2.3. Принципи визначення порівняльної економічної ефективності

При техніко-економічному обґрунтуванні проектів, які мають альтернативні організаційно-технічні рішення, використовують метод порівняльної економічної ефективності з розрахунком в якості підсумкового показника річного економічного ефекту.

Метод ґрунтується на співставленні варіантів за показником річних приведених витрат (ВП_річ), які визначаються за формулою:

ВП_рiч= С + Е_Н*К

де С - річні експлуатаційні витрати;

К – капіталовкладення;

Ен - нормативний коефіцієнт порівняльної економічної ефективності (0,12 - для порівняння варіантів інвестиційних проектів із використанням існуючих технічних засобів; 0,15 - для порівняльної оцінки проектів розробки нових технічних засобів).

Показник річного економічного ефекту характеризує різницю річних приведених витрат, розрахованих для двох альтернативних варіантів і є умовною грошового величиною.

EE_рiч=(С₁+Е_н*К₁)-(С₂+Е_н*К₂),

EE_рiч=(С₁-C₂ )-Е_н*(К₂ - К₁),

де С₁, С₂ - річні експлуатаційні витрати по базовому і проектному варіантам відповідно;

К₁, К₂ - капіталовкладення (одноразові витрати) по базовому і проектному варіантам відповідно;

Е_н - нормативний коефіцієнт порівняльної економічної ефективності (0,12 - для порівняння варіантів інвестиційних проектів Із використанням існуючих технічних засобів; 0,15 - для порівняльної оцінки проектів розробки нових технічних засобів).

При здійсненні оцінок порівняльної економічної ефективності реконструкції діючого підприємства в якості базового варіанту може використовуватись ситуація "до реконструкції¹'. Тоді формула річного економічного ефекту набуває вигляду:

ЕЕ_річ=(С₁-С₂)-Ен*К,

де К - додаткові капіталовкладення в реконструкцію;

С₁ - річні експлуатаційні витрати до реконструкції;

С₂ - річні експлуатаційні витрати після реконструкції.

Позитивне значення показника річного економічного ефекту свідчить про економічні переваги проектного варіанта в порівнянні з базовим.

В розрахунках ТЕО ДП здійснюють порівняння проектного варіанту з вибраним для проведення даного співставлення базовим варіантом. В якості базового варіанту приймають альтернативні варіанти розташування підприємства, вибору технічних засобів, систем передачі, тощо.

В основі розрахунку показника річного економічного ефекту - одна з двох вищенаведених базових формул, що дозволяють по-різному трактувати економічний зміст даного показника:

а) як порівняння річних приведених витрат по аналізуємим варіантам - при цьому капітальні витрати приводяться до річної розмірності шляхом множення на нормативний коефіцієнт Ен.

б) як співставлення економії експлуатаційних витрат (одержаної в запроектованому варіанті порівняно з базовим), із нормативним рівнем додаткового прибутку від капіталовкладень (останній визначається множенням додаткових капіталовкладень на Ен).

Наведені формули розрахунку річного економічного ефекту є базовими, принциповими і можуть використовуватись лише при порівнянні проектів з аналогічними характеристиками потужності, термінів експлуатації, а також з аналогічними якісними характеристиками.

У загальному випадку з метою забезпечення співставності проектного і базового варіантів належить привести базовий варіант до співставного вигляду з проектним варіантом шляхом введення відповідних поправочних коефіцієнтів - зокрема коефіцієнтів, які враховують різницю в потужності, термінах експлуатації і якісних показниках проектного і базового варіантів.

При цьому для визначення річного економічного ефекту використовується одна з нижченаведених формул:

Е_рiч=(С₁* k_пр*k_тер*k_екв - С₂) – Е_н* (К₂ – К₁*k_пр*k_тер*k_екв),

Е_рiч =(С₁ + Е_н*К₁)*k_пр*k_терм*k_екв - (С₂ + Е_н*К₂),

де К_пр - коефіцієнт, що враховує різницю в потужності порівнюваних об'єктів (за монтованого ємністю номерів АТС, кількістю каналів ТЧ, річним обсягом доходів від реалізації продукції і т.п.) - визначається як співвідношення відповідних показників проектного варіанту (N₂) і базового (N₁); k_пр= N2 /N1;

k_тер - коефіцієнт, що враховує розходження в термінах ефективної експлуатації - як відношення терміну ефективної експлуатації проектного варіанту (Т2) до базового (Т1); k_тер = Т₂ / Т₁ ;

k_екв - коефіцієнт, що враховує розходження в якісних характеристиках, які не можуть бути безпосередньо оцінені через показники витрат або доходів. Даний коефіцієнт часто називають коефіцієнтом еквівалентності з якості і порядок його розрахунку викладено нижче.

Коефіцієнт еквівалентності з якості визначається за формулою:

k_екв= (Мi*Бi)/ Б_i ,

де і - порядковий номер одиничного показника якості; рекомендується при визначенні коефіцієнта еквівалентності з якості використовувати від 5 до 10 одиничних показників якості;

Мi - співвідношення якісних показників нового (проектного) і базового варіанту по кожному з одиничних показників, що характеризує міру покращання якості за і-тим одиничним якісним показником;

Мi = А_нi / А_базi або М_i = А_базi / А_нi ,

де Aі - значення одиничного показника якості у відповідних фізичних одиницях.

Якщо збільшення якісного показника характеризує поліпшення якості, то використовується формула: Мi = А_нi /A_базi.

Якщо збільшення якісного показника характеризує погіршення якості, то використовується формула: Мi = A_базi/А_нi .

Отже, Мі характеризує міру поліпшення якості за і-тим одиничним якісним показником.

Бі - коефіцієнт вагомості і-го показника якості. В комплексній характеристиці якості за звичай різні одиничні показники якості мають неоднакову вагомість, значущість. Вагомість одиничного якісного показника в комплексній оцінці якості визначається експертним шляхом з наданням кожному одиничному показнику оцінок вагомості у балах (наприклад, один бал - має найважливіший з показників, а інші - 0,8; 0,6; і т. ін. - що відображує порівняно меншу вагомість).

Порядок розрахунку коефіцієнта еквівалентності з якості для зручності може бути поданий у вигляді нижченаведеної таблиці

Найменування одиничних показників якості	Значення показників якості		Співвідно­шення показників якості (Мі)	Значимість окремого показника (Бі)	Нормована вагомість (Кi=Бі/ΣБі)	Коеф-т еквіва­лентності (Мі*Кі)
	проект. (Апр)	базового (Абаз)
1	2	3	4	5	6	7
Всього	X	X	X	Бi	1	 (Мi * Кi)

Окремі дипломні проекти розглядають технічні рішення, які дозволяють одночасно збільшити доходи підприємства - наприклад, за рахунок надання додаткових послуг зв'язку підвищеної якості, введення похвилинної плати за місцеві телефонні розмови та Ін. У цьому випадку в сумі річного економічного ефекту повинна знайти відображення і додаткова сума доходів (прибутків), що забезпечується запроектованим варіантом у порівнянні з базовим (П).

Е_рiч=(С₁* k_пр*k_тер*k_екв - С₂) – Е_н* (К₂ – К₁*k_пр*k_тер*k_екв) + П,

Е_рiч=(С₁ + Е_н*K₁)*k_пр*k_тер*k_екв –(C₂ + E_н*K₂)+ П.

Визначення обсягів капітальних витрат i річних експлуатаційних витрат здійснюється з урахуванням особливостей конкретних варіантів дипломних проектів І базується на викладених нижче загальних принципах.

Згідно з наведеними формулами може надаватись оцінка річного економічного ефекту будь-яких технічних, організаційних, інших рішень щодо вдосконалення виробництва і господарювання, в тому числі І оцінка впровадження нової техніки в порівнянні з базовими альтернативними варіантами. Але для обґрунтування проектних розробок нової техніки краще використовувати метод оцінки комплексного економічного ефекту від виробництва і впровадження нової техніки (див.розд.5).

Слід зазначити, що в розрахунках порівняльної економічної ефективності достатньо включати до складу капітальних витрат і експлуатаційних витрат лише ті елементи, що мають розходження в порівнюваних альтернативних варіантах.

3. ВИЗНАЧЕННЯ ОБСЯГІВ ВИТРАТ, ДОХОДІВ, ПРИБУТКІВ В ПРОЕКТАХ РОЗВИТКУ МЕРЕЖ ЗВ'ЯЗКУ

Капіталовкладення - включають суму всіх витрат одноразового характеру, що передують нормальній експлуатації об'єкту - у т.ч. витрати на придбання, доставку, монтаж, будівництво об'єктів основних виробничих фондів, а при необхідності - на проведення науково-дослідних і проектно-пошукових робіт, розробку програмного забезпечення І т.п. За економічною ознакою - це витрати, що в кінцевому підсумку відображуються в збільшенні вартості основних фондів і нематеріальних активів.

Як правило, у складі капітальних витрат повинна враховуватися покупна ціна обладнання, кабелю з урахуванням необхідних обсягів їх закупівлі, а також витрати на їх доставку, монтаж, наладку, тощо.

Поточні експлуатаційні витрати - це витрати експлуатаційною підприємства, пов'язані з утриманням в працездатному стані мереж зв'язку та наданням послуг зв'язку.