13.3. Методологічні засади планування

Планування як важливіша функція управління підприємством (організацією) — об’єктивно необхідний процес визначення цілей діяльності на певний період часу, а також засобів, шляхів та умов їх досягнення. Саме планування об’єднує структурні підрозділи підприємства (організації) загальною метою діяльності, надає всім процесам однонапрямленості та скоординованості, що дає змогу найбільш повно й ефективно використовувати наявні ресурси, професійно вирішувати різноманітні управлінські завдання.

Планування здійснюється у відповідності з певними специфічними принципами, перелік і сутність характеристик яких наведено на (рис. 13.9).

Види планування залежно від тривалості повного періоду (перспек­тивне, поточне).

Перспективне планування може бути довгостроковим і середньостро­ковим. Довгостроковий план відображає переважно стратегію розвитку підприємства (організації), а середньостроковий план — це більш деталізований стратегічний план на перші роки діяльності підприємства (організації). При переході від довгострокового до середньострокового планування інтервальні показники розвитку підприємства (організації) стають абсолютно більш визначеними, а самі показники використовуються в менш агрегованій формі.

Поточне планування полягає в розробці планів на всіх рівнях управління підприємством (організацією) і по всіх напрямках його (її) діяльності на більш короткі періоди (рік, півріччя, квадрат, місяць). Різновидом поточного планування є оперативно-календарне планування.

Методи планування на підприємстві (в організації) повинні врахову­вати зовнішні умови господарювання, профіль його (її) діяльності та вид плану, що розробляється. Класифікація методів планування діяльності первинних суб’єктів господарювання відображена на (рис. 13.10).

Рис. 13.9. Специфічні принципи планування діяльності первинних суб’єктів господарювання

Рис. 13.10. Класифікація методів планування діяльності підприємств (організацій)

Характеристика окремих методів планування.

Ресурсний метод планування з урахуванням ринкових умов господарювання і наявних ресурсів звичайно застосовується за монопольного становища підприємства або за слабкої конкуренції. Завдання того чи іншого плану встановлюється в залежності від наявних ресурсів підприємства (організації), тобто виходячи з його (її) можливостей.

Цільовий метод планування використовується за умови посилення конкуренції на ринку та базується на попиті на продукцію (послуги). У цьому випадку підприємство (організація) самостійно визначає цілі своєї діяльності на основі потреб ринку і відповідно до цього формує свої плани.

За екстраполяційного методу планування проміжні і кінцеві (на кінець планового періоду) значення планових показників визначаються на основі їхньої динаміки у минулому з припущенням того, що темпи та пропорції, які досягнуті на момент розробки плану, мають бути збережені в майбутньому.

Інтерполяційний метод відносно екстраполяційного є зворотнім. Це означає, що підприємство (організація) спочатку встановлює мету для досягнення у майбутньому, а потім виходячи з неї визначає горизонт планового періоду та проміжні планові показники.

Дослідно-статистичний метод планування передбачає використання фактичних статистичних даних (середніх величин) за попередні роки для встановлення планових показників.

Чинниковий метод планування, який є більш обгрунтованим, базується на тім, що планові показники визначаються на підставі розрахунків впливу важливіших чинників, які зумовлюють зміну цих показників. Цей метод застосовується перш за все для планування ефективності виробництва (визначенні можливих темпів зростання продуктивності праці, зниження собівартості продукції тощо).

Найбільш точним вважається нормативний метод планування, сутність якого полягає в тім, що планові показники розраховуються на підставі прогресивних норм використання ресурсів з урахуванням їх зміни внаслідок впровадження організаційно-технічних заходів у плановому періоді.

Балансовий метод планування дозволяє узгоджувати потреби підприємства (організації) з необхідними ресурсами. З цією метою розробляються спеціальні таблиці — баланси, в одній частині яких відображаються напрямки втрачання ресурсів у відповідності з їхньою потребою, а в іншій, — джерела надходження цих ресурсів. Баланси складаються по матеріальних, трудових і фінансових ресурсах.

Матричний метод є подальшим розвитком балансового методу планування і передбачає побудову моделей взаємозв’язків між виробничими підрозділами та показниками.

З урахуванням необхідності розробки кількох варіантів площу, показники окремих його розділів мають бути оптимізовані за допомогою економічно-математичного моделювання.

На зміну традиційному в минулому ручному методу планування проходить більш широке застосування сучасних методів — механізованих та автоматизованих з використанням настільних електронних обчислю­вачів, персональних комп’ютерів і складних електронно-обчислювальних машин (комплексів).

Форма подання планових показників з використанням табличних і лінійно-графічних способів (у вигляді таблиць, рисунків, схем, сітьових графіків тощо) відбиває підвищення культури планової діяльності суб’єктів господарювання).