Використання емоційної гімнастики і рольових ігор у роботі тренінгових груп із підлітками

Якщо психолог працює із дітьми підліткового віку у тренінгових групах, метою яких є розвиток емоційної сфери, то у своїй роботі може використати наступні методи: - техніки і прийоми саморегуляції; - малюнкові методи; - психогімнастику; - рольові та імітаційні ігри та інші методи.  Розглянемо емоційну психогімнастику та рольові ігри. До емоційної психогімнастики відносяться вправи, у яких підлітки демонструють і розпізнають емоційний стан один одного. Розглянемо ряд цих вправ. “Міміка” Психолог поступово повертається до учасників групи і за допомогою міміки чи пози зображає для кожного із них деяке емоційне ставлення. Загравання, образа, втома, страх чи щось інше — це те, що можна зображати і легко розпізнати учаснику. Після цього, тренер пропонує продовжити цей ряд емоційних ставлень комусь із учасників. Вправа продовжується. Під час відгадувань емоційних станів необхідно розуміти, що точно відгадати емоційний стан, який зображається за допомогою міміки, і природно не переживається, неможливо. Але ведучий зацікавлений у різноманітності гіпотез, формулювань, що характеризують емоційний ареал. Головне — не результат, а процес — ось гасло багатьох вправ психологічного тренінгу із підлітками.  “Поза” Психолог, поступово приймаючи декілька виразних поз, просить учасників відгадати, якому стану найбільш всього відповідає та чи інша поза. Міміка при цьому не береться до уваги. Це ж саме можуть робити підлітки один для одного. Показ поз можна доповнити деякими рухами, (наприклад, припідняти плечі, кивати головою, постукувати пальцями та інше). Важливо, щоб були різні варіанти відповідей. Адже пози інтерпретуємо неоднозначно на мові емоцій. (Деякі емоційні стани, які можна зображати за допомогою пози: відкритість, замкнутість, страх, впевненість, сумнів та інші). “Обличчя” Без сумніву, міміку найбільше використовують під час тренінгового заняття, мета якого полягає у вираженні та розпізнаванні емоційних станів. Переважно у процесі такого тренінгу, пропонують дві серії вправ цього виду. Перша: учасники сидять в парах, у дві шеренги, обличчям один до одного, на відстані витягнутої руки. Інструкція тренеру: “Зараз я, знаходячись за спиною у однієї із шеренг, буду біля кожного зупинятись і “корчити” різні гримаси. На мене дивляться ті, хто сидить обличчям до мене. Тому, кому я показала якусь гримасу, і усі інші., що сидять до мене обличчям, повинні якнайбільш точніше передати цю ж гримасу своєму партнеру, що сидить навпроти. Партнер реагує так, як він хоче, але не повертається до мене. Як тільки уся шеренга повторить мій вираз обличчя своєму партнеру, я переходжу до іншого учасника, і показую інше мімічне висловлювання”. (Деякі мімічні висловлювання: зробити великі очі, зморщити ніс, похитати головою, прикласти палець до губ та інше). Цю серію можна поповнити вправами, які теж стосуються емоційного висловлювання і їх ідентифікації, але виходять за межі роботи із обличчям. Опишемо коротко це продовження. Коли до цього часу підлітки копіювали тільки тренера, то тепер їм пропонують самостійно віднайти засоби вираження емоційного висловлювання стосовно свого партнера. Завдання ведучого назвати цю емоцію. Інший варіант проведення вправи. Підлітки сидять навпроти один одного у парах. Тренер просить, щоб хтось один із партнерів закрив очі, а інший, у той час за допомогою дотику передав захоплення ним, ніжність, неприйняття, зауваження, незгоду та ін.. Усе це спершу виконують сидячи, а потім - стоячи (але все це виконуємо із закритими очима). І на завершення, ведучий просить учасників встати спиною один до одного, і виконуючи різноманітні рухи спиною, привітатись із партнером, висловити захопленість ним, покликати його із собою кудись піти, сказати на зразок: “Як справи?”, попрощатись із партнером, сказавши: “До побачення” і т. ін.. Друга серія: учасники сидять навпроти один одного. Ведучий пропонує партнерам посварити один одного невербально: • тільки за допомогою рук; • тільки кивками голови; • тільки очима; • тільки рухами губ, а потім, похвалити партнера невербально: • тільки за допомогою рук; • тільки кивками голови;  • тільки очима;  • тільки рухами губ.  Тренер пропонує кожному підлітку вибрати те, що вони будуть виконувати спершу хвалити чи сварити. Робота триває півхвилини, а потім змінюють модус своєї діяльності коли сварили, то починають хвалити, чи навпаки.  Вправа надзвичайно цікава для підлітків, оскільки вони за короткий проміжок час вправляються у мімічних діях.  А на завершення завжди доцільно пригадати те, що відбувалось. Пригадати може ведучий: “Сядьте так, щоб було зручно. Коли необхідно закрийте очі. Давайте пригадає — те, що ми сьогодні робили у групі”.  Це ж саме може зробити хтось із учасників. Наприклад: “Сядьте так, щоб було зручно. Закрийте очі і пригадайте усе те, що ви сьогодні робили у групі, але у зворотньому напрямку, починаючи із того моменту, коли я завершу говорити. Намагайтесь пригадати як можна детальніше усе те, що відчували протягом дня, нічого собі не пояснюйте і не інтерпретуйте”.  Або можна завершити такими словами: “Протягом п'яти хвилин намалюйте свої враження про сьогоднішній день. Зробіть ваш малюнок у будь-якій манері, головне, щоб він відображав ваше бачення сьогоднішнього дня. Якщо малюнок буде завершеним, віддайте його мені. (Коли усі малюнки будуть у ведучого, він роздає їх учасникам, але так, щоб нікому не дістався його власний малюнок.) А зараз подумайте, хто автор того малюнка, що ви отримали і підпишіть його”.  Після завершення завдання, кожен розповідає, чому він прийняв те чи інше рішення.  Розглянемо декілька рольових ігор, які можемо використати під час проведення тренінгових занять із підлітками. Ці рольові ігри спрямовані на розвиток емоційної сфер” дітей. “Зобрази емоцію”  Учням роздаються картки із назвою однієї емоції, але так, щоб інші не бачили, що там написано. Завдання учасника — зобразити дану емоцію за допомогою невербальних засобів спілкування, а інших — відгадати те, що зображають. (Перелік емоцій: гнів, радість, сум, здивування, відраза, інтерес, байдужість, образа; та інші). “Передай емоцію” 6-8 бажаючих виходять усередину і стають плечима один до одного. Ведучий просить останнього учасника придумати будь-яку емоцію і передати її людині, що стоїть перед нею але без слів (жестами, мімікою, дотиком).  Завдання полягає в тому, щоб кожна наступна людина передала цю емоцію, яку “отримала”, своїми засобами. Коли перша людина отримала “емоційне послання”, її запитують, яку на її думку емоцію хотів передати її сусід. Потім друга людина говорить, яку емоцію вона отримала і передала, і так продовжується до останньої людини. По завершенню вправи, увага учнів звертається на те, що кожен із нас володіє своїм реєстром емоційності і зрозуміти переживання іншої людини не завжди так легко.  “ Танці-протилежності” Мета: У цій грі діти зможуть працювати із протилежними емоціями. Працюють у парах. Діти швидко зорієнтовуються в ідеї гри і насолоджуються руховою експресією, яка неприйнятна для повсякденного життя. Матеріали: аудіокасети з записом ритмічної інструментальної музики. Інструкція - Працюємо у парах. Нам необхідно вдвох придумати танець. Хтось один зображає сумний танець, інший — веселий. Поспостерігайте, що відбудеться і погляньте на танці інших пар — адже інші учасники придумали інший танець, не такий, який придумали ви. Намагайтесь показати, що вам, коли ви виконуєте танець сумно, чи навпаки — що ви щасливі. Кожні 1-2 хвилини діти міняються ролями. Пари почуттів, які можуть зображатися: нервовий — спокійний  сердитий — задоволений

Діагностика міжособистісних стосунків у підлітковому віці

МЕТОДИКА ДІАГНОСТИКИ СПРЯМОВАНОСТІ ОСОБИСТОСТІ Б. БАССА (ОРІЄНТАЦІЙНА АНКЕТА)

Анкета складається з 27 пунктів-думок, по кожному з яких можливі три варіанти відповідей, відповідні трьом видам спрямованості особистості. Респондент повинен вибрати одну відповідь, яка найбільшою мірою висловлює його думку або відповідає реальності, і ще один, який, навпаки, найбільш далекий від його думки, чи ж найменше відповідає реальності. Відповідь "найбільше" одержує 2 бали, "найменше" – 0, невибрана – 1 бал. Бали, набрані по всіх 27 пунктах, підсумовуються для кожного виду спрямованості окремо.

За допомогою методики виявляються наступні спрямованості:

1. Спрямованість на себе (Я) – орієнтація на пряму винагороду і задоволення безвідносно роботи і співробітників, агресивність у досягненні статусу, владність, схильність до суперництва, дратівливість, тривожність, інтровертованість.

2. Спрямованість на спілкування (О) – прагнення за будь-яких умов підтримувати відносини з людьми, орієнтація на спільну діяльність, але часто в збиток виконанню конкретних завдань або наданню щирої допомоги людям, орієнтація на соціальне схвалення, залежність від групи, потреба в прихильності і емоційних відносинах з людьми.

3. Спрямованість на справу (Д) – зацікавленість у рішенні ділових проблем, виконання роботи якнайкраще, орієнтація на ділову співпрацю, здатність відстою­ва­ти на користь справи власну думку, яка корисна для досягнення загальної мети.

Інструкція: "Опитний лист складається з 27 пунктів. По кожному з них можливі три варіанти відповідей: А, Б, В.

1. З відповідей на кожний із пунктів виберіть той, який краще всього виражає Вашу точку зору з даного питання. Можливо, що якісь з варіантів відповідей здадуться Вам рівноцінними. Проте, ми просимо Вас відібрати з них тільки один, а саме той, який найбільшою мірою відповідає Вашій думці і понад усе цінний для Вас.

Букву, якою позначена відповідь, (А, Б, В) напишіть на листі для запису відповідей поряд з номером відповідного пункту (1-27) під рубрикою "НАЙБІЛЬШЕ".

2. Потім з відповідей на кожний з пунктів виберіть той, який найдальше відстоїть від Вашої точки зору, найменше для Вас цінний. Букву, якою позначена відповідь, знову напишіть на листі для запису відповідей поряд з номером відповідного пункту, в стовпці під рубрикою "НАЙМЕНШЕ".

3. Таким чином, для відповіді на кожне з питань Ви використовуєте дві букви, які й запишіть у відповідні стовпці. Решта відповідей ніде не записується. ПРАГНІТЬ БУТИ МАКСИМАЛЬНО ПРАВДИВИМ!

Серед варіантів відповіді немає "хороших" або "поганих", тому не прагніть вгадати, яка з відповідей є "правильною" або "кращою" для Вас.

Час від часу контролюйте себе, чи правильно Ви записуєте відповіді, чи поряд з тими пунктами. У випадку, якщо Ви виявите помилку, виправте її, але так, щоб виправлення було чітко видне."