3. Соціологія політики.

1. СУТНІСТЬ ТА СТРУКТУРА ПОЛІТИКИ.

Поняття політики в соціогуманітарних науках (в політології, правовій науці, соціології, філософії, соціології політики). Визначення політики в історичній ретроспективі: політики в стародавні часи, політика в середньовіччі, політики в новий час, сучасні визначення політики, новітні визначення політики. Категорія «політичне». Співвідношення політичного та соціального. Соціальне в політиці та політичне в соціальному. Структура політики. Рівні політики. Політика за сферами життєдіяльності суспільства. Політика по відношенню до окремих вікових груп. Політика у багатонаціональних державах. Галузі політики. Функції політики. Властивості політики.

2. ІСТОРІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ ПОЛІТИЧНИХ ПРОЦЕСІВ ТА СИТУАЦІЙ.

Особливості парадигмального вимірювання політики. Мультипарадигмальність сучасної політичної науки. Типи парадигмального пояснення політичних явищ. Теологічна парадигма розуміння політики (Св.Августин, Аквінат). Натуралістичний підхід в інтерпретації світу політики. Типологія натуралістичних ідей та підходів щодо розуміння політичних явищ та процесів. Синергетичний (І.Пригожин) та інформаційно-кібернетичний (Н.Вінер) підходи у розумінні сутнісних характеристик політики. Біополітична трактовка політики та політичних явищ (Л.Колдуелл та П.Майєр). Теоретико-концептуальні основи біополітики. Основні напрями сучасного розвитку біополітики. Географічна парадигма у політичній теорії (Ж.Боден, Ш.Монтескьє, А.Тойнбі). Сучасні та новітні концепції географічної парадигми. Соціоцентрістська парадигма – розгляд людини як центру змістовного трактування політики. Позитивістські та біхевіористські традиції у розумінні політичних явищ та процесів. Поведінкові концепції в теорії політики кінця ХІХ – на початку ХХ ст. Концептуальні основи класичної теорії політики. Погляди на сутність та природу політики М.Вебера та К.Маркса.

3. СУЧАСНІ ТА НОВІТНІ КОНЦЕПЦІЇ ТЕОРІЇ ПОЛІТИКИ.

Неоліберальна концепція Дж.Роулза. Неомарксистська концепція А.Грамши. Поведінкова політична концепція Г.Маркузе. Структуралістський підхід в розумінні політики К.Леві-Стросса та постструктуралістський М.Фуко та Ж.Дерріда. Модернізм та постмодернізм У.Бека, Е.Гідденса та Ж.Бодрійяра в політичній теорії. Цілераціональний підхід у розумінні політики Т.Парсонса. ігрові та комунікативні моделі політики.

4. ІСТОРІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ ПОЛІТИЧНИХ ПРОЦЕСІВ ТА СИТУАЦІЙ В УКРАЇНІ.

Витоки теорії політики та політичних досліджень. Політична думка в козацьку добу. Політична думка в епоху активізації процесів національного відродження. Погляди на політичні процеси та їх основних суб’єктів В.Липинського, М.Грушевського, С.Подолинського, М.Драгоманова, М.Костомарова, В.Старосольского. Концепції розвитку української державності у першій половині ХХ століття:В. Винниченко про національне відродження України;М.Хвильовий, О.Шумський, М.Скрипник про націонал-комуністичний шлях розвитку української держави; І.Лисак-Рудницький про процеси націотворення; Д.Донцов про концепцію національної держави.Політичні позиції українських дисидентів (60-ті-80-ті роки). Політична думка в незалежній Україні: основні концепції. Національна ідея та її модифікації наприкінці ХХ – на початку ХХІ століття. Сучані та новітні теорії політики в українській науковій думці.

5. ПОЛІТИЧНИЙ ПРОЦЕС.

Поняття політичного процесу. Методологічні підходи щодо аналізу політичних процесів (інституційний, біхевіористський, структурно-функціональний, дискусійний). Зміст та структура політичного процесу. Суб’єкти та агенти політичного процесу. Етапи та механізми політичного процесу. Типологія політичних процесів. Політична соціалізація. Політична маргіналізація. Політичне відчуження. Вплив соціальної стратифікації на політичний процес. Політична стратифікація. Особливості аналізу політичних процесів. Методи аналізу політичних процесів. Загальнонаукові та спеціальні соціологічні методи аналізу політичних процесів. Політичне прогнозування. Електоральне прогнозування. Політичний маркетинг. Особливості аналізу політичних процесів в Україні.

6. СУБ’ЄКТИ ПОЛІТИЧНОГО ПРОСТОРУ.

Політичний простір та його структурні елементи. Суб’єкти політичного простору та системи диспозицій. Суб’єкти та агенти політичного життя. Загальна характеристика суб’єктів політичного простору. Суб’єкти політичного простору стабільних суспільств та суспільств, що трансформуються. Політичні спільноти. Місце та роль політичних спільнот в політичному просторі сучасних країн. Фінансово-економічні групи. Клани та кланові спільноти. Групи лобіювання. Громадські організації в політичному просторі: специфіка функціонування та перспективи розвитку.

7. ПОЛІТИЧНІ ЕЛІТИ.

Поняття політичної еліти. Структура політичної еліти. Історія розвитку та дослідження політичних еліт в світі та в Україні. Властивості та функції політичної еліти. Сегментація та інтеграція політичної еліти. Види та типи еліт. Соціальні витоки та механізми рекрутування політичної еліти. Моделі політичного рекрутингу. Сучасний стан розвитку політичної еліти в Україні. Перспективи розвитку та ротації політичної еліти в світі та в Україні.

8. ПОЛІТИЧНІ ПАРТІЇ.

Політичні партії як основний суб’єкт політичного простору. Характерні риси політичних партій. Історія розвитку політичних партій. Класичні теорії політичних партій. Сучасні та новітні теорії політичних партій. Соціальні основи і соціальна роль політичних партій, політичних об’єднань та рухів. Структура політичної партії. Партійна маса, партійний апарат, партійний лідер. Партія та влада. Партія та держава. Соціально-політичні функції політичних партій.

9. РІЗНОВИДИ ПОЛІТИЧНИХ ПАРТІЙ.

Види політичних партій. Історичні типи політичних партій. Політичні партії за масштабом розповсюдження. Політичні партії за ідеологічними ознаками. Політичні партії за формою представництва. Політичні партії за рівнем доступу до влади. Політичні партії за характером та специфікою представництва. Партійні системи. Різновиди партійних систем. Багатопартійність як риса сучасних демократичних суспільств. Тенденції розвитку політичних партій в світі.

10. РОЗВИТОК ПОЛІТИЧНИХ ПАРТІЙ В УКРАЇНІ.

Історія дослідження політичних партій в Україні. Витоки політичних партій в Україні. Розвиток політичних партій в ЗУНР та УНР. Партійна система СРСР. Багатопартійність в Україні: історичний досвід та сучасність. Роль політичних партій в становленні Незалежності в Україні. Політичні партії в Україні наприкінці 80-х – на початку 90-х років ХХ століття. Класифікація політичних партій в сучасній Україні. Тенденції партійної демократії в України. Політичні організації та рухи в Україні. Позапартійні політичні об’єднання та рухи. Суспільні об’єднання. Суспільні рухи. Групи тиску. Молодіжні суспільно-політичні організації та рухи.

11. ПОЛІТИЧНІ ІДЕОЛОГІЇ: ПОНЯТТЯ, СУТНІСТЬ ТА ІСТОРІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ.

Поняття політичної ідеології. Основні підходи щодо трактування природи та сутності політичних ідеологій (К.Мангейм, К.Маркс, В.Парето, С.Хантінгтон, Ф.Уоткінс та ін.). Функції політичної ідеології. Структура політичної ідеології: концептуально-теоретичний, програмно-політичний та актуалізований рівні її внутрішньої організації. Основні форми, способи та технології політичної ідеології в суспільстві. Історичні трансформації місця та ролі ідеології в політичному житті суспільства. Фактори та передумови ідеологізації, деідеологізації та реідеологізації політичної сфери (Д.Белл, Р.Арон). Співвідношення ідеології та масової культури в сучасному суспільстві (Ю.Габермас). Сучасні тенденції у розвитку ідеології.

12. ТИПИ ТА ВИДИ ПОЛІТИЧНОЇ ІДЕОЛОГІЇ.

Лібералізм (Дж.Локк, І.Бентам, Дж.Мілль), неолібералізм (Дж.Кейнс, Дж.Дьюі, Х.Ласкі), лібералізм в сучасному світі. Марксистська та соціалістична ідеології. Витоки марксизму. Фундаменталістські та ревізіоністські інтерпретації марксизму (ленінізм, маоізм, титоізм). Неомарксизм. Сучасні інтерпретації неомарксизму. Соціал-демократична ідеологія. Консервативна ідеологія (Е.Берк, Л. де Бональд, Ф.Шатобріан). причини виникнення та особливості неоконсерватизму. Перпеспективи розвитку консервативної ідеології в сучасному політичному просторі. Ліберально-консервативний консенсус. Сучасні та новітні ідеології. Христіянсько-демократична ідеологія. Ідеологія фемінізму. Екологічна ідеологія. Національна ідеологія. Особливості розвитку та перспективи національної ідеології в сучасному політичному просторі. Екстремістські та радикальні ідеології. Державні та державницькі ідеології. Політичні міфи. Історія дослідження політичних міфів. Види та типи політичних міфів. Технології створення та застосування політичних міфів. Сучасні політичні міфи: сутність, види та перспективи розвитку.

13. СОЦІОЛОГІЧНІ МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПОЛІТИЧНОГО ПРОСТОРУ.

Місце та роль соціологічних досліджень в аналізі політичного простору. Види соціологічних досліджень. Соціологічний супровід виборчих кампаній. Соціологічні дослідження в до-, пост- та виборчий періоди. Технологічні методи дослідження політичного простору. Базове соціологічне дослідження. Масові опитування. Фокус-групи. Моніторинги. Глибинне інтерв’ю. Маніпулятивні методи дослідження політичного простору. Пуш-поли. Екзит-поли. Рейтингові дослідження. Ситуаційні методи дослідження політичного простору. Експрес-опитування. Фокус-групи. Експертні дослідження.

14. ВИБОРИ ТА ВИБОРЧІ СИСТЕМИ.

Історія виборчого процесу. Суспільні вибори у стародавні часи. Виборність у середньовіччі. Парламент як основний представницький орган. Вибори в демократичних суспільствах. Референдум як форма народного волевиявлення. Вибори як форма народного волевиявлення. Вибори як спосіб формування й оновлення органів врядування. Типи та види виборів. Виборчі кампанії: поняття, сутність, специфіка та види. Функції виборів. Виборчі системи: поняття та сутність. Типи виборчих систем. Мажоритарна виборча система. Пропорційна виборча система. Змішана виборча система. Правові основи виборчого процесу. Принципи демократичного виборчого процесу. Виборчі цензи. Віковий ценз. Ценз осілості. Принципи рівності виборчого права. Прямі та непрямі вибори. Таємне голосування. Вибори в Україні: історична ретроспектива. Віче. Вибори за козацьку добу. Російська виборча практика. Західна виборча практика (Галицький сейм). Вибори в УНР та ЗУНР. Вибори в новітній історії України. Вибори радянської доби. Створення демократичної системи виборів. Вибори в незалежній Україні. Виборча система сучасної України та тенденції її розвитку.

15. ПОЛІТИЧНІ КОМУНІКАЦІЇ: ПОНЯТТЯ, СУТНІСТЬ ТА ІСТОРІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ.

Поняття політичної комунікації. Природа та сутність політичної комунікації. Ознаки та специфіка політичної комунікації. Особливості політичних комунікацій в різних суспільствах. Історія дослідження політичної комунікації. Американські школи політичної комунікації: школа по дослідженню медіаефектів, школа «неінформованого виборця» (соціологічна модель П.Лазарсфельда, соціально-психологічна модель Е.Кемпбелла, раціонально-інструменталістська модель Е.Даунса, політико-комунікаційна модель Дж.Блумера, модель голосування по актуальним питанням С.Верба), школа реконструкції політичної свідомості. Напрями дослідження політичних комунікацій в російській та українській соціологічній науці: дослідження ЗМІ та їх ролі в сучасному соціумі, дослідження ролі комунікацій в суспільстві, дослідження виборчих технологій та кампаній, дослідження масової свідомості та маніпуляцій, дослідження специфіки політичної та електоральної поведінки.

16. ТЕОРІЇ ТА КОНЦЕПЦІЇ КОМУНІКАЦІЇ. КЛАСИФІКАЦІЯ ПОЛІТИЧНОЇ КОМУНІКАЦІЇ.

Теорії та концепції комунікації. Періоди «докомунікаційного» розвитку суспільства: класичний, середньовічний, епохи Ренесансу, XVIII століття та сучасний. Теорії масової комунікації першої половини ХХ століття (психологічні та соціологічні). Теорія внутрішнього конфлікту. Теорія інформації. Теорія інформації в комунікації. Кібернетичний підхід до комунікації. Сучасні теорії політичної комунікації. Класифікація політичної комунікації. Класифікація Г.Лассуелла за джерелом, каналом, отримувачем, повідомленням та ефектом комунікації. Класифікація К.Дойча: особисті (неформальні) комунікації (face-to-face), комунікації через організації (політичні партії, групи лобіювання, групи впливу та тиску), комунікація через ЗМІ. Класифікація політичних комунікацій у відповідності до типу учасників процесу комунікації: політичні комунікації, що обслуговують органи влади та управління, політичні комунікації, що створюють інформаційне середовище діяльності політичних партій, рухів та організацій, політичні комунікації, які безпосередньо направлено на формування громадської думки й впливають на політичну свідомість громадян. Класифікація у відповідності до каналу комунікації. Візуальна (не вербальна), вербальна та перфомансна комунікація (Г.Почепцов). Первинна (пряма) та вторинна (П.Лазарсфельд). Офіційна та неофіційна політична комунікація. Раціональна та ірраціональна політична комунікація. За ступенем публічності: відкриті (явні) та закриті (таємні). За часом протікання: разові, постійні, регулярні, нерегулярні, циклічні, періодичні. За змістом повідомлення: інформуючі, агітуючі, мотивуючі та ін.

17. НАЦІОНАЛЬНИЙ ФАКТОР ПОЛІТИКИ.

Нація як політична спільнота. Співвідношення нації та держави. Нації-держави. Види націй-держав. Сутнісні характеристики нації. Конструктивістське трактування нації. Примордиалістське трактування нації. Релятивістська теорія нації. Національна свідомість. Національна ідея. Національна ідеологія. Самовизначення нації. Націоналізм. Сутність та зміст націоналізму. Історичні витоки націоналізму. Нація та принципи націоналізму в концепціях українських дослідників В.Липинського, М.Грушевського, С.Подолинського, М.Драгоманова, , В.Старосольского. Дослідження націоналізму у вітчизняній соціології (П.Сорокін) та американській політичній науці (П.Рейнш). Нація та націоналізм у радянській політичній науці. Різновиди націоналізму. Класичні різновиди націоналізму: ліберальний, консервативний, націоналізм експансійного наповнення, антиколоніальний націоналізм (Е.Хейвуд). Історичні різновиди націоналізму: стихійний та творчий (М.Бердяєв); західний та східний, лінгвістичний та офіційний (Б.Андерсон); громадянський та етнічний (В.Липинського, Д.Донцов та ін.). Сучасні європейські трактування різновидів націоналізму: націоналізм розвинених країн атлантичного узбережжя, «інтеграційний» тип націоналізму Італії та Німеччини, «культурний» націоналізм Центральної та Східної Європи, «креольський» націоналізм Латинської Америки. Перспективи та тенденції розвитку націоналізму в Україні та світі. Сучасні вітчизняні концепції націй та націоналізму. Співвідношення нації, етносу та національності в концепції В.Євтуха. Місце та роль еліт у формуванні нації (В.Пилипенко, М.Шульга, В.Ніколаєвський та ін.). Вітчизніні концепції національної ідеї.

18. КОНФЛІКТИ В ПОЛІТИЧНОМУ ПРОСТОРІ.

Загальна характеристика конфліктологічної парадигми в соціології. Конфлікт – як основа розвитку суспільства та позитивне соціальне явище (К.Маркс, Л.Козер, Р.Дарендорф, М.Вебер та ін.). Конфлікт – як аномія суспільства (Е.Дюркгейм, Т.Парсонс, Н.Смелзер та ін.). сучасні конфліктологічні концепції та теорії. Теорія базисних людських потреб Дж.Бертона. Теорії насильства. Теорія політичної нестабільності С.Хантингтона. Теорія «відносної деривації» Т.Гарра. Теорія структурних конфліктів Й.Гальтунга.

Різновиди конфліктів в політичному просторі. Етнополітичні конфлікти: сутність, природа та специфіка протікання. Конфлікти поколінь. Конфлікти «нового покоління». Теорія асиметричного конфлікту. Конфліктно-мережева парадигма А.Турена. Геополітичні та геоекономічні конфлікти. Глобальні конфлікти. Особливості конфліктів в політичному просторі України. Конфлікти політичної еліти та народних мас. Міжелітні конфлікти. Етнічні конфлікти в Україні: особливості, динаміка, шляхи вирішення. Релігійні конфлікти: особливості, динаміка, шляхи вирішення. Вплив економічних конфліктів на політичний простір України.

19. ПОЛІТИКА В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ.

Поняття глобалізації. Сутність та природа глобалізації. Підходи щодо визначення глобалізації та глобалізаційних процесів в соціології, соціології політики та політичній науці. Сучасні глобалізаційні процеси. Роль та місце глобалізаційних процесів у розвитку політичного простору окремої країни та світу в цілому. Геополітика та глобалізація. Геополітика. Витоки та сутність геополітики. Сучасні теорії та концепції трактування місця та ролі держав у світовому політичному просторі. Реалізм та неореалізм. Марксизм та неомарксизм. Модерністські концепції в геополітиці. Новітні міжнародно-політичні концепції: концепція «зіткнення цивілізацій» С.Хантінгтона, концепція «ліберального інтернаціоналізму» М.Гальперіна та Б.Рассета, концепція «кінця історії» Ф.Фукуями, концепція «гуманітарного втручання» Л.Екскуорсі, Л.Ріннера, Г.Саламе та ін.). Вплив глобалізаційних процесів на політичний простір України. Україна як країна сірої геополітичної зони. Перспективи та шляхи подальшого розвитку України: європейська співдружність, союз з Російською Федерацією, нейтральний незалежний позаблоковий статус.

20. СОЦІОЛОГІЯ ПОЛІТИКИ ЯК ГАЛУЗЕВА СОЦІОЛОГІЯ.

Політика як об’єкт соціологічного аналізу. Особливості соціологічної парадигми вивчення політики та її теоретико-методологічні основи. Об’єкт та предмет соціології політики. Проблемне поле соціології політики. Предметні рівні соціології політики. Функції соціології політики. Місце та роль соціології політики в системі соціогуманітарних дисциплін. Міждисциплінарність соціології політики. Соціологія політики та політична соціологія. Соціологія політики як навчальна дисципліна та її роль у підготовці фахівців політичної сфери життєдіяльності суспільства. Історія становлення соціології політики. Особливості аналізу та інтерпретації політичної сфери життя: історична ретроспектива (М.Вебер, В.Парето, Г.Моска, Р.Міхельс та ін.). Категоріально-понятійний апарат соціології політики та його особливості (загальна система понять, загальні та спеціальні поняття, виключно соціолого-політичні поняття). Предметна та теоретико-гносеологічна структура соціології політики. Теоретична та емпірична соціологія політики. Соціологічний інструментарій досліджень політичної сфери суспільства.

21. ПОЛІТИЧНА СФЕРА ЖИТТЯ СУСПІЛЬСТВА.

Політичне: концептуальні підходи до трактування та визначення. Політичне суспільство: виникнення, особливості, визначення, межі. Політична сфера суспільства: сутність, структура, особливості конструювання, форми, принципи функціонування. Політика як сфера суспільних відносин. Політичні відносини: поняття, специфіка, види. Політична співпраця і політична боротьба. Політичні організації. Політична система суспільства. Політичний процес. Політика як різновид соціальної діяльності. Суб’єкти політики. Політична діяльність та політичний інтерес. Поле політики та фактори, які обумовлюють політику: економіка, соціальна структура суспільства, суспільна свідомість, культура та ідеологія. Політика в рамках просторово-часової категорії. Політика та управління. Галузеві політики: економічна, соціальна, національна, молодіжна та ін. Внутрішня та зовнішня політика.

22. ОСОБЛИВОСТІ ПОЛІТИЧНОЇ СОЦІАЛІЗАЦІЇ ІНДИВІДІВ.

Особистість як суб’єкт та об’єкт політики. Особистість в політиці та політичне в особистості. Традиції у трактовці проблеми особистості в політиці (елітарна, функціоналістська та ін.). суспільно-політичні та особисті інтереси людини. Особистість і політика в сучасному українському суспільстві. Концепції та теорії політичної соціалізації (Ю.Габермас, Д.Істон, А.Адорно, А.Скіннер). Агенти політичної соціалізації. Історичні типи та сучасні форми політичної соціалізації. Особливості політичної соціалізації в сучасній Україні. Політична соціалізація типи політичної соціалізації. Рівні, види та фактори політичної соціалізації. Соціалізація як процес становлення політичної свідомості та політичної поведінки індивіда. Політична соціалізація та ресоціалізація в сучасному українському суспільстві.

23. ПОЛІТИЧНА ПОВЕДІНКА ТА ПОЛІТИЧНА УЧАСТЬ.

Політична поведінка. Політична поведінка та політична діяльність. Політичне керування. Види політичної поведінки (свідоме і несвідоме, організоване і неорганізоване (стихійне), безпосереднє та опосередковане. політична поведінка як реакція на політичні зміни. Політична участь та її типи. Електоральна поведінка. Участь у діяльності політичних організацій. Виконання політичних функцій в рамках інститутів політичної системи. Неформальна політична участь та фактори її ефективності. Ортодоксальна та неортодоксальна політична поведінка. Негативні форми політичної поведінки (політичний протест, непокора, бойкоти, неофіційні страйки, незаконні демонстрації, захоплення приміщень та ін.). політична іммобільність (виключеність та абсентеїзм). Політична апатія. Політична поведінка великих мас людей. Фактори, умови та стимули політичної поведінки. Вплив ЗМІ на політичну поведінку суб’єктів політичної сфери життєдіяльності суспільства. Правові рамки політичної поведінки. Політична і громадянська відповідальність за політичні дії. Політична поведінка, політична участь та політична діяльність в сучасному українському суспільстві.

24. СОЦІОЛОГІЯ ПОЛІТИЧНОГО ЛІДЕРСТВА.

Поняття лідера і лідерства. Політичне лідерство. Соціологічний аспект вивчення феномену політичного лідерства. Визначення політичного лідерства: волюнтаристський підхід (Т.Карлейль, Р.Емерсон, Ф.Ніцше); концепція наслідування, героїв та натовпу (Г.Тард, Н.К. Михайловський); фрейдистська та марксистсько-ленінська концепції; структурно-функціоналістська теорія (А.Танненбаум, Т.Парсонс); соціально-психологічна теорія; теорія рис; ситуаційна теорія (лідер як функція ситуації); теорія конституентів (визначальна роль послідовників); реляційна теорія та синтетичний підхід до лідерства. Типологія політичного лідерства. Типологія лідерства М.Вебера. лідер-прапороносець, лідер-торговець, лідер-службовець, лідер-пожежник. Стилі лідерства: авторитарний, демократичний, “без втручання”. Тоталітарне лідерство. Культ особистості. Вождізм. Нові політичні лідери України: типи, риси, особливості.

25. СУТНІСТЬ ТА СТРУКТУРА ПОЛІТИЧНОГО ПРОСТОРУ.

Політичний простір та політичне поле: специфіка співвідношення. Структура політичного простору. Поле політики як домінуюче поле політичного простору. Еластичність політичного простору. Межі політичного поля. Політичні практики та диспозиції. Політичний габітус. Структура політичного габітусу та його специфіка в суспільствах різних типів. Політичний капітал як основа боротьби та головний ресурс політичного простору. Структура та види політичного капіталу. Індивідуальний та груповий політичний капітал. Особливості конструювання політичного простору України.

26. СОЦІАЛЬНІ ТЕХНОЛОГІЇ.

Сутність соціальних технологій. Основні визначення (за Патрушевим, Подшивалкіною, Сурміним, Туленковим). Форми, види й етапи використання соціальних технологій. Принципи і класифікація соціальних технологій. Технологічна культура і соціально-технологічний уклад за Сурміним Ю., Туленковим Н.

27. СОЦІОЛОГІЧНЕ ДІАГНОСТУВАННЯ.

Поняття „соціологічний діагноз”. Соціолого-діагностичний супровід управлінського процесу. Технологія діагностування в управлінні соціальними організаціями. Критерії й індикатори соціологічного діагностування.

28. СОЦІАЛЬНЕ ПРОГНОЗУВАННЯ.

Сутність соціального прогнозування. Горизонт випередження. Пошукові та нормативні прогнози Вимоги до процесу і методи соціального прогнозування. Роль інтуїції в соціальному прогнозування. Верифікація соціальних прогнозів.

29. СОЦІАЛЬНЕ ПРОЕКТУВАННЯ.

Сутність соціального проектування. Специфіка прогнозування, п Методи й етапи проектування. Види соціального проектування. Дієвість соціального проектування. Методи соціального проектування.

30. СОЦІАЛЬНЕ ПЛАНУВАННЯ.

Сутність соціального планування. Рівні та види соціального планування. Форми соціального планування. Методи соціального планування. Показники соціального розвитку. Резерви соціального планування.