- •4. Твердження
- •1. Загальна характеристика твердження та його будова
- •2. Твердження й речення
- •3. Види тверджень
- •4. Поділ атрибутивних тверджень за якістю й кількістю. Розподіленість термінів
- •5. Відношення між атрибутивними твердженнями
- •6. Твердження відношення
- •7. Твердження існування
- •8. Модальні твердження
- •9. Запитання
- •10. Складні твердження, їх види та відношення між ними
- •11. Два аспекти істинності тверджень у повідомленнях змі
- •12. Джерела перевірки істинності тверджень підчас редагування текстів
- •13. Співвідношення між істинністю тверджень і видом літератури
- •14. Особливості перевірки істинності фактичних тверджень
13. Співвідношення між істинністю тверджень і видом літератури
Подане в табл. Х співвідношення між істинністю тверджень і видом літератури справедливе лише для більшої частини тверджень у повідомленнях. Звичайно, незначна частина тверджень у кожному з видів повідомлень може мати інший, ніж вказано в табл. Х, ступінь істинності (наприклад, в науково-популярній літературі якась незначна частина тверджень може бути ірреальною).
Зазначимо, що істинність повинна бути вказана не лише стосовно тексту повідомлення, а й щодо його ілюстраційного оформлення, зокрема це важливо для газетних фотографій, звукового оформлення на радіо, відеосюжету на телебаченні. З тексту чи підпису завжди повинно бути зрозуміло, чи це документальне повідомлення, чи недокументальне (колаж, монтаж або інсценізація).
Таблиця 12-1
Співвідношення між істинністю тверджень і видом літератури
Види тверджень |
Вид літератури |
||||||||||
ділова |
технічна |
навчаль-на |
довідко-ва |
інформа-ційна |
наукова |
популяр-на |
публіци-стична |
художня |
дитяча |
рекламна |
|
Реальні |
+ |
+ |
+ |
+ |
+ |
+ |
+ |
+ |
+ |
+ |
+ |
Псевдореальні |
|
|
|
|
|
+ |
+ |
+ |
+ |
+ |
|
Ірреальні |
|
|
|
|
|
|
|
|
+ |
+ |
|
Інші7 |
+ |
|
|
|
|
|
|
+ |
+ |
+ |
+ |
● У повідомленні автор повинен явно зафіксувати ступінь його істинності.
Для реалізації цієї норми на титулі, в анотації, в телеанонсі чи програмі передач спеціально вказують: казка, художній фільм, фільм жахів, історичний роман, фантастична повість, наукова монографія, довідник тощо. Порушення цієї норми в ліпшому випадку призведе до того, що реципієнт може сприйняти, наприклад, історичний роман як історичну хроніку. У випадку, коли якесь твердження має інший, ніж усе повідомлення в цілому ступінь істинності, це слід зазначити за допомогою слів дійсно, фактично, справді, імовірно, можливо, гіпотетично і т. п. перед таким твердженням.
● У повідомленнях, що належать до певного виду літератури, вживання тверджень з іншим, ніж вказано в табл. Х, ступенем істинності, є або небажаним, або взагалі забороненим.
Внаслідок порушення цієї норми повідомлення може перейти в інший вид літератури (наприклад, історична наукова монографія може перетворитися на історичний роман).
● В усіх без винятку видах літератури заборонено вживати хибні фактичні твердження.
Хибні фактичні твердження називають фактичними помилками. Поряд із тим — звертаємо на це особливу увагу — в певних видах літератури (див. табл. Х) вживання фіктивних тверджень є нормативним (наприклад, у казках чи фантастичних романах).
Окремо скажемо про цитування. Згідно з третьою нормою посилання на джерела цитованих тверджень не можуть бути хибними. Це означає, по-перше, що уривок (цитата) в повідомленні-копії повинна знак у знак відповідати цьому ж уривку в повідомленні-джерелі8, і, по-друге, що повідомлення-джерело, на яке посилається автор, повинно існувати в реальному світі. Проте іноді атрибути джерела цитування автори не вказують, а це суттєво затруднює можливість перевірки його істинності. Такий прийом в Україні закріплений законодавством для публіцистичної літератури (наприклад: Співробітник міністерства промисловості, який не побажав назвати свого прізвища, повідомив, що …). В інших видах літератури, наприклад науковій, невказання атрибутів джерела цитування є забороненим.
● У твердженнях понятійних повідомлень повинна бути відображена не частина, а всі без винятку факти, що стосуються ділянки, яку описує автор.
Особливо це важливо в тому випадку, коли ці факти суперечать авторській концепції.
● Чим нижчою є кваліфікація реципієнта, тим менше світів повинно охоплювати повідомлення.
Для дошкільнят у рамках одного повідомлення не варто одночасно описувати і фіктивний, і фактичний світи. Для реципієнтів з високим ступенем кваліфікації вже можна подавати повідомлення, де переплелося кілька світів (наприклад, як у деяких творах М. Гоголя чи романі М. Булгакова “Майстер та Маргарита”).
● Фактичні твердження — з метою кращого їх сприйняття реципієнтами — слід подавати: а) в порівнянні з іншими аналогічними (близькими) твердженнями; б) у динамічній формі, тобто в процесі їх змін у часі; в) у доступній для реципієнтів формі, наприклад, у відсотках, а не абсолютних одиницях.