10. Маками: тематика, герої. Маками і розвиток ляльково-тіньового театру.

У прозі високого стилю особливого поширення отримав новий жанр, названий давно відомим словом - «Макама». Вперше термін «Макама» для позначення певного жанру писемної літератури був застосований Абу-л-Фадль Ахмадом ібн ал-Хусейном ал-Хамадані (969-1008), що отримав прізвисько Баді 'аз-Заман (Чудо часу). Було це в епоху «вищого розквіту арабської культури», що датується приблизно двома століттями (середина IX-середина XI), коли з'явилося безліч значних праць в найрізноманітніших галузях знань, а арабська художня література , що збагатила свої споконвічні традиції естетичними цінностями завойованих народів і найближчих до халіфату сусідів, досягла блискучих успіхів. Але це не просто письмова фіксація бесід, яку деколи можна зустріти в історичних хроніках і літературних антологіях, - це свого роду маленькі новели з вигаданими героями.

Макама - цикл шахрайський новел високого стилю, подібних за композиції та об'єднаних двома загальними героями з постійними функціями.Це жанр арабської літератури, шахрайські повісті в римованій прозі з віршованими вставками, що розповідають про пригоди талановитих і освічених шахраїв. Жанр вперше з'являється у Баді аз-Замана, що склав близько 1000 року збірник макам, і доведений до досконалості аль-Харірі (1054-1122).

Композиційно більшість макам будується за нехитрим принципом: оповідач і не вказаний ним головний герой зустрічаються в будь-якому зібранні людей - на площі, в мечеті, на місці стоянки мандрівників, в компанії любителів словесності і т.п. (варіантів тут може бути досить багато); епізоду першої зустрічі зазвичай передує експозиція, викладає обставини, в яких опинився оповідач. Герой демонструє в зборах своє словесне майстерність - причому його мова найчастіше містить прохання про допомогу - і отримує від слухачів відповідну мзду.

Маками – це арабські "шахрайські" повісті, що розповідають витонченим стилем в римованій прозі, пересипаної віршами, про витівки талановитих і освічених шахраїв. Цей літературний жанр з'являється в X столітті, коли внаслідок падіння торгівлі та ремесла в феодальному і розореному халіфаті утворилися в містах маси бідних торговців або безробітних ремісників, які поповнювали ряди міських покидьків і жебраків. Близько 1000 року Хамадані склав свою збірку "Макам", об'єднаний єдністю героя новел - Абу-ль-Фатха Іскандар. Герой не тільки спритний шахрай, а й поет, учений, який користується своїми талантами для шантажу і шахрайства. Абу-ль-Фатх видає себе за біженця з взятого візантійцями міста, за лікаря, проповідника, святого і так далі і не тільки шахраює, а й знущається над людьми: він береться воскресити мертвого і тікає з завбачливо забраним вперед гонораром, обіцяє зупинити повінь, застосовує магічні засоби на зразок запліднення дівчат загрозливій селища, збирає всіх жителів на спільну молитву, велить лежати в молитовній позі долілиць, уткнувши носи і лоби в пісок, і безслідно зникає. Все це викладено вишуканою мовою з римами, евфонічними і графічними фокусами. Великого художнього достоїнств "Макам" Хамадані не мають, його заслуга в тому, що він перший створив жанр "Макам" і літературний тип талановитого пройдисвіта. Через 100 років його "Макам" майже затьмарив подібний же збірка 50 новел високоталановитого Харірі. Його герой Абу-Зайд з Серуджа шахраює менш складно, але не менш вдало, тому що зачаровує ошуканих своїм красномовством і поетичним талантом, і вони все прощають цього шахраєві. Витонченість і дотепність його промов і віршів вражаючі; мистецтво словесної інструментування, рими, евфонії доведено до досконалості. Харірі торжествує над усіма перешкодами, створюваними ним самим, наприклад відмовляється від половини абетки або користується лише словами, що починаються звуками "з" і "ш", притому поперемінно, і це не відбивається на стрункості, докладності і дотепності розповіді. Харірі змушений при цьому користуватися всій неосяжній лексикою арабської мови, І це робить "Макам" майже незрозумілими навіть середньому освіченій арабові (без словника і коментаря); трохи легше і з. Хамадані. "Макам" Харірі звичайно перш за все - словесний фокус, а й високохудожній твір з безнадійно песимістичною оцінкою своєї епохи та її звичаїв. Наслідувачів у Харірі було багато (у персів і турок теж); в XIX в. блискучі "Макам" писав Насиф-ам-Язіджі.

Преставлення театру «Карагез» мали злободенний характер, і вони стали продовженням давньої традиції бедуїнської щовечірніх посиденьок (макам) біля багаття, коли найбільш талановиті бедуїни виступали з імпровізаціями в віршах.

Глибоке проникнення в культуру арабських народів запозиченого за своїм походженням тіньового театру було обумовлено певними національними чинниками, які створили сприятливий грунт для його асиміляції. До них відносяться древній культ слова і традиції усного сказання. Відбилися як на творах бедуїнської поезії, так і в розвиненій літературній формі «Макам», вони визначили формування естетичної специфіки традиційного арабського театру тіней - його текстів і виконавської природи.Самий популярний жанр арабської літератури - Макама - використовувався як основа перших п'єс для тіньового театру. У цих форм усного фольклору театр тіней успадкував найбільш поширені сюжети і цілий ряд типових персонажів. До народних літературних форм і специфіці їх побутування в культурі сходять також композиція тіньових уявлень (пролог - діалог - епілог), їх гостра сатирична спрямованість і активна роль публіки.