9.4. Страхові резерви: їх призначення та склад згідно з Законом України “Про страхування”.

Страхові резерви утворюються страховиками з метою забезпечення майбутніх виплат страхових сум і страхового відшкодування залежно від видів страхування (перестрахування).

Страхові резерви поділяються на технічні резерви і резерви із страхування життя.

Формування резервів із страхування життя, медичного страхування і обов'язкових видів страхування здійснюється окремо від інших видів страхування.

Страховики зобов'язані формувати і вести облік таких технічних резервів за видами страхування (крім страхування життя):

▪ незароблених премій (резерви премій), що включають частки від сум надходжень страхових платежів, що відповідають страховим ризикам, які не минули на звітну дату;

▪ збитків, що включають зарезервовані несплачені суми страхового відшкодування за відомими вимогами страхувальників.

Величина резервів незароблених премій на будь-яку звітну дату встановлюється залежно від сум надходжень страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) по відповідних видах страхування в кожному з трьох кварталів періоду, який передує цій звітній даті, і обчислюється у такому порядку:

 сума надходжень страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) у першому кварталі цього періоду множиться на 1/4;

 сума надходжень страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) у другому кварталі множиться на 1/2;

 сума надходжень страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) в останньому кварталі множиться на 3/4;

 одержані добутки додаються.

Страховики зобов'язані створювати і вести облік таких резервів із страхування життя:

– довгострокових зобов'язань (математичні резерви);

– належних виплат страхових сум.

Страхові резерви повинні розміщуватись з урахуванням безпечності, прибутковості, ліквідності та диверсифікованості та мають бути представлені активами таких категорій:

▪ грошові кошти на розрахунковому рахунку;

▪ банківські вклади (депозити);

▪ нерухоме майно;

▪ цінні папери, що передбачають одержання доходів;

▪ цінні папери, що емітуються державою;

▪ права вимоги до перестраховиків;

▪ довгострокові інвестиційні кредити (для резервів із страхування життя);

▪ готівка в касі в обсягах лімітів залишків каси, встановлених Національним банком України.

Резерви із страхування життя можуть використовуватися для довгострокового кредитування житлового будівництва.

9.5. Розміщення та інвестування коштів страхових резервів згідно з Законом України “Про страхування”.

Страховики є важливим джерелом ін­вестиційного капіталу, оскільки:

отримання страхової премії передує наданню страхової по­слуги

розподіл ризику в часі.

Тому страховик протя­гом часу дії договору страхування тимчасово розпоряджається кошта­ми страхувальника, які акумульовані у страхові резерви.

Крім коштів страхових резервів, страховик має у своєму розпоряд­женні власні кошти у вигляді вкладів засновників, а також спеціаль­них фондів, які сформовані за рахунок прибутку та суми нерозподіле­ного прибутку.

При інвестуванні потрібно вихо­дити з того, що резерви є коштами страхувальників і в разі настання страхового випадку мають своєчасно повертатися їм у вигляді страхово­го відшкодування, яке може бути й більшим порівняно з внесками за на­дання страхової послуги. Активи страхової компанії мають бути розміще­ні з урахуванням безпечності, прибутковості, ліквідності, дивсрсифікованості.

Безпечність  мі­німальний інвестиційний ризик;

Прибутковості  іноді в кінці звітного періоду страховик компенсує збитки, пов'язані зі страховою діяльністю, за рахунок прибутку від інвестиційної діяльності.

Ліквідність  можливість оперативної конвертації активів у готівкові платіжні

Диверсифікованість  це розосередження активів, наприклад, розміщення коштів на депозитних рахунках в банках, у цінних паперах.

Згідно із Законом України «Про страхування» страхові резерви мають бути представлені активами таких категорій:

• грошові кошти на розрахунковому рахунку;

• банківські вклади (депозити);

• нерухоме майно;

• цінні папери, що передбачають одержання доходу;

• цінні папери, що емітуються державою;

• права вимог до перестраховиків;

• довгострокові Інвестиційні кредити (для резервів зі страхування життя).

З метою захисту страхувальників від невиконання страховиком своїх зобов'язань установлюється державний контроль над інвести­ційною діяльністю. Встановлені розміри обсягів інве­стицій страхових резервів, а саме:

• вкладення в нерухомість – не більше 10 % загального обсягу резервів за кожним об'єктом;

• вкла­дення в акції, які котируються, та гарантовані кредити – не більше 10 % розміру резервів за кожним із видів зазначених вкладів;

• інвести­ції в незабезпечені кредити – не більше 5 % за кожним їх видом;

• в акції, що не котируються – не більше 10 % у сукупності вкладень;

• у готівку – н е більше 3 % загальної суми резервів.

У разі, коли обсяги страхових резервів, сформованих в іноземних валютах, перевищують 10 % від загальної суми активів страховика для забезпечення ліквідності та безпечності розміщення резервів, не менш як 60 % їх мають бути представлені у цих самих валютах активами та­ких категорій: грошові кошти на розрахунковому рахунку в іноземній валюті; банківські вклади (депозити) в іноземній валюті.