2. Бюджетне планування

Аналізуючи бюджетний процес, В.М.Опарін характеризує його наступним чином «це організація і порядок складання, розгляду, затвердження і виконання бюджету». В.М.Опарін поділяє БП на дві складові:

• Бюджетне планування

• виконання бюджету.

Бюджетне планування включає складання проекту бюджету, його розгляд і затвердження. Це серцевина бюджетного процесу – виконується такий бюджет, який прийнято.

Бюджетному плануванню як складовій частині загальнодер­жавного економічного планування відводиться важлива роль. Це пояснюється тим, що від збалансованого бюджетного планування багато в чому залежить економічний і соціальний розвиток як держави в цілому, так і регіонів.

Юридичною основою бюджетного планування є Конституція України, БКУ, Закони України «Про місцеве самоврядування в Україні», Бюджетна резолюція, яку приймає Верховна Рада України, Правила складання і виконання бюджету, бюджетна класифікація, а також бюджетні регламенти, які затверджуються органами місцевого самоврядування.

На загальнодержавному рівні в бюджетному плануванні беруть участь міжнародні фінансові інститути, зарубіжні консультанти, наукові установи України, Кабінет Міністрів України, відповідні комітети Верховної Ради України, Міністерство фінансів та інші міністерства і відомства.

При бюджетному плануванні повинні бути враховані такі чинники:

— основні напрямки економічної і соціальної політики держа­ви, які визначаються бюджетною резолюцією;

— окремі програми економічного і соціального розвитку, які затверджуються Верховною Радою, Президентом Украї­ни, або Кабінетом Міністрів України..

— основні положення Генеральної угоди між Кабінетом Міністрів України і Українським союзом промисловців і підпри­ємців та профспілковими об’єднаннями України;

— комплекс Законів України, Указів Президента України, Постанов Кабінету Міністрів України, які регламентують по­даткові та неподаткові надходження та витрати бюджету з усіх платників податків;

— комплекс законів та інших нормативних актів, які пе­редбачають конкретні види грошових виплат.

— передбачити перерозподіл бюджетних ресурсів між регіонами;

— передбачити по можливості весь комплекс факторів, що можуть мати вплив на доходну та витратну частину бюджету, з урахуванням зміни законодавчих актів, суспільно-політичну си­туацію, рівень інфляції, виплату боргів по зовнішніх і внутрішніх зобов’язаннях держави тощо.

Врахувати в повній мірі всі можливі фактори, що мають вплив на бюджетну систему в умовах нестабільної економіки, політич­ної соціальної ситуації практично неможливо, але зробити бюд­жет реальним за доходною та видатковою частинами є основним завданням Міністерства фінансів України та його підрозділів.

Бюджетне планування має свої завдання, і, відповідно, повинно базуватись на принципах та методах.

Завдання бюджетного планування:

• забезпечити необхідні макроекономічні пропорції розвитку держави;

• виявити реальні джерела надходжень по всіх напрямках та від всіх платників податків і зборів по всіх бюджет­них рівнях;

• ефективно використати за напрямками та розподілити між регіонами бюджетні видатки;

• збалансування бюджету;

• сприяти найбільш ефективному використанню бюджетних коштів по галузях народного господарства;

• забезпечити мінімальний рівень соціальних потреб;

• утворити необхідні соціальні резерви, які використовуються на планові і позапланові заходи;

• передбачити в системі проходження бюджетних платежів можливість прозорого бюджетного контролю.

Принципи бюджетного планування:

— наукова обґрунтованість;

— оптимальна збалансованість за рівнем оподаткування суб’єктів-платників податків і рівнем соціальних виплат;

— центральне місце бюджетного планування в системі фінансового планування;

— органічний взаємозв’язок між прогнозними та поточними бюджетними планами;

— директивний характер бюджетних виплат;

— єдність загальнодержавного та місцевих бюджетів;

• наявність відповідних бюджетних резервів;

• демократичність.

Методи бюджетного планування:

• метод коефіцієнтів. Базується на застосуванні відповідних коефіцієнтів. За основу приймаються, показники, які було досягнуто в минулому періоді, коректуються за відповідними коефіцієнтами, які враховують зміни, що передбачаються в плановому періоді;

• нормативний метод. За основу беруться нормативи, які регламентують види надходжень і видатків. При цьому врахо­вуються економічний стан підприємств, установ, галузей народного господарства, фізичних осіб. Цей метод дозволяє виявити в певній мірі бюджетні резерви і сприяє їх економії;

• балансовий. За допомогою цього методу вдається досягти узгодженості між джерелами надходжень та джерелами видатків в розрізі видів та регіонів, встановити взаємозв’язок із загальною величиною фінансових ресурсів у державі по міністерствах, відомствах, регіонах і відповідними потребами, які можуть бути забезпечені;

• предметно-цільовий. Використовується при фінансуванні окремих державних програм економічного і соціального розвитку. Дозволяє виявити джерела покриття і визначити ефективність цих програм.

• прямого рахунку.

аналітичний