Висновки
Серед характерних рис побутової лексики села Костирів найголовнішими є такі:
1) широкий репертуар лексем на позначення однієї семи (від трьох до дев’ятнадцяти репрезентантів), причому найбільший відсоток (90 %) складають семи з репертуаром від 4-х до 13-ти лексем, 7,3 % сем репрезентують від 14 до 19 лексем, лише 2,7% сем маніфестують по 3 лексеми;
2) наявність номінацій, що не були зафіксовані в північній зоні східнополіських говірок: [п΄л΄ᵒо'нка] - тканина, покрита з одного або двох боків особливою речовиною, що робить її водонепроникною; [прᵒо'стиен], [р΄.аднᵒо'], [п΄і'л], [тапча'н], [д΄іва'н].
4) збільшення кількості полісемантичної лексики: [веили'ка ха'та] 1) гарно прибрана, парадна кімната в будинку; 2) кімната, у якій споживають їжу; 3) передня кімната в сучасному будинку; [ба'лка] 1) горизонтальний брус над віконним чи дверним отвором у мурованій стіні; 2) ‘один з двох вертикальних брусів рами дверей; 3) поздовжня міцна балка, яка підтримує стелю в хаті; 4) соха, на якій утримується журавель біля колодязя.
Класифікація українських діалектів (говорів) є однією з найважливіших проблем у мовознавстві. Вона включає в себе насамперед питання основного діалектного членування території української мови та встановлення окремих діалектів (говіркових груп) і зв’язків між ними.
Слід відзначити, що до середини 30-х років офіційно за основу була прийнята класифікація О. Соболевського. В середині 30-х років схема класифікації говорів О.Соболевського була замінена класифікацією, що походила від спроби К. Михальчука поділити говори української мови на три діалектні групи – наріччя: північне, південно-західне, південно-східне. Ця класифікація як робоча схема прийнята і в наш час.
Головною проблемою в наш час, є відсутність широкої достовірної інформації про локалізацію багатьох діалектних явищ, яка залишає нез’ясованими багато питань діалектного членування.
Проведене системне дослідження лексики Полісся дозволяє зробити певні висновки.
Лексико-семантична система в Поліссі надзвичайно багата й різноманітна. Вонавключає як архаїчні, так і більш пізні номінації, пов'язані із збереженням найдавніших чи з появою нових назв, зумовлених як внутрішніми законами розвитку мови, так і екстралінгвальними факторами.
У науковий обіг вводиться значний лексичний, семантичний, морфологічний, словотворчий та фонетичний матеріал, що стосується назв домашніх тварин, анатомічних назв, продуктів харчування, вигуків та деяких інших тематичних груп, а також особливостей семантики цілого ряду поліських лексем.
Дослідження вносить нове у розв'язання проблеми мовної диференціації українського Полісся, дозволивши виділити (чи підтвердити виділення) ряду основних структурно-територіальних одиниць поліського діалектного масиву.