10.2. Будова видавництв і видавничих організацій

Будова видавництв значною мірою залежить від кількості видань, які воно випускає впродовж року.

Для малих видавництв рекомендують обирати будову, яка передбачає наявність двох структурних підрозділів — комерційного директора й головного редактора (керівника проектів видань). Спеціалістів для підготовки видань (редакторів, конструкторів, тобто технічних редакторів, художників) винаймають за трудовими угодами. Приклад будови таких видавництв, які функціонують у країнах Заходу, показана на рис. 11.1.

Для середніх видавництв рекомендують обирати будову, яка передбачає наявність чотирьох структурних підрозділів — керівника проектів (головного редактора), керівника виробництва, керівника маркетингу і комерційного директора. Спеціалісти для підготовки видань (редактори, конструктори, художники) працюють у таких видавництвах на постійній основі. Приклад будови таких видавництв, які функціонують у країнах Заходу, показана на рис. 11.2.

Для великих видавництв, які випускають упродовж року більше ста видань, рекомендують обирати будову, яка показана на рис. 11.3. Такою була, зокрема, будова видавництв у СРСР, де функціонували лише середні або великі видавництва. У таких видавництвах, як правило, є власні редактори, конструктори (технічні редактори), художники, коректори та всі інші спеціалісти.

У малих і середніх видавництвах кожен редактор виконує всі потрібні функції сам, тобто працює як універсальний фахівець за всіма потрібними напрямами видавничої діяльності. У великих видавництвах серед редакторів проводять спеціалізацію, наприклад за тематикою (хімічна література, фізична література, художня література, кібернетична література тощо) чи за функціями (редактор, який шукає авторів; редактор, який оцінює якість запропонованих до видання рукописів; редактор, який укладає угоди; редактор, який редагує текст (окремо загальне й творче редагування); редактор, який займається конструюванням видання; редактор, який слідкує за переміщенням видання по виробництву; редактор, який займається рекламою видань).

У видавничих організаціях, як правило, функціонують редакційно-видавничі підрозділи (відділи). До їх складу найчастіше входять сектори редакційний, верстання, коректури та видавничий. При цьому видавничий сектор займається тиражуванням видань або самостійно, або здійснює це через друкарні.

Рис. 11.1. Структура видавництва американського зразка¹

Рис. 11.2. Структура видавництва західноєвропейського зразка¹

Рис. 11.3. Структура видавництва «радянського» типу¹

11.3. Система керування книго- і пресовиданням

У сучасних індустріальних та інформаційних державах книго- і пресовиданням керують органи законодавчої, виконавчої, судової влади та громадські організації. В Україні це такі органи:

1) органи законодавчої влади:

— Комітет Верховної Ради з питань інформації та свободи слова;

— Комітет Верховної Ради з питань культури і духовності (частково);

2) органи виконавчої влади:

— центральні органи:

а) Державний комітет телебачення і радіомовлення України (Держтелерадіо);

б) Державне наукове підприємство "Книжкова палата України" (методичне керівництво);

— регіональні органи: обласні відділи Держтелерадіо України (обласні управління преси та інформації);

3) органи судової влади:

— суди першої інстанції;

— суди другої інстанції (апеляційні суди);

— суди третьої інстанції (спеціалізовані касаційні суди Верховного Суду України).

Дорадчі функції при органах державної влади виконують громадські організації. В Україні до них належать:

— Національна спілка журналістів України;

— Спілка письменників України;

— Асоціація видавців та розповсюджувачів видавничої продукції;

• Асоціація видавців періодичної преси.

У книжкових видавництвах керівництво підприємством здійснює директор. Часто директор є і власником цього видавництва. Першим заступником директора видавництва, як правило, є головний редактор. При цьому директор в основному займається загальним керівництвом видавництвом, а головний редактор — формуванням і реалізацією видавничої політики.

У видавничих організаціях керівництво видавничим підрозділом через посередництво його завідувача здійснює керівник організації. При цьому керівник організації здійснює загальне керівництво, а видавничу політику він формує разом із завідувачем видавничого відділу.

У видавництвах, які випускають періодичні видання (їх називають ще редакціями газетно-журнальних видань), керівництво здійснює головний редактор. Він суміщає і функції загального керування, і функції формування видавничої політики.

Значну роль у керуванні інформаційним простором України в ділянці видавничої справи відіграють наукові періодичні видання:

• «Вісник Книжкової палати України»;

• «Вісник КНУ ім. Т. Шевченка. Серія "Журналістика"»;

• «Соціальні комунікації»;

• «Вісник ЛНУ ім. І. Франка. Серія "Журналістика"»;

• ???

До керування інформаційним простором України в ділянці видавничої справи долучаються такі традиційні паперові газети й журнали:

• "Друг читача" (vsiknygy.net.ua);

• "Книжник-Review" (k-r.com.ua);

— "Книжковий огляд" (www.web-standart.net/magaz.php?sid=6);

— "Книжковий клуб+" (www.bookclub.ua);

• ???

За останні роки до цих традиційних газетних паперових видань долучилися такі електронні видання:

— Портал української книжкової індустрії: (uabooks.info/ua/toolbox/media/?pid=1726);

— Книжковий кур’єр: www.book-courier.com.ua

— Український книжковий портал "Книгобачення" (knyhobachennia.com);

• ???