місця, не вимагають особливого приготування і не псуються (наприклад, консерви, концентрати, сухарі).

При собі треба мати паспорт, партійний, комсомольський або профспілковий квиток, трудову книжку, а для дітей до 16-річного віку свідоцтво про народження.

Слід особливо поклопотатися про дітей: узяти для них білизну, продукти харчування і інші необхідні предмети.

38.Рятувальні роботи у мирний час проводяться в райо­нах стихійних лих, повені, землетрусу, масових пожеж, селевих потоків, на місцях аварій на виробництві і транс­порті. Мета робіт — пошук потерпілих, рятування їх з-під завалів, зруйнованих будинків, захисних споруд, на­дання першої медичної допомоги, евакуація з осередків ураження до медичних установ.

Розвідуючи маршрути руху і ділянки (об'єкти) робіт, розвід група (ланка) висувається до осередку ураження за наміченим маршрутом. Розвідники за приладами визнача­ють зараженість маршруту радіоактивними й отруйними речовинами, встановлюють знаки огородження з правого боку дороги за ходом руху. Якщо рівні радіації і заражен­ня ОР високі, то шукають обхід (прохід) і позначають йо­го напрям.

Дані про стан маршруту, його прохідність, кордони за­раження, напрями обходів командир розвід групи допові­дає по радіо начальнику штабу ЦО об'єкта і наносить на карту (схему) маршрут.

Виходячи на територію об'єкта, розвідники визнача­ють рівні радіації, наявність отруйних речовин, розшуку­ють сховища, укриття й оглядають їх, встановлюють зв'язок з людьми, які там перебувають. На території об'єкта визначають характер руйнувань будинків і споруд, напрям поширення пожеж, виявляють ушкодження та аварії на комунально-енергетичних мережах. Визначають місця, небезпечні для роботи формувань. Шукають марш­рути для введення сил ЦО й евакуації потерпілих. Розчи­щають проходи (проїзди) у завалах, якщо немає об'їзду. Там, де висота завалу не вище 1 м, шлях прокладають бульдозером по проїжджій частині вулиці, а в зонах суцільних завалів, що перевищують 1 м, — по завалу. Ши­рина шляху при односторонньому русі повинна бути не менше 3,2 — 3,5 м. Для роз"їзду зустрічних машин через кожні 150—200 м влаштовують спеціальні майданчики. Ширина шляху при двосторонньому русі 7—8 м. Шсля закінчення робіт встановлюють дорожні знаки й організо­вують регулювання руху.

Локалізацію і тушіння пожеж здійснюють протипо­жежні сили з допомогою рятувальних та інших форму­вань. Щоб не допустити злиття окремих вогнищ у су­цільні, одночасно з тушінням прокладають просічні смуги, щоб відсікти вогонь. На шляху поширення пожежі розби­рають або руйнують конструкції будинків, що горять, ви­даляють легкозаймисті матеріали.