2. Амуро-Сахалінська Азія
Фізико-географічне положення і межі. До складу країни входять Буреїнський хребет і гори Сіхоте-Алінь, гори Великий і Малий Хінган, Маньчжуро-Корейські гори, Амуро-Зейська рівнина, Середньоамурська рівнина, рівнини Саньцзян і Дунбей, острів Сахалін. На півночі країна межує з країнами Північно-Східний Сибір і Середній Сибір (межа проходить по південному підніжжю хребтів Джугджур і Становий), на заході – з країною “Рівнинна Центральна Азія” (межа проходить по східному підніжжю гір і нагір’їв Забайкалля), на півдні – з країною Південно-східна Азія (межа проходить по північній окраїні Великої Китайської рівнини, північному узбережжю Жовтого моря і південному підніжжю Маньчжуро-Корейських гір). Східні береги омиває Японське море, південні – Жовте море.
У тектонічному відношенні Амуро-Сахалінська Азія належить до двох геосинклінальних поясів – Далекосхідного мезозойського і Тихоокеанського кайнозойського.
В рельєфі країни низькі і середньовисокі гори поєднуються з міжгірними і прибережними високими і низькими рівнинами.
Основними типами морфоструктури є: 1) низькі і середньовисокі брилово-складчасті мезозойські гори; 2) низькі складчасті кайнозойські гори; 3) денудаційні пластові високі рівнини; 4) акумулятивні пластові низовинні рівнини.
Основними типами морфоскульптури є наступні форми рельєфу: 1) гірсько-льодовикові; 2) вулканогенні; 3) флювіальні.
Клімат країни має чітко виражений мусонний характер. Взимку тут панують північні і північно-західні вітри (зимовий континентальний мусон), які приносять із глибини материка холодне сухе повітря. Тому зима холодна і малосніжна. Середня температура січня в Уссурійське дорівнює –20,80С, в той же час як в Ялті, яка розміщується на той же широті, +3,70С. Влітку з півдня і південного заходу приходять теплі і вологі повітряні маси, які приносять мусонні дощі. Тому літо тепле і вологе. Середня температура липня складає +15…+160С. Більша частина опадів випадає на протязі липня та серпня. Іноді, з Японського моря заходять тайфуни. Вони супроводжуються зливовими дощами. Дуже часто дощі йдуть без перерви по декілька діб. Іноді за одну добу випадає до 200 мм опадів. Літні мусонні дощі призводять до сильних розливів річок і викликають катастрофічні повені. А в цілому за рік у країні випадає 600-700 мм опадів на рівнинах, 700-800 мм – на низькогір’ях і до 1000 мм – на середньогір’ях.
Найкраща пора року в Амуро-Сахалінській Азії – осінь. Після мусонних дощів встановлюється ясна, сонячна, тепла, з прозорим сухим повітрям безвітряна погода, яка продовжується до жовтня. В жовтні наступають заморозки і річки покриваються льодом ще до снігопаду.
Всі річки країни належать до басейну Тихого океану. Вони впадають в Охотське і Японське моря. Мусонний клімат обумовлює гідрологічний режим річок. Живлення всіх річок переважно дощове (до 80 %), снігове і грунтове живлення грають незначну роль. Річки відносяться до мусонного або далекосхідного типу водного режиму. Для нього характерні дві повені (весняна і літньо-осіння) і зимова межень. Весняна повінь, яка формується за рахунок танення снігу, виражена слабо. Значна літньо-осіння повінь виникає внаслідок мусонних дощів.
Найбільшою з річок країни є Амур. Його довжина від місця злиття річок Шилки і Аргуні дорівнює 2850 км. До Буреїнського хребта Амур протікає по широкій терасованій долині. При перетинанні гір долина Амуру звужується і набуває каньоноподібної форми. При виході на Нижньоамурську рівнину долина Амуру знову розширюється і лише біля Сіхоте-Аліню правий берег становиться гористим. У гирлі Амур утворює широкий лиман, де спостерігаються припливи висотою до 3 м. Амур судноплавний на всьому протязі. Тривалий льодостав (з листопаду по квітень) дещо знижує транспортне значення Амуру, але це все ж таки одна з найважливіших водних магістралей на території Азії. Значними є гідроенергетичні ресурси Амуру і його рибні багатства. Найбільше промислове значення мають лососеві – кета і горбуша.
Озера Амуро-Сахалінської Азії за походженням улоговин поділяються на залишкові, тектонічні, вулканічні, лагунні. До озер залишкового походження відносяться Орель, Болонь, Кізі. Найбільшим з озер вулканічного походження є озеро Еворон, яке утворилось внаслідок загачування води виливами базальтів. Найбільшим з озер країни є озеро Ханка (4190 км2), що має змішане залишково-тектонічне походження. Озеро займає мульдоподібну тектонічну депресію, тому має незначну глибину (до 10 м), дуже пологі схили і низовинні заболочені береги. Озеро замерзає наприкінці листопаду, а звільняється від льоду в середині квітня.