Групи реципієнтів за довільністю сприймання:

— реципієнти, які добровільно, згідно з власними бажаннями сприймають пові­домлення і не хочуть припиняти сприймання до завершення повідомлення (наприклад, діти, які читають "Робінзона Крузо" Д. Дефо раніше, ніж це передбачено шкільною програмою);

— реципієнти, які вимушено, всупереч власним бажанням, сприймають повідомлення, знаючи, що зобов’язані це зробити (наприклад, певна частина учнів або студентів, які студіюють навчальну літературу, або ж особи, які вивчають технічну інструктивну літе­ратуру — "Правила дорожнього руху" — на курсах водіїв автотранспорту);

— реципієнти, які випадково, всупереч власним бажанням, сприймають повідомлення, але знають, що можуть припинити сприймання будь-якої миті (наприклад, люди, які, опинившись біля радіоприймача чи телевізора випадково, сприймають агітаційні або рекламні повідомлення).

Групи реципієнтів за мотивами сприймання (для добровільного сприймання)¹:

— реципієнти, які бажають задовольнити емоційні потреби (наприклад, перечитати вірші про кохання, щоб отримати заряд позитивних емоцій);

— реципієнти, які бажають задовольнити естетичні потреби (наприклад, переглянути альбом з репродукціями полотен, виставлених у Луврі);

— реципієнти, які бажають задовольнити пізнавальні потреби (наприклад, дізнатися з радіоновин про результат футбольного матчу);

— реципієнти, які бажають задовольнити навчальні потреби (наприклад, на основі професійних порад навчитися ремонтувати власну оселю).

Задоволення бажань відбувається через сприймання нової інформації, тому будь-які мотиви завжди пов’язані з отриманням нової інформації. Одержавши потрібну інфор­мацію, реципієнти більшою чи меншою мірою переживають — за термінологією Аристотеля — стан "катарсису".

За межами цієї класифікації додатково слід виокремити групу реципієнтів, які бажають придбати повідомлення не як об’єкт сприймання, а лише як об’єкт споживання. Це може бути, наприклад, книжка модного автора, що "прикрашає" книжкову полицю, або ж дорогі престижні глянцеві журнали — "для журнального столика".

Групи реципієнтів за рівнем знань будови видання. Видання можуть мати композицію та апарат різного ступеня складності, якими реципієнти різного віку та освіти повинні вміти користуватися. Наприклад, деякі типи видань ("дорослі" газети) читати першокласникам не рекомендують, а позатекстові примітки вміщують лише у наукових виданнях.

Залежно від рівня знань про структуру видань реципієнтів можна поділити три групи:

— реципієнти, які можуть сприймати лише найпростішу композицію без будь-якого апарату видання;

— реципієнти, які можуть сприймати композицію середнього ступеня складності й невеликого обсягу, достатньо простий апарат видання;

— реципієнти, які можуть сприймати повідомлення будь-якої композиційної складності з максимально складним апаратом видання.

Групи реципієнтів за професійним рівнем. Кожна галузь знань послуговується своєю специфічною, галузевою, термінологічною лексикою, якою володіють спеціалісти лише цієї галузі. Наприклад, спеціалісти-геологи володіють геологічною термінологією, проте не знають термінологій інших галузей — фахової музичної, лінгвістичної тощо. Таких галузей достатньо багато — близько сотні.

За рівнем знань галузевої термінології реципієнтів можна поділити на три групи:

— реципієнти, які не є спеціалістами в описуваній галузі знань;

— реципієнти, які є спеціалістами в описуваній галузі знань;

— реципієнти, які є експертами в описуваній галузі знань.

Кожна з цих груп послідовно входить у наступну, утворюючи три вписаних одне в одне кола. Коло найбільшого діаметра — це реципієнти-неспеціалісти, менше — спеціалісти і найменше — експерти (їх у кожній країні, як правило, від одного до кількох десятків). Добирати кандидатури на рецензування повідомлень варто саме серед таких реципієнтів-експертів.

Групи реципієнтів за характером придбання видань чи отримання передач. За цією ознакою виокремлють реципієнтів:

— постійних (таких реципієнтів небагато, але вони становлять їх кістяк; приклад: читачі, які купують всі номери газети, а також глядачі, які прослуховують всі радіопередачі поспіль);

— регулярних (періодично купують видання, наприклад тижневий випуск газети, чи періодично — щоденно — переглядають на телеканалі лише новини);

— випадкових (читачі, котрі принагідно прочитали видання, наприклад газету, яку читав колега; глядачі, які приєдналися до перегляду передачі, яку дивилися інші члени сім’ї);

— потенційних (читачі, які, купуючи свою газету, побачили на розкладці інші газети; слухачі, що мають радіоприймачі і шукають цікаві передачі).

Інші групи реципієнтів. Під час редагування доводиться враховувати й особливості інших типових груп реципієнтів, виокремлених за такими критеріями:

— за статтю (оскільки існують чоловічі та жіночі групи реципієнтів, відповідно, існують "жіночі" й "чоловічі" видання, що відрязняються тематикою; найчастіше це періодичні видання);

— за жанром повідомлень, якому надають перевагу (наприклад, одні читачі надають перевагу детективним жанрам, а інші — світовій класиці; одна група читачів через обмеженість у часі надає перевагу періодичним виданням, що публікують короткі матеріали, а інша — виданням, що публікують розлогі матеріали, зокрема аналітичні статті);

— за джерелами отримання повідомлень (наприклад, одні реципієнти надають перевагу друкованим ЗМІ, а інші — електронним);

— за метою опрацювання повідомлень (наприклад, групи реципієнтів, що прагнуть отримати естетичне, емоційне (гедонічне) чи пізнавальне задоволення);

— за кількістю мов, якими володіють (наприклад, існують групи реципієнтів, що знають тільки одну мову, дві мови, три мови; реципієнтів, що знають більше однієї мови, можна поділити на групи залежно від конкретних мов, якими вони володіють; відповідно, існують повідомлення для реципієнтів, що знають одну чи кілька мов; розрізняють і редакторів, що можуть редагувати повідомлення, підготовані однією чи кількома мовами);

— за доходами (наприклад, реципієнти з вищим заробітком можуть претендувати на те, щоб отримати редакційно краще підготовані видання, а реципієнти з нижчим заробітком, навпаки; залежно від поділу за цим критерієм періодичні видання поділяють, зокрема, на якісну й бульварну, низькопробну пресу);

— за володінням методами інформаційного захисту/впливу (за цією ознакою можна виокремити тих реципієнтів, які знають методи впливу, вміють виявляти їх у повідомленнях і, відповідно, володіють методами інформаційного захисту, й тих реципієнтів, які не володіють методами інформаційного захисту — частково чи повністю);

— за політичними чи релігійними вподобаннями (наприклад, симпатики тієї чи іншої партії, тієї чи іншої конфесії).

Реципієнтів можна також класифікувати за віддаленістю в часі від авторів повідомлень, а також за місцем їх створення. Такі класифікації є "дзеркальним" відображенням класифікацій авторів (див. розділ 5.7.1).